Спосіб комплексного лікування хворих на остеомієліт щелеп

Спосіб комплексного лікування хворих на остеомієліт щелеп, що включає антибактеріальну, 3 Задача, яка вирішується корисною моделлю, що заявляється, полягає в підвищенні ефективності лікування остеомієліту щелеп у хворих з наркотичною залежністю шляхом більш глибокої корекції імунних порушень. Технічний результат від корисної моделі буде полягати в досягненні повного клінічного виліковування у більшого відсотка хворих на остеомієліт щелеп на тлі наркотичної залежності. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі комплексного лікування хворих на остеомієліт щелеп, який включає антибактеріальну, протизапальну, симптоматичну, дезінтоксикаційну та імунокоригуючу терапію з подальшим оперативним втручанням у вигляді секвестрнекротомії уражених ділянок кісткової тканини, згідно корисної моделі, як імунокоригуючий використовують препарат «Ронколейкін» в дозі 500000 М.О. кожного 3-го дня впродовж 15 днів, внутрішньом'язово або підшкірно, в 3 різні точки. Відмінною особливістю способу комплексного лікування хворих на остеомієліт щелеп є використання в доопераційному періоді для імунокоригуючої терапії препарат «Ронколейкін» в дозі 500000 М.О. кожного 3-го дня впродовж 15 днів, внутрішньом'язово або підшкірно, в 3 різні точки. Використання цього препарату разом з сучасною антибактеріальною, протизапальною, симптоматичною, дезінтоксикаційною терапією та подальше оперативне втручання по типу розширеної секвестрнекротомії дозволяє покращити ефективність лікування остеомієліту щелеп у наркозалежних осіб, зокрема зменшити частоту рецидивів, а саме тривалість гноєтечі, больовий симптом, посилити демаркаційні процеси, стабілізувати температурний процес, покращити загальний стан хворих, що запобігає прогресуванню захворювання та подальшому виникненню ускладнень. За доступними літературними даними такий спосіб комплексного лікування остеомієліту щелеп у хворих на тлі наркотичної залежності невідомий. Запропонований спосіб комплексного лікування хворих на остеомієліт щелеп здійснюється наступним чином. Курс антибактеріальної терапії призначають з урахуванням даних мікробіологічних досліджень, а саме чутливості мікрофлори до антибіотиків, а також здатності антибіотика до накопичення в кістковій тканині. Серед таких засобів застосовують антибіотики групи лінкозамідів, а саме далацин (кліндаміцин) в дозі 600мг 2 рази на добу внутрішньом'язово впродовж 10-14 днів та антибіотики групи спіроміцинів, а саме роваміцин по 3 млн. 3 рази на добу перорально впродовж 1014 днів. Серед засобів протизапальної терапії використовують препарати групи нестероїдних протизапальних, а саме найз (німесулід) по 1 таб. 3 рази на добу впродовж 5-7 днів. Симптоматична терапія включала препарати нестероїдної протизапальної групи, що в більшій мірі мали знеболюючий ефект, а саме кетанов (кеторолак) по 1мл внутрішньом'язово кожні 8 годин, препарати з групи паракоксибів, а саме династат 31255 4 по 40мг за 30 хвилин до операції внутрішньом'язово. З метою дезінтоксикації застосовують препарат ентеросгель по 15мг 3 рази на добу впродовж 14 днів. Додатково, крім вище зазначених груп препаратів, за показаннями призначають терапію, спрямовану на покращення кровообігу в кістковій та оточуючих тканинах, а саме фраксипарин по 0,6мл підшкірно кожні 2 дні впродовж 20 днів, кардіомагніл по 150мг 1 раз на добу впродовж 6 місяців та спеціальні ферменти, що покращують проникність антибіотиків у вогнище запалення, а саме вобензим по 5 таб. 3 рази на добу впродовж 14 днів, серта по 1 таб. 3 рази на добу впродовж 14 днів. З метою усунення імунного дисбалансу використовують препарат Ронколейкін в дозі 500000 М.О. кожного 3-го дня впродовж 15 днів, внутрішньом'язово або підшкірно, в 3 різні точки. Менша доза препарату не забезпечує ефективної корекції порушень імунного балансу, а більшу дозу використовують вже у септичних хворих у відділенні реанімації. Введення препарату в три точки забезпечує більш рівномірне його розподілення по системах організму, а тривалість курсу 15 днів є достатньою для усунення імунного дисбалансу у таких хворих. Ронколейкін є похідним інтерлейкіну-2. Спектр його біологічної активності зводиться до прямих та опосередкованих ефектів. До прямих ефектів його біологічної дії належать: активація клональної проліферації Т-лімфоцитів, стимуляція клітинної диференціації цитотоксичних Т-лімфоцитів, стимуляція клональної проліферації В-лімфоцитів, збільшення синтезу плазматичними клітинами імуноглобулінів М, G, А, збільшення функціональної активності мононуклеарних фагоцитів, зниження рівня спонтанного та активаційного апоптозу Т-хелперів, Т-лімфоцитів. До опосередкованих ефектів відносять: корекцію субпопуляційного балансу ТН-1, ТН-2 хелперних клітин, корекцію профілю цитокінної регуляції, збільшення продукції ендогенних інтерферонів, підвищення експресії молекул адгезії рецепторів для цитокінів на цитоплазматичних мембранах різних клітин, інтенсифікацію процесів проліферації та диференціації еозинофілів і тромбоцитів, пригнічення гемопоезу в еритроїдному та мієлоїдному паростках кровотворення, активний вплив на функцію залоз внутрішньої секреції. Після застосування даного цитокіну в крові людини підвищується концентрація АКТГ та кортизолу, відбувається зниження рівня мелатоніну і тестостерону, зниження рівня холестерину, фактора XII і прекалікреїну, підвищення рівня неоптерину та інсуліноподібного ростового фактору І [2]. Як видно з вище зазначеного, перевагою цього імуномодулятора є те, що він дозволяє відновити усі ланки імунної системи (клітинну та гуморальну), а також фактори неспецифічної резистентності організму. Препарат активує процеси репарації та регенерації тканин, сприяє адекватній взаємодії імунної, ендокринної та нервової систем. Таким чином, запропонований спосіб дозволяє покращити ефективність лікування остеомієліту 5 щелеп у наркозалежних осіб, зокрема зменшити частоту рецидивів, а саме тривалість гноєтечі, больовий симптом, посилити демаркаційні процеси, стабілізувати температурний процес, покращити загальний стан хворих, що запобігає прогресуванню захворювання та подальшому виникненню ускладнень. Конкретний приклад втілення корисної моделі Хворий Г., 35 років, історія хвороби №12352, поступив до КМКЛ №12 ЩЛВ №2 15.08.06 з приводу хронічного одонтогенного остеомієліту нижньої щелепи зліва. В анамнезі хворого вказано, що з приводу даного захворювання поступав на госпіталізацію 3 рази. Також в анамнезі у хворого була така супутня патологія, як гепатит В, тривалий прийом наркотичного препарату первітину («вінт») на протязі 3 років. За цей період (півроку) йому декілька разів проводили операції по типу некротомії та санацію порожнини рота. Проведене лікування: хворий, разом з курсом антибактеріальної, протизапальної, симптоматичної, дезінтоксикаційної терапії, пройшов імунокорекцію препаратом «Ронколейкін» в дозі 500000 М.О. кожного 3-го дня впродовж 15 днів, підшкірно, в 3 різні точки. Через 2,5 місяці після консервативного лікування і клінічно, і рентгенологічно визначались межі сформованого секвестру в ділянці тіла нижньої щелепи зліва. Хворому була проведена операція: секвестректомія нижньої щелепи. Нориця закрилась. В подальшому на протязі 6 місяців хворий планово обстежувався, рецидиву та прогресування процесу ні клінічно, ні рентгенологічно виявлено не було. За період з грудня 2005 по березень 2007 року на базі кафедри хірургічної стоматології, щелепнолицевої пластичної хірургії та імплантології НМУ імені О.О. Богомольця в КМКЛ №12 було проліковано 42 хворих з остеомієлітом щелеп на тлі наркотичної залежності з використанням запропонованого способу. Повне клінічне одужання спостерігали у 29 хворих (69,04%). Десять хворих (23%) продовжували вживання наркотичних речовин, що спричинило до подальшого прогресування процесу. У 3 хворих (7,15%) лікування не дало терапевтичного ефекту. За наявними даними відсоток виліковування серед пацієнтів такої категорії не перевищує 30%. Таким чином, запропонований спосіб комплексного лікування остеомієліту щелеп у хворих на тлі наркотичної залежності більш ефективний, ніж класична схема комплексного лікування. Додатковими перевагами запропонованого способу є краща переносимість лікування, що проявляється відсутністю місцевої алергічної реакції, більшою комфортністю для хворих та прискореним клінічним виліковуванням. Література: 1. Т.Г. Робустова, И.С. Карапетян. «Хирургическая стоматология». - Москва. - 1996. с. 200-207. 2. С.А. Гусєва, К.В. Курищук. Клінічні та імунологічні аспекти застосування препарату Ронколейкін. - Київ. - 2002. - с. 15-20. 31255 6