Спосіб визначення стану слизового бар’єру шлунку у дітей з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони

о Wft K 46 ГВ IO/OO Спосіб визначення стану слизового бар'єру шлунку у дітей з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони $ Винахід відноситься до медицини,а саме до клінічної біохімії та дитячої гастроентерології і може бути використаний для харак ! теристики слизового бар'єру шлунку та І2-палої кишки. Відомий спосіб)- визначення слизопродукуючої пункції шлунку шляхом визначення в шлунковому соці концентрації та загальної про дукції глікопротеїдіЕ слизу та спукози./РукоЕодство по гастроенте-чз l рології I/I.J[9SSr./ Однак для проведення цього дослідження необхідніш є зондуЕання іішунку,що погано переноситься, особливо дітьми молодшої віко вої категорії. Даний спосіб діагностики потребує досить триЕалого часу для забору матеріалу /2години/ і не достатньо безпечний в плані інфікування ttwi^bQrtfzz ].}-$$/ ш * НаЕгіїльш близьким по технічнії' сутності є спосіб визначення стану слизового бар'єру ихлужу у хворих з захворюваннями гастродуоденальної з они,який проводиться дослідженням в сироватці крові рЇЕНЯіїфукози та екскреції глікозаг'іногліканів/ГАГ/ і піукози з сечею./Меньшиков В.Б.Лабораторные методь1 исследования Е клинике ЛО/Іедицина-1987,236 с^'Однак ці дослідження не-дають повної характеристики порушень захисного бар'єру слизової оболонки/С0/ (а саме недостатньо відображають ступінь запально-дастропічних процесів епітеліальних клітин,поі-'язадах з запаленням CO. В основу Еинаходу поставлена надача створення способу визначення стану слизового бар'єру шлунку у дітєїі з хронічними захворює Еаннямл гастро(цуодєнальної зони,шляхом дослідження білкоЕозг-'язаних гексоз.імо характеризує ступінь ураження слизової оболонки галу* нку та І2«палої ІШШКИ . ЯЩЇІІ дозволяє отримати індормацИ при використанні мінімальної кількості сироЕатки крові /0,05мл/ і не потребує дорогих реагентів та апарптури. Поставлена задача способу визначення стану слизового бар'єру шлунку у дітей з хронічними захворюваннями гастродуоцєнальної зо ни вирішується шляхом дослідження в сироватці крові рівня пукози та екскреції ТАТ і '"укози,згідно винаходу додатково визначається рівень гексоз зв'язаних з білками,при Еели*-аднах які перевищують 5,5- 6 , 0 мкмоль/л визначаються патологічні зміни. В хронізації запальних хЕороб гастродуодєнальної зони та розвитку виразкової хЕороби ииіуняу та 12-палої кишки к роль відіграють не лише фактори агресії (соляна кислота, пепсин), а й порушення різних ланок системи захисту слизової обо лонки шлунку та 12-палої кишки. Порушення епітеліальної ланки захисту внаслідок запальних та деструктивних процесів в клітинах слизової оболонки відображає підвищення рівня в сироватці крові гексоз зв'язаних з білками,які характеризують другу лінію захисту СО шлунку. Спосіб діагностики здійснюється слідуючим чином.Сироватку крові,що досліджується, з'єднують з 50-кратним об'ємом етилового спирту, залишають на 10 хвилин при кімнатній температурі.Після чого розчин центрифугують 15 хвилин при 3000 об\хв. Надооад зливають, а до осаду додають спирт в початковому об'ємі,Осад змішують і знову центрифугують в такому ж режимі.Процедуру відливання повторюють ще раз.Відлитий осад розчиняють в 0,5мл 0,lN NaOH.3 цього розчину на визначення гексоз беруть 0,1мл, проводять кольорову реакцію. Одночасно ставлять контрольну пробу, в якій замість сироватки реакцію проводять з 0,1ш 0,lN NaOH. При здійсненні винаходу використовувались методи з джерела : Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике (справочник) М.Медицина-1987, 236 с. Сутність заявленого способу пояснюється слідуючими прикладами: Приклад 1. Хворий Ш. ,12 років клінічний діагноз хронічний розповсюджений гастрит асоційований з Нр період загострення з , підвищеною кислотопродукцією. Дані ендоскопії свідчать про то тальне ураження слизової оболонки шлунку морфологічне дослід, ження виявило значні дистрофічні зміни поверхневого епітелію. За результатами біохімічного дослідження в крові відмічено зниження рівня фукози (8,5 ммоль/л), екскреція фукози та несульфатованих ГАГ також знижена і складала відповідно 5,9 ммоль/л , та 12,4 мг/л сечі, екскреція сульфатованих ГАГ дещо підвищена - 15,6 мг/л. Проведене за описаною вище методикою дослідження гексоз зв'язаних з білками в сироватці крові свідчило про значне підвищення їх рівня до 10,15 мкмоль/л. Приклад 2. Хворий П., 12 років клінічний діагноз: хронічний розповсюджений гастрит асоційований з Нр , період загострення з підвищеною кислотопродукцією. Дані ендоскопії свідчать про то тальну гіперемію слизової оболонки шлунку, дуоденогастральний -* рефлюкс. Морфологічне дослідження біоптату слизової оболонки антрального відділу шлунку виявило мікроерозії поверхневого епітелію з поліпоподібними виступами та утворенням мікрокіст, дістрофію пілоричких залоз. За даними біоззмічного дослідження мев місце зниження рівня фукози в сироватці крові (10,1 ммоль/л) та сечі (6,86 ммоль/л), екскреції несульфатованих ГАГ (7,67 мг/л) та підвищення екскреції сульфатованих ГАГ (16,3 мг/л). Проведене біохімічне дослідження сироватки крові за описаною вище методи кою виявило підвищення рівня гексоз зв'язаних з білками до 9,25 мкмоль/л. Запропонованим способом обстежено 65 хворих дітей з хронічними невиразковими захворюваннями гаотродуоденальної зони. У 70 % обстежених з фазі загострення хвороби виявлено підвищення в сироватці крові білковозв'язаних гексоз, що є свідченням наявності запального процесу в слизовій оболонці і характеризує ступінь П ураження. Таким чином, використання запропонованого способу, дозволяв обмежити комплекс діагностичних досліджень для характеристики стану слизового бор*єру шлунку у дітей з хронічними захворюваннями гаотродуоденальної зони, широко рекомендувати його в роботі гастроентерологічних стаціонарів.