Спосіб диференційного лікування гіпертонічної хвороби

1. Спосіб диференційного лікування гіпертонічної хвороби, який включає призначення різних гіпотензивних препаратів під контролем активності реніна плазми (АРП), що відрізняється тим, що до лікування додатково визначають ступінь нічного зниження артеріального тиску (СНЗ AT), як показ 33961 гониста рецепторів ангіотензина II (А-ІІ), або ІАПФ у злученні з антагонистами рецепторів А-ІІ. Відрізняючими ознаками є: - до лікування додатково визначають ступінь нічного зниження артеріального тиску (СНЗ АТ); - як показник диференційного лікування (ПДЛ) використовують взаємозв'язок СНЗ АТ з АРП; - за кількісними значеннями складових цього показника призначують у вигляді монотерапії інгібітори ангіотензинперетворюваючого фермента (ІАПФ), або антагониста рецепторів ангіотензина II (А-ІІ), або ІАПФ у злученні з антагонистами рецепторів А-ІІ; - ІАПФ у вигляді монотерапії призначують при СНЗ АТ, що рівняється від 10 до 20%, та АРП більш 2,6 нг/мл/ч; - антагонисти рецепторів All у вигляді монотерапії призначують при СНЗ АТ ні менш 10% і АРП, що рівняється від 1,5 до 2,6 нг/мл/ч. - ІАПФ у злученні з антагонистами рецепторів АІІ призначують за умовами, що СНЗ АТ менш 10% і АРП більш 2,6 нг/мл/ч. Додаткове визначення до лікування СНЗ AT обумовлено тим, що цей показник є найбільш значним серед інших параметрів добового моніторування АТ(ДМАТ). Відомо, що недостатнє зниження AT у нічний час зв'язується з більшою частотою перенесених інсультів, більш частим розвитком гіпертрофії лівого шлуночка, частотою та виразкостю мікроальбумінурії, а у жінок - з більш високою частотою розвитку ІХС та летальністю від інфаркту міокарда (Staessen S.A. et al.//J. Hypertens.- 1994.-V.12. suppl. 7. - P. 1-2). Дослідження за заявляємим способом проведені у клініці Інституту терапії АМН України на 130 хворих на ГХ. Результати цих досліджень дозволили виявити взаємозв'язок СНЗ AT з АРП, який було вибрано як показник диференційного лікування. У залежності від кількісних значень складаючих цього показника - ПДЛ - було виділено 3 групи хворих: - При нормальному значенні СНЗ AT та високій АРП призначали ІАПФ у вигляді монотерапії тому, що АРП визначає антигіпертензивну ефективність ІАПФ: при високих значеннях АРП спостережується найбільша ефективність цих препаратів (див. Рекомендації з лікування АГ // Український кардіологічний журнал. - 1998. - № 6. C. 9-18). - При недостатньому значенні СНЗ АГ та нормальній АРП призначали антагонисте рецепторів А-ІІ у вигляді монотерапії. Ці препарати мають здатність збільшувати СНЗ AT. - При недостатньому значенні СНЗ AT та високій АРП призначали злучення ІАПФ з антагонистами рецепторів А-ІІ, що, з одного боку, сприяє виявленню найбільшої ефективності ІАПФ, а з другого боку, нормалізує добовий ритм AT у хворих на ГХ. Відрізняючі ознаки винаходу відповідають критерію "новизна" та вимогам винахідницького рівня. Використання запропонованого способу у медичній практиці дозволяє підвищити ступінь індивідуалізації антигіпертензивної терапії, своєчасно призначити адекватне лікування, відвернути побі чні явища шляхом зменшення доз лікарських препаратів. Заявляємий спосіб здійснюють слідуючим чином: 1. До лікування проводять дослідження крові та визначають активність реніна плазми (АРП) за відомою методикою. 2. Додатково проводять добове моніторування та визначають ступінь нічного зниження артеріального тиску (СНЗ AT) за відомою методикою. 3. При СНЗ AT, що рівняється від 10 до 20%, та АРП більш 2,6 нг/мл/ч призначають ІАПФ, наприклад еналаприл як монотерапію у середній терапевтичній дозі при курсі лікуванні 6 тижнів. 4. При СНЗ AT менш 10% та АРП, що рівняється від 1,5 до 2,6 нг/мл/ч, призначують антагониста рецепторів А-ІІ, наприклад, лозартан («Козаар», США), як монотерапію у середній терапевтичній дозі при курсі лікування 6 тижнів. 5. При величині СНЗ AT менш 10% та АРП більш 2,6 нг/мл/ч призначають ІАПФ у злученні з антагонистами рецепторів А-ІІ, наприклад еналаприл у добовій дозі від 10 до 20 мг та лозартан у добовій дозі від 50 до 100 мг. Можливість здійснення заявляємого способу підтвержується прикладами. 1. Хворий Н., 41 p. (історія хвороби № 1694) поступив у відділення артеріальної гіпертонії Інституту терапії АМН України зі скаргами на головний біль, переважно у потилочній локалізації, а також біль у області серця тупого, ниючого характеру без зв'язку з фізичним навантаженням, порушення сна. Хворий Н. 13 років помічає підвищення AT. При об'єктивному дослідженні шкіряні покрови звичайного коліру. Діяльність серця ритмічна, межі відносної тупості серця не поширені, тони серця звучні. AT- 180/115 мм.рт.ст.,ЧСС=пульсу =72 уд/хвилина. Після проведения ЕКГ, ехокардіоскопії, кліничних та біохімічних аналізів крові та сечі було встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба II ст, гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія II ст. За заявляємим способом у хворого Н. до лікування визначали у крові АРП та з допомогою добового мониторування - СНЗ AT. Результати дослідження: - АРП - 2,8 нг/мл/ч, тобто більш 2,6 нг/мл/ч; - СНЗ AT : (CAT та ДАТ) - 10,3% та 11,2% відповідно, тобто в межах від 10 до 20 %. Тому хворому Н. рекомендовано монотерапия ІАПФ - еналаприл в добовій дозі 20 мг протягом 6 тижнів. Самопочуття хворого Н. стало краще, зменшився головний біль і побічні явища не спостережувались. Він був виписан із клініки у задовільному стані і приступив до праці. Результати дослідження вибраних критерів після завершення курсу лікування: АРП - 3,0 нг/мл/ч, СНЗ AT : CAT -12,1%, ДАТ-12,6%. Висновок: Проведення курсу лікування за заявляємим способом дозволяє індивідуально підібрати гіпотензивну терапію шляхом використання оптимальних фунціональних та біохімічних критеріев. 2. Хворий К., 40 p. (історія хвороби № 1119) поступив в клініку Інституту терапії АМН України зі скаргами на головний біль, запаморочення, кардіалгию; на артеріальну гіпертонію хворіє біля 6 ро 2 33961 ків з найбільшим підвищенням AT до 240/130 мм.рт.ст. Спадковість по артеріальній гіпертонї обтяжена по материнській лінії. Об'єктивні дані: стан задовільний, будова тіла нормостенична і шкірні покрови та видимі слизові блідно - рожевого коліру. Периферичніх набряків нема. Діяльність серця ритмічна. ЧСС- 76 уд/хвилина, AT - 170/110 мм.рт.ст. ЕКГ: ритм сінусовий, гіпертрофія лівого шлуночка. Діагноз: гіпертонічна хвороба II ст. За заявляємим способом у хворого К., до лікування виявили значення вибраних контрольних критеріїв: - СНЗ AT (CAT та ДАТ) - 6%; 5,5% відповідно, тобто менш 10%; - АРП - 1,9 нг/мл/ч, тобто в межах від 1,5 до 2,6 нг/мл/ч. Хворому К. було призначено антагонисти рецепторів All - лозартан в добовій дозі 100 мг протягом 6 тижнів. Після закінчення лікування контрольні критерії мали такі значення: - СНЗ AT CAT 11%, ДАТ -10,6%; - АРП - 2,2 нг/мл/ч. Нормалізація добового ритму супроводжу-валась покращенням суб'єктивного самопочуття; побічних явищ не було. Хворого К. виписано у задовільному стані. Висновок: Лікування ГХ за заявляємим способом дозволяє своєчасно призначити індивідульну адекватну терапію та відвернути побічні явища. 3. Хвора А, 46 p. (історія хвороби № 302) поступила в клініку Інституту терапії АМН України зі скаргами на головний біль, запаморочення, фото псії, серцебиття під час підвищення AT. Артеріальний тиск підвищений протягом 9 років. Із анамнеза встановлено, що мати та сестра боліють на ГХ. При об'єктивному дослідження: шкірні покрови звичайного коліру. Діяльність серця ритмічна, межі відносної тупості серця не поширені, тони серця звучні. АТ-170/100 мм.рт.ст.,ЧСС рівняється пульсу - 72 уд./хвилина. У легенях - дихання везикулярне, хрипів нема. ЕКГ:Ритм сінусовий. Гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. За даними Ехо-КГ : товщина задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночковой перегородки складали 1,1 та 0,9 см, відповідно. Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст. За заявляємим способом у хворій А. Визначали контрольні критерії: - СНЗ AT: CAT - 6,7%; ДАТ - 7,6 %; тобто менш 10 %; - АРП - 3,0 нг/мл/г, тобто більш 2,6 нг/мл/г. Тому хворій А. було призначена сполучена терапія: ІАПФ (еналаприл) - у добовій дозі 10 мг та антагониста рецепторів All- лозартан - у добовій дозі 50 мг протягом 6 тижнів (Дози препаратів зменшені на 50%). Після закінчення курсу лікування були покращені параметри контрольних критеріїв: - СНЗ AT: CAT - 14,1%; ДАТ - 13,45; відповідно. - АРП - 3,4 нг/мл/ч. Самопочуття хворої А. добре, спостерігається підвищення ступеня толерантності до фізичної та психоемоціональної навантажень. Висновок: індивідуальний підбір сполученої гіпотензивної терапії за заявляємим способом дозволяє підвищити терапевтичний ефект при зменшенні доз лікарських препаратів. ___________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3