Спосіб хірургічного лікування двопалої кисті в поєднанні з м’якотканинною синдактилією

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії, і призначена для лікування хворих з вродженою двопалою кистю. Вроджена двопалість кисті характеризується наявністю тільки двох трьохфалангіальних пальців кисті та їх синдактилією, спричиненою порушенням повздовжнього розвитку кисті. Таке порушення розвитку приводить до можливості виконання тільки крючкового захвату і майже повної втрати функції кисті і, як наслідок, тяжкої інвалідності хворих. Успішне лікування двопалої кисті - тільки хірургічне. Частота цієї вади розвитку кисті становить від 1:15000 до 1:2500 новонароджених. Таким чином при середній народжуваності в Україні 400 тисяч дітей на рік, в нашій країні двопала кисть повинна бути діагностована та реконструктивна операція виконана у 9-10-ти дітей щорічно. Однак за даними центральних клінік дитячої хірургії та ортопедії України в УДСЛ «ОХМАТДИТ» НДІ ПАГ, ІТО щорічно оперовані не 9-10, а в середньому лише 1-2 дитини на рік, а оперовані за останні 8 років тільки троє дітей. Таблиця 1 Частота діагностики вродженої двопалої кисті в Україні. Оцінка за відношенням народжуваності (400тис.) до частоти вади в популяції (1:15000-25000) Повинно оперуватись Насправді оперується Кількість пацієнтів, щорічно 9-10 0,3 Не зважаючи на демонстративність патології, вбачають дві основні причини такого вражаючого розходження частоти лікування двопалої кисті в Україні: 1. Відсутність обізнаності лікарів - ортопедів про можливість оперативного лікування таких дітей в Україні. 2. Більшість цих дітей є вихованцями дитячих будинків та наявність у переважної більшості супутніх вроджених вад розвитку, що ставить під сумнів доцільність виконання реконструктивних операцій. Недоліком існуючих методів оперативного лікування є технічно складні методики та погані наближені та віддалені наслідки. Це приводить до того, що жодна з цих методик не застосовується, а отже діти залишаються без адекватної медичної допомоги. Найближчим аналогом є спосіб трансплантації пальців ніг на кисть [1]. Ця методика вимагає попереднього розділення зрослих пальців, проведення капсулотомії п'ястно-за'пястного суглобу першого (троьхфалангіального) пальця, ротації, відведення в положення опозиції і фіксації, виділення сухожилків розгиначів першого пальця, венозних гілок, сухожилків згиначів другого пальця, долонних пальцевих нервів, в дистальному відділі передпліччя виділення променевої чи ліктьової артерії, виділення других пальців стопи з артеріями, венами, сухожилками та пальцевими нервами, перенесення пальців стопи в позицію 2-3 пальців кисті, зшивання сухожилків, пальцевих нервів, накладення анастомозів судин, бокову поверхність 1-го пальця закривають місцевими тканинами, дефект шкіри на четвертому пальці і тильній стороні кисті закривають трансплантатами, взятими з бокової поверхні стегна, что дозволяє створити чотирипалу кисть з відновленням функції пальців, що є досить травматичною процедурою, а також продовжує лікування до 5-6-ти міс. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу зменшення травматичності операції та відсутність мікрохірургічної техніки, не спотворює донорську кінцівку та скорочує термін лікування. Отриманий технічний результат зводиться до створення міжальцевого захвату, що надає кисті можливість частково виконувати свою функцію, зниження частоти ускладнень та скорочення тривалості періоду реабілітації після хірургічної корекції вродженої двопалої кисті. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, що включає розділення зрослих пальців, утворення шкірно-підшкірних клаптів та ротацію першого трьохфалангіального пальця, згідно корисної моделі додатково проводять другий етап операції через 6 місяців при цьому на тильній поверхні проводять Z-подібний розріз з формуванням двох зустрічних шкірних клаптів, розріз продовжують до міжпальцевого проміжку, огинаючи перший трьохфалангіальний палець з обох сторін, виділяють основу п'ясної кістки першого трьохфалангіального пальця, проводять його остеотомію в верхній третині з ротацією в долонно-ліктьову сторону на 90 градусів, а міжп'ясні м'язи долонної поверхні відділяють та підшивають до кістки латеральніше і в такому положенні проводять остеосинтез двома шпицями навхрест, відтворюючи опозиційний захват; рану зашивають та застосовують гіпсову імобілізацію на три тижні. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є відносна простота та відсутність застосовування трансплантації пальців стопи та пов'язаних з цим ризиком судинних розладів, мікрохірургічного втручання, проводиться остеотомія верхньої третини основної кістки замість капсулотомії та подальшого розвитку артрозу. Саме це робить спосіб лікування широкодоступним, на відміну від вказаних аналогів. Новизна полягає в оптимізації хірургічного лікування вродженої двопалої кисті шляхом відтворення опозиційного захвату за рахунок протиставлення першого трьохфалангіального пальця. Спосіб здійснюють наступним чином: Під час огляду дитини (за звичай 1,5-2 роки життя) проводять пальпаторне обстеження та Rg-графію кисті. Принцип операції наступний. Проводять розділення м'якотканинної адактилії типовим методом трикутними щкірно-підшкірними клаптями з вільною шкірною пластикою. Другим етапом через 6міс. проводять повторно операцію: на тильній поверхні проводять Z-подібний розріз з формуванням двох зустрічних шкірних клаптів, розріз продовжують до міжпальцевого проміжку, огинаючи перший трьохфалангіальний палець з обох сторін. Виділяють основу п'ясної кістки першого трьохфалангіального пальця, проводять його остеотомію в верхній третині з ротацією в долонноліктьову сторону на 90 градусів, міжп'ясні м'язи долонної поверхні відділяють та підшивають до кістки латеральніше, в такому положенні проводять остеосинтез двома шпицями навхрест. Рану зашивають, застосовують гіпсову імобілізацію на три тижні. Приклади конкретного виконання способу. Хвора Д., 1,5 років поступила до відділення зі скаргами на двопалість правої кисті, можливість виконувати кистю тільки крючковий захват. Проведено фізикальне обстеження, при якому виявлено наявність тільки двох трьохфалангіальних пальців зрослих між собою м’якими тканинами та їх поясних кісток. Передпліччя дещо деформоване, вісь кінцівки збережена. Обсяг рухів в ліктьовому та променево-зап'ясному суглобах близький до норми. Rg - променева кістка звихнута назад, епіфізи деформовані, ліктьова кістка представлена в вигляді короткого рудименту, дві зап'ясні кістки не ідентифікуються. Діагноз - вроджена двопалість правої кисті, ускладнена м'якотканинною синдактилією. Виконано оперативне втручання (24.04.07): розділення м'якотканинної синдактилії типовим методом - розрізом трикутними клаптями, вільна шкірна пластика. Через 6міс. проведена повторна операція за авторською методикою: виділено основу п'ясної кістки першого трьохфалангіального пальця, проведено її остеотомію з ротацією в долонно-ліктьову сторону на 90 градусів, міжп'ясні м'язи долонної поверхні відділили та підшили до кістки латеральніше, в такому положенні провели остеосинтез двома шпицями навхрест. Рана зашита, застосована гіпсова імобілізація на три тижні. Рана зажила первинним натягом. Через 2 місяці після операції проведено огляд, хворий міг виконувати опозицію протиставленого пальця, утримувати досить великі предмети (ложка, олівець) В клініках ІТО за період з 1993 по 2007 роки було прооперовано 4 дітей. У всіх оперованих дітей був відтворений аналог опозиційного захвату, не спостерігалося випадків лізису кісток та некрозу шкіри. Хворі могли брати враженою кінцівкою великі предмети. Таким чином, запропонований нами хірургічний спосіб дозволяє відновити опозиційний захват кисті, що в умовах майже повної втрати її функції має велике практичне значення. Література 1. Голяна СИ., Прокопович Е.В. Способ реконструкции двупалой кисти при врожденной локтевой косорукости. Научно-исследовательский детский ортопедический институт им. Г.И. Турнера Патент РФ 2208404, 20.07 2003.