Спосіб охолодження води в градирні

Спосіб охолодження води в градирні шляхом подачі повітря назустріч падаючій зверху воді і розділення повітряного потоку, який відрізняється тим, що на шляху повітряного потоку, який поступає з повітровхідних вікон, змінюють щільність 31375 периферійній зоні до середньої зони градирні, при цьому дільницю периферійної зони приймають рівною 0,25¸0,3, а дільницю середньої зони рівною 0,3¸0,35 від відстані повітровхідних вікон до центру градирні. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю суттєвих ознак даного винаходу і досягаємим технічним результатом забезпечується слідуючим. Так, зміна щільності факелів води розбризкуваної форсунками (згущення капель води), створює місцевий аеродинамічний опір на шляху горизонтальних повітряних потоків і змушує їх перерозподіляться, збільшуючи швидкість в 2¸2,3 рази в периферійній зоні по відношенню до середньої зони, що дозволяє донести охолоджуючу повітряну масу до об'ємів води в центральних частинах градирні, куди в відомих способах повітря поступало недостатньо. Прийняття дільниці периферійної зони рівним 0,25¸0,3, а дільницю середньої зони рівною 0,3¸0,35 від відстані повітровхідних вікон до центру градирні визначалось дослідним шляхом за допомогою крильчатих анемометрів і є найбільш ефективними з точки зору найбільшого охолодження води в градирні. Оптимальність прийнятих співвідношень швидкостей повітряних потоків і розмірів периферійної та середньої зон градирні підтверджується дослідними даними, одержаними при випробуваннях модернізованих градирнів. Зменшення, або збільшення вказаних граничних співвідношень приводили до зниження ефективності охолодження води в градирні. На кресленні зображена градирня, яка реалізує пропонований спосіб охолодження води. На фіг. 1 показано загальний вигляд градирні; на фіг. 2 - вид градирні в плані. Градирня для реалізації способу має пустотілу башту 1 з повітровхідними вікнами 2, в її нижній частині. Над повітровхідними вікнами розташовані водорозподільники 3. На останніх встановлені розбризкуючі форсунки 4. Роботу по даному способу проводять таким чином. Заміряють відстань 1 (див. фіг. 2) від центру градирні 1 до повітровхідних вікон 2 і розміщують три зони, з яких периферійна зона повинна мати ширину n=(0,25¸0,3)L, середня зона c=(0,3-0,35)L, інше - центральна зона градирні. На водорозподільники 3 встановлюють форсунки 4 в периферійній та середній зонах градирні. В центральній зоні градирні установку форсунок проводять рівномірно, на відстані одна від одної L³dф , dф – найбільший розмір факелу форсунки по діаметру. Після монтажу форсунок 4 включають подачу води і в робочому режимі розбризкування, спостерігають за роботою градирні на протязі однієї години. За цей час в об’ємі зрошуваним розбризкуючою водою здійснюється стабілізація повітряних потоків, що виходять з повітровхідних вікон 2, які обдуваючи каплі розбризкуваної води охолоджують їх. Потім заміряють швидкості горизонтальних повітряних потоків в радіальному напрямку градирні за допомогою крильчатого анемометра, схованого в трубчатому захисному кожусі від попадання капель води. Після цього відмічають величину швидкості горизонтальних потоків повітря на схемі по радіусу градирні, на виді в плані. Аналізуючи схему, попередньо намічають перестановку форсунок 4 в периферійній - і середній зонах градирні, для одержання величин швидкостей, перевищуючих в периферійній зоні в 2¸2,3 рази величину швидкостей в середній зоні. Форсунки переставляють у вказаних зонах з тим, щоб створити згущення розбризкуваних капель води. Перестановку форсунок ведуть, як із зменшенням відстані між ними L2