Спосіб накладання постійної епіцистостоми

Спосіб накладання постійної епіцистостоми, що включає розтин передньої черевної стінки та 3 використовувати у дітей в амбулаторних та домашніх умовах. Корисна модель, що заявляється, вирішує завдання зниження тиску в сечовому міхурі та попередження нетримання сечі шляхом ушивання шийки сечового міхура та виведення "сухої" цистоапендико-умбілікостоми з антирефлюксним захистом. Отриманий технічний результат зводиться до зниження частоти інфекції сечових шляхів та вилікування нетримання сечі у дітей із вродженими та набутими нейрогенними розладами сечовипускання. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі накладання постійної епіцистостоми, що включає розтин передньої черевної стінки та передньої стінки сечового міхура, згідно корисної моделі, додатково ушивають наглухо шийку сечового міхура, апендикс мобілізують на власній судинній ніжці, після чого його проксимальний кінець імплантують в сечовий міхур із формуванням антирефлюксного клапану, а на дистальний кінець апендиксу накладають анастомоз із пупковим кільцем. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є ушивання шийки сечового міхура та формування цисто-апендико-умбілікостоми з антирефлюксним клапаном, чим досягається запобігання мимовільному витіканню сечі з уретри та епіцистостоми. За доступними літературними даними такий спосіб накладання постійної епіцистостоми у хворих з нейрогенним сечовим міхуром невідомий. Спосіб здійснюється наступним чином: Після нижньо-серединної лапаротомії мобілізують апeндикулярний відросток із збереженням його брижі. Розтинають сечовий міхур. Після ідентифікації вічок сечоводів навколо шийки сечового міхура накладають тимчасові шви на 12, 15, 18 та 21 години уявного циферблату. Послідовно розсікають слизову сечового міхура та детрузор, після чого окремими вузловими швами з шовку ушивають слизову уретри, детрузор над уретрою та детрузор сечового міхура. На слизову сечового міхура накладають вузлові шви з вікрилу 4/0. Розтинають детрузор по передній стінці сечового міхура до її слизової оболонки. Дистальний відділ апендиксу розтинають на катетері Ch 10, та накладають анастомоз між дистальним відділом апендиксу та передньою стінкою сечового міхура вузловими швами з нитки PDS 5/0. При імплантації апендиксу до сечового міхура враховують співвідношення діаметру апендикса до довжини підслизового каналу сечового міхура для апендикса як 1:4. Рану детрузора ушивають над апендиксом окремими шовковими швами. Далі накладають анастомоз між апендиксом та пупковим кільцем вузловими швами з нитки PDS 5/0. Катетер фіксують до шкіри. Рану сечового міхура ушивають пошарово. Вікно в брижі апендиксу ушивають. Рану передньої черевної стінки ушивають пошарово. Приклад конкретного втілення. 30905 4 Хворий Б., 8 років, (історія хвороби №1880) поступив до клініки із діагнозом: нейрогенний сечовий міхур, нетримання сечі, стеноз задньої уретри, дисплазія крижового відділу хребта. Із анамнезу відомо, що дитина народилася із вадою розвитку: аноректальною атрезією із норицею до задньої уретри, яка була хірургічно скоригована на першому році життя за місцем проживання. Операція ускладнилася стенозом анального отвору, у зв'язку із чим проведено повторне зведення прямої кишки позаду уретри на промежину. Мати відмічала постійне витікання сечі по 10-15мл кожні 10-15 хвилин протягом 5 років. При звертанні в нашу клініку була виявлена дисплазія крижового відділу хребта, нейрогенний сечовий міхур, стеноз задньої уретри, повне нетримання сечі. Була проведена спроба бужування області стенозу задньої уретри під контролем уретроскопа, яка була безуспішною. У зв'язку з тим, що проведені множинні операції на органах малого тазу у дитини спостерігалась дисплазія крижового відділу хребта, нейрогенний сечовий міхур, були, та неефективності бужування уретри для відновлення акту сечовипускання проведено операція: апендико-цистоумбілікостомія, ушивання шийки сечового міхура. Післяопераційний період без ускладнень, самостійне витікання сечі не спостерігається ані з уретри, ані з апендикостоми. Дитина самостійно катетеризує сечовий міхур один раз на 3-4 години, при цьому відходить до 400мл світлої сечі. У клініці кафедри дитячої хірургії НМУ ім. О.О. Богомольця в УДСЛ «ОХМАТДИТ» в 2007 році прооперовано 3 дітей за запропонованою методикою. Виявлено значне покращення функціональних результатів при порівнянні із хворими, яким проведено операцію-прототип моделі, що заявляється. Відмічається відсутність нетримання сечі, відсутнє інфікування сечі, які завжди відмічалися при оперуванні за способомпрототипом. У двох перших хворих спостерігалося підтікання сечі протягом перших місяців після операції. Це ми пояснюємо тим, що у цих хворих шийка сечового міхура не була відділена від культі уретри. В останньому випадку ми врахували необхідність відділення та роздільного ушивання уретри та шийки сечового міхура, і підтікання сечі не спостерігали. Таким чином, запропонований нами спосіб покращує функціональні результати лікування, зокрема знижує частоту розвитку висхідної інфекції сечових шляхів та нетримання сечі у дітей із тяжкими вродженими та набутими нейрогенними розладами сечовипускання. Джерела інформації 1. Исаков Ю.Ф., Лопухин Ю.М. Оперативная хирургия с топографической анатомией детского возраста. Москва. - Медицина. - 1977. - С.578. 2. Возіанов О.Ф, Люлько О.В. Урологія. -К.: Вища школа. - 1993. - С.604.