Предмет столового посуду

Корисна модель відноситься до товарів народного споживання, а саме до предметів домашнього побуту, зокрема до столового посуду з металів іони яких володіють корисними для людини властивостями, переважно зі срібла, але можуть бути виконані і з золота або з міді. Про корисні властивості срібла документально відомо з 5 століття до нової ери, коли його застосовували для попередження і лікування захворювань кишечнику, що широко застосовують в Індії і сьогодні. Однак, наукові обґрунтування використання корисних властивостей срібла одержали розвиток тільки в останні часи. Виявилося, що в організмі людини іони срібла виявляють неабияку активність. Вони знищують більш 260 різновидів патогенних мікробів, вірусів і грибкових структур за рахунок нейтралізації їхніх дихальних ферментів. Було виявлено, що іони срібла, оточені молекулами води, найбільше легко проникають у кровоток і особливо активно знищують патогенну флору, що проникнула в організм людини. Це обумовило широке використання срібла в медицині. Відомо багато способів одержання срібної води. Наприклад, шляхом занурення і витримки у воді срібних пластинок або інших предметів. Для прискорення переходу металу у воду, збільшують поверхню їхнього контакту шляхом розміщення у воді посрібленого піску (див. Л.А. Кульский, Срібна вода, Київ, Наукова думка, 1987, с.7374). Однак недоліком цього методу є не тільки тривалість процесу збагачення води сріблом, але і неможливість керувати їм унаслідок того, що швидкість поширення металу залежить від стану його поверхні, сольового складу, органічних домішок природної води тощо. При одержанні срібної води таким способом не вдається дозувати срібло і здійснювати контроль над процесом збагачення їм води. Відомий спосіб насичення води сріблом шляхом додавання до неї готових препаратів срібла (див. там же, с.75). У відомому способі забезпечується дозування срібла в будь-якій кількості, але самі препарати виявляються нестійкими: розкладаються на світлі при збереженні, а при відновленні срібла бактерицидні властивості їх різко знижуються. Відомий електролітичний спосіб готування срібної води, але він складний і вимагає спеціального устаткування (див. там же, с.77). У домашніх умовах найбільш розповсюдженим способом одержання срібної води є витримка в ній срібних монет або пластинок. Однак, отримана в такий спосіб срібна вода корисна тільки в сирому вигляді, тому що при її кип'ятінні срібло відновлюється і переходить у фізіологічно неактивні форми. Найпростішим способом збагачення організму іонами срібла в домашніх умовах є використання для прийняття їжі срібного посуду. Про залежність здоров'я людей від срібла вже знали аристократи середніх століть, у зв'язку з чим, вони культивували сімейне срібло (посуд, прикраси, предмети побуту) і передавали його в спадщину, щоб їх діти не хворіли. Найбільш ефективне насичення іонами їжі або рідини відбувається при підвищених температурах. Однак срібний посуд унаслідок високої теплопровідності срібла в основному служив для декоративних цілей, як прикраса, а якщо і подавався до столу, то як підноси для їжі або як посуд для холодних напоїв і блюд. За прототип прийнятий предмет столового посуду, що представляє собою корпус, виконаний зі срібла у вигляді чашки, блюдця, чайника (див. Альбом "Російське срібло" XI - початку XX століття з фондів Державних музеїв Московського Кремля, М, Радянська Росія, 1984р., с.150-153). Недоліком прототипу є те, що посуд виконаний одношаровим і служить, в основному як предмет прикраси. За своїм прямим призначенням срібні чашки, наприклад, використовувати незручно, тому що унаслідок високої теплопровідності, коли напій (чай або кава) гарячий, взяти в руки таку чашку неможливо, а коли її можна тримати в руках, напій уже встигає охолонути, і його неприємно пити. При використанні ж срібної чашки для холодних напоїв, вона не виконує свою основну функцію - джерела іонів срібла внаслідок короткого часу контакту рідини з чашкою. В основу корисної моделі покладена задача створити такий столовий посуд, у якому шляхом зміни його конструкції досягається можливість значно зменшити тепловіддачу від основного шару назовні, що дозволяє зберегти високу температуру продукту тривалий час, інтенсифікувати процес виділення іонів металу, при можливості спокійно тримати предмет посуду в руках. Для рішення задачі запропонований предмет столового посуду, що представляє собою корпус, який складається з основи, зв'язаної з бічними стінками, виконаний з металу, іони якого володіють корисними для людини властивостями, у якому, відповідно до корисної моделі, корпус виконаний двошаровим, додатковий зовнішній шар виконаний з такого ж або іншого металу, що і основний, повторює форму основного і встановлений до нього з проміжком по всій його поверхні, при цьому зовнішній шар має з боку основи центральний виріз, окантований зовнішнім виступом, у донній частини якого виконані отвори для виходу конденсату, а у верхній частині шари корпусу з'єднані між собою по периметру через ізолятор. Цим предметом можуть бути чашки або тарілки, або блюдця, або чайника, або супниці, або кавник, або ложки, з яких можуть бути складені столові, чайні, кавові сервізи. Переважно, основний шар виготовлений зі срібла, але може бути і з золота, і з міді, і з будь-якої їх комбінації. При виготовленні ексклюзивного дорогого посуду, додатковий зовнішній шар виконують зі срібла або з золота. Він може бути виготовлений з міді. Для зниження вартості посуду при збереженні привабливості зовнішнього вигляду, додатковий зовнішній шар виконують з нержавіючої сталі. При цьому трохи інтенсифікується виділення іонів срібла, оскільки сталь має меншу теплопровідність, ніж срібло. Для того, щоб між шарами корпусу не накопичувався конденсат, в основі додаткового зовнішнього шару виконаний центральний виріз, який може бути круглим або овальним, або прямокутним, або багатокутним і має розмір, що відкриває дно корпуса не менше ніж на 30%. У переважному варіанті товщина шарів корпусу становить 0,9-1,1мм, а відстань між ними - не менше 2,32,5мм. Проміжок між шарами корпусу може бути заповнений ізолюючим шаром. Для розмаїтості зовнішнього вигляду посуду поверхня додаткового зовнішнього шару має декоративні прикраси і/або інкрустацію, і/або вензеля, і/або написи. На Фіг.1 зображений загальний вигляд чашок зі срібла різного розміру. На Фіг.2 - вид знизу. На Фіг.3 - показана чашка у розрізі. Чашка має корпус, що складається з основи 1, зв'язаної з бічними стінками 2, виконаний зі срібла. Корпус постачений срібним додатковим зовнішнім шаром 3, що повторює його форму, і має стінки 4 і донну частину 5. Додатковий зовнішній шар 3 установлений із проміжком 6 до корпуса по всій його поверхні. Додатковий зовнішній шар 3 має з боку основи центральний виріз 7, окантований зовнішнім виступом 8, у донної частини якого виконані отвори 9 для виходу конденсату, а у верхній частині основа 1 корпусу і додатковий зовнішній шар 3 з'єднані між собою по периметру через ізолятор 10. Товщина стінок 2 корпусу і стінок 4 складає 1мм, відстань між корпусом і додатковим зовнішнім шаром 3-2,5мм. Поверхня додаткового зовнішнього шару 3 прикрашена декоративними елементами 11. У чашці зі срібла напій тривалий час залишається гарячим завдяки тому, що внутрішній шар корпусу не торкається зовнішнього і між ними не відбувається теплопередача, при цьому її спокійно можна тримати в руці. Підвищена температура стимулює виділення іонів срібла з поверхні внутрішнього шару корпусу, при цьому увесь час, поки температура напою зберігається високою, поверхня срібла продовжує постійно викидати потік срібних іонів. Іони срібла оточені молекулами води проникають у тканини організму, і насичують його. Срібло ефективно знищує патогенні мікроби, віруси і грибки. В зв'язку з тим, осінньо-зимове вживання води, насиченої іонами срібла, ефективно захищає людину від простудних аденовірусів, парагрипозних і грипозних вірусів, а в літній період, захищає від кишкових (бактеріальних) інфекцій без розвитку дисбактеріозу.