Спосіб лікування екстрофії сечового міхура

Спосіб лікування екстрофії сечового міхура, що включає демукозацію прямої кишки по передньому півколу, імплантацію до неї сечоводів, зведення пересіченої сигмоподібної кишки на 3 30906 4 прямої кишки з імплантованими до неї сечоводами нетримання кишкового вмісту у хворих у поступово звужувався до діаметру уретри вікових віддаленому періоді. розмірів (зазвичай 1-1,5см). Сигмовидну кишку Корисна модель, що заявляється, вирішує зводять на промежину попереду від прямої через завдання підвищення ефективності лікування серозно-м'язовий футляр останньої. Накладають екстрофії сечового міхура, зокрема попередження анастомоз сигмовидної кишки із залишеною кишково-сечоводного рефлюкса та нетримання слизовою прямої кишки від "18" до "16" години за кишкового вмісту, шляхом формування уретри великим півколом та із сформованою уретрою від вікового діаметру та адекватної довжини "16" до "18" години за малим півколом уявного інтраректального відділу сечоводів. циферблату. Отриманий технічний результат зводиться до З боку черевної порожнини серозно-м'язовий зниження частоти розвитку висхідної інфекції футляр прямої кишки підшивають до зведеної сечових шляхів та нетримання кишкового вмісту сигмовидної кишки. Виконують перитонізацію після хірургічного лікування екстрофії сечового тазового дна. Пластинку сечового міхура міхура. видаляють. Передню черевну стінку пошарово Поставлена задача досягається тим, що у ушивають. відомому способі лікування екстрофії сечового Конкретний приклад міхура, що включає демукозацію прямої кишки по Хворий М., 9 місяців (історія хвроби №247) передньому півколу, імплантацію до неї сечоводів, поступив із діагнозом: екстрофія сечового міхура, зведення пересіченої сигмовидної кишки на тотальна епіспадія. При огляді в надлобковій промежину та анастомозування сигмовидної ділянці передня черевна стінка відсутня, передня кишки із шкірою анального отвору від "9" до "3" стінка сечового міхура відсутня, сеча порційно години, та із слизовою прямої кишки від "3" до "9" виділяється з сечоводів на передню черевну години за уявним циферблатом, доповненою стінку. Після обстеження та підготовки проведено фіксацією міжкишкової перетинки до окремого оперативне втручання (12.03.03, №125): розрізу шкіри анального отвору, згідно корисної формування штучного сечового міхура з прямої моделі, після зведення пересіченої сигмовидної кишки з імплантацією до неї сечоводів, кишки на промежину проводять конусоподібну інтраректальне зведення сигмовидної кишки, резекцію міжкишкової перетинки, формують колоанальний анастомоз. Післяопераційний уретру вікового діаметру, а при імплантації період пройшов без ускладнень. сечоводів до прямої кишки витримують Дитина оглянута через 3 місяців, 6 місяців та співвідношення діаметру сечоводу до довжини через 3,5 роки після операції. Впродовж періоду підслизового каналу для сечовода як 1:4. спостереження сечовипускання та дефекація Відмінними ознаками корисної моделі, що роздільні, позив на випорожнення є, каломазання заявляється, є формування антирефлюксного 2-3 рази на тиждень вдень та вночі. За весь клапана в ділянці прямокишково-сечоводного післяопераційний період спостерігалася одна анастомозу, а також резекція надлишку атака пієлонефриту. При ультразвуковому міжкишкової перетинки до вікового розміру уретри. дослідженні нирок розширення збиральної Саме ці технічні особливості запобігають висхідній системи відсутнє. Загальноклінічні та біохімічні інфекції сечових шляхів та нетриманню кишкового аналізи крові в нормі. Дитина розвивається згідно вмісту після хірургічного лікування екстрофії з показниками вікової норми. сечового міхура. Новизна полягає в оптимізації У клініці кафедри дитячої хірургії НМУ імені хірургічного втручання завдяки врахування О.О. Богомольця в УДСЛ «ОХМАТДИТ» за період анатомо-фізіологічних особливостей з листопада 2000 по листопад 2006 року прямокишково-сечоводного сегменту та функції прооперовано 10 дітей за запропонованою тримання кишкового вмісту. За доступними методикою. Досягнуто значного покращення літературними даними такий спосіб хірургічного функціональних результатів при порівнянні із 13 лікування екстрофії сечового міхура невідомий. хворими, яким операцію було проведено за Спосіб здійснюється наступним чином: способом-прототипом. Так, у хворих, оперованих Після виконання нижньо-серединної за способом-прототипом, спостерігалися такі лапаротомії мобілізують сигмовидну кишку. Над ускладнення, як уретерогідронефроз (11 з 13, або перехідною складкою тазової очеревини 85%), сечокам'яна хвороба (4 з 13, або 31%), розсікають серозно-м'язовий шар прямої кишки з поперекова сечова нориця (2 з 13, або 15,4%), наступною її демукозацією до анальних крипт, щоденне нетримання кишкового вмісту (8 з 13, або утворюючи інтраректальний тунель. На відстані 62%), у всіх хворих спостерігалися нероздільні 10см від тазової складки очеревини сигмовидну дефекація та сечовипускання. У жодного з хворих, кишку пересікають, її дистальний відділ тимчасово оперованих за пропонованим способом, не ушивають. Сечоводи пересікають близько до спостерігається уретерогідронефрозу, атаки задньої стінки сечового міхура та імплантують до пієлонефриту спостерігаються в середньому 1 раз прямої кишки, причому відношення діаметру на 3,5 років, нетримання кишкового вмісту сечоводу до довжини інтраректального відділу спостерігається 2-3 рази на тиждень, роздільні сечоводу, як 1:4. Культю прямої кишки ушивають сечовипускання та дефекації спостерігаються у 8 з двохрядним швом. 10 (80%). Відсепаровану з боку промежини слизову Таким чином, запропонований нами спосіб прямої кишки розсікають по передній стінці, значно покращує функціональні результати відступаючи 1-1,5см від зубчатої лінії, та лікування, зокрема знижує частоту розвитку конусовидно висікають таким чином, щоб діаметр 5 30906 висхідної інфекції сечових шляхів та нетримання кишкового вмісту після хірургічного лікування екстрофії сечового міхура. Література: 1. Brock III J.W., O'Neil, Jr J.A. Bladder exstrophy In: O'Neil A., Rowe M., Grosfield J.L., Fonkarlsrud E., Coran AJ. (Eds.) Pediatric Surgery. - Vol.2. -Boston. Mosby Year Book, Inc., 1998. - P.1709-1759. 2. Возіанов О.Ф, Люлько О.В. Урологія. - К.: Вища школа. - 1993. - С.254-260. 3. Ситковский Н.Б., Даньшин Т.И., Каплан В.М., Письменный В.Д., Пинчук В.П. Способ лечения экстрофии мочевого пузыря. - Авт. свид. СССР№ 1466721А1. - Бюл.№11 - 23.03.89. 6