Спосіб оцінки перебігу ранового процесу у трофічних виразках, обумовлених варикозною хворобою нижніх кінцівок

Корисна модель відноситься до медицини, точніше до хірургії і може бути застосована для лікування трофічних виразок нижніх кінцівок, зумовлених варикозною хворобою. За даними різних джерел інформації, від 25-50% дорослого населення Європи хворіє на хронічну венозну недостатність (ХВН). Поширеність варикозного захворювання вен серед осіб працездатного віку у жінок становить 24-57%, у чоловіків 15-26%. У 15% хворих мають місце тяжкі прояви ХВН у вигляді активних чи закритих трофічних виразок [1]. Загальноприйнятим методом лікування ХВН є хірургічний. Оперативне лікування раціонально виконувати після загоєння трофічної виразки або після проведення санаційної терапії. Найкращі результати забезпечує комплексне лікування ХВН, що складається із компресійної терапії, медикаментозного лікування та хірургічного втручання [2]. Лікування трофічних виразок розпочинають з консервативних методів, серед яких важливе місце займає очищення поверхні виразок від мікробного забруднення та усунення запальних явищ. У хворих на варикозні трофічні виразки має місце виражена гіповаскуляризація та склероз дна виразки, внаслідок цього в тканинах знижена бар’єрна функція та має місце активний запальний процес, який продовжується тривалий час. Внаслідок чого у трофічних виразках, на фоні значного мікробного забруднення визначаються різні фази ранового процесу (запалення, регенерація та реорганізація рубця). При цьому разом із вираженою ексудацією має місце розвиток в’ялого грануляційного процесу. Шкіра навколо виразки уражена мацерацією та дерматитом. На даний час існують ряд способів об’єктивної оцінки стану ранового процесу у трофічних виразках. Найбільш вживаними залишаються клінічна картина, швидкість загоєння рани, бактеріологічне дослідження мікробного обсіменіння рани, цитологічні методики визначення фаз раньового процесу, вивчення гістологічного матеріалу, місцева гемостатична реакція, біологічне дослідження раньового процесу (рН метрія), інфрачервона термометрія рани, дослідження електропотенціалів рани (лазерна флуометрфія), сила натягу рани, напруга респіраторних газів у ділянці рани, визначення водного балансу та електролітів рани, ферментативні зміни рани. Окремо визначаються критерії життєздатності рани (ультразвукове обстеження тканин, ехолотометрія, імпеданс тканин) [3]. Не дивлячись на різноманіття запропонованих методик не всі їх можна використати у повсякденній практиці. Так, відомий метод бактеріологічного дослідження виразок досить об’єктивно показує картину бактеріального забруднення рани, але на урахування результатів потрібно певний проміжок часу (3-4 доби). За цей час лікар не володіє інформацію за процеси, що відбуваються у рані та не має змоги контролювати лікувальну тактику. За допомогою цитологічного дослідження методом „ранових відбитків" можна контролювати фази ранового процесу у виразці та призначати адекватну медикаментозну терапію. Але оскільки у трофічній виразці мають місце різні фази ранового процесу, цитологічна картина ділянки рани не висвітлює стан ранового процесу на всій її поверхні. Тому зміна лікування не завжди буває виправданою. Більшість пристроїв, що використовують для визначення життєздатності рани, вимагають використання інвазивних датчиків та коштовної апаратури із спеціально навченим персоналом. За допомогою термографії можна періодично спостерігати за температурним режимом нижньої кінцівки в цілому та трофічної виразки зокрема. Цей метод вигідно відрізняється від інших простотою дослідження, фізіологічністю, доступністю, високою інформативністю, неінвазивністю, можливістю використання у ослаблених хворих. На сьогоднішній день існує багато пристроїв для проведення термометричного дослідження захворювання вен нижніх кінцівок та трофічних виразок при ХВН [4]. Найближчим аналогом - є спосіб визначення критеріїв діагностики уражень тканин нижніх кінцівок за допомогою кольорової комп’ютерної термографії. При госпіталізації проводять термографію за допомогою термографа АГА-782 [5]. На термограмі відмічається загальна картина трофічних порушень нижньої кінцівки. Ділянки жовтого та червоного кольору термограм відповідають нормальному кровопостачанню тканин нижньої кінцівки, синього кольору - критичній температурі. Серед переваг цього способу, можливість опосередкованої оцінки оксигенації досліджуваної ділянки на основі кореляції між показниками температури та рО2, спостереження за зміною температури у динаміці, відсутність контакту вимірювального пристрою з поверхнею трофічної виразки [6]. Але даний спосіб дає кольорову термограму всієї нижньої кінцівки. Можливість прицільної термометрії досліджуваної виразки відсутня, що знижує точність визначення температурних процесів на поверхні рани. Задачею корисної моделі, що заявляється, є підвищення точності визначення температурних параметрів прицільно у трофічній виразці, шляхом порівняння, за даними безконтактної інфрачервоної термометрії для оцінки перебігу запального процесу та моніторингу лікування. Технічний результат від вирішення поставленої задачі буде полягати у об’єктивному контролі ефективності лікування даної патології та прогнозуванні перебігу ранового процесу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі визначення температурних параметрів трофічної виразки, шляхом інфрачервоної термографії, згідно корисної моделі, температуру вимірюють інфрачервоним пірометром Mini-Flash на відстані від трофічної виразки (у ділянці шкіри без трофічних змін), по периферії та по центру, розташовуючи датчик пристрою на 1см вище від досліджуваної поверхні, при цьому процедуру проводять у хворих під час госпіталізації та щоденно протягом 7-10 діб в процесі лікування і при зниженні температури у центрі трофічної виразки на 1-1,2°С судять про нормальний перебіг та загоєння ранового процесу. Відмінною особливістю корисної моделі, що заявляється, є можливість об’єктивної поетапної оцінки швидкості морфологічних та метаболічних змін у трофічній виразці у порівнянні із ділянками шкіри, які не уражені патологічним процесом. Дослідження проводять при температурі навколишнього середовища +19 +21С°. Пацієнт знаходиться у горизонтальному положенні на кушетці 15-20 хвилин із оголеними ногами. З поверхні виразки мають бути забрані всі мазеві компоненти. Вимірювання проводять на відстані від трофічної виразки (у ділянці шкіри без трофічних змін), по периферії та по центру трофічної виразки розташовуючи датчик пристрою на 1см від поверхні досліджуваної поверхні. Дану процедуру проводять у хворих при госпіталізації та щоденно протягом 7-10 діб. З метою контролю отриманих результатів проводять виміри температури шкіри на контрлатеральній (здоровій) кінцівці. Результати вимірів шкірної температури у хворих із варикозними виразками були наступними: - на гомілці, на відстані від трофічних порушень, у зоні нормальної шкіри температура була +30,8±0,3С°, та у процесі лікування не змінювалась; - у ділянці трофічних розладів, поблизу трофічної виразки температура становила +31,8±0,2С°; - по центру трофічної виразки було встановлено підвищення температури до +32,6±0,3С°. При проведенні консервативної терапії у передопераційному періоді, що включало в себе медикаментозне лікування (флеботоніки, вазодилятатори, антибіотики), компресійну терапію, місцеве очищення трофічних виразок із застосування сорбційного препарату „Силікс", постійно вимірювали температуру у заданих точках та на контрлатеральній кінцівці. На ділянках гомілки, що не мали трофічних розладів, консервативна терапія не принесла суттєвих змін. Протягом усього періоду передопераційної підготовки температура у цих ділянках була сталою та дорівнювала +30,8±0,3С°. По периферії виразки, у ділянках шкіри гомілки із ліподерматосклерозом та гіперпігментацією на 5-7 добу відмічено недостовірне зниження температури до +31,3±0,2С° (р>0,05). При вимірюванні температури над трофічною виразкою на 5-7у добу відмічали зниження температури у середньому на 1-1,2С°, що становило у середньому +31,5±0,3°С (р