Спосіб діагностики персистируючої хламідійної інфекції

Спосіб діагностики персистируючої хламідійної інфекції у хворих на сечостатевий хламідіоз шляхом морфологічного дослідження біологічних тканин, який відрізняється тим, що додатково здійснюють біопсію шкірних покровів, що знаходяться у видаленні від запальних вогнищ, визначають хламідійні включення в клітинах фібробластів тканини судин мікроциркуляторного русла і периваскулярній сполучній тканині. (19) (21) 99063325 (22) 15.06.1999 (24) 15.02.2001 (33) UA (46) 15.02.2001, Бюл. № 1, 2001 р. (72) Мавров Генадій Іванович, Бондаренко Гліб Ми хайлович (73) Український науково-дослідний інститут дерматології і венерології 34214 клітин L-929, що є мишачими фібробластами. А.Ф. Панасюк і соавт. (1998), використовуючи серійно пассируваний штам хламідій СР-1, виділений із суглобної рідини хворого артритом, змоделювали хламідійну інфекцію фібробластів людської шкіри in vitro. Дослідження показали, що можлива хламідійна інфекція сполучної тканини шкіри людини, а також підтверджена здатність Chlamydia trachomatis розмножуватися у фібробластах шкіри (Панасюк А.Ф., Солдатова С.И.. Шубин С.В. та ін. О патогенетических аспектах урогенных артритов, ассоциированных с хламидиями: способность микроорганизма размножаться в клетках суставного хряща // Тер. Ар х. -1998. - Т.70. - № 5. - С. 45-48.). Періоди прихованого перебігу інфекції обумовлені внутрішньоклітинною персистенцією збудника. Періодичні загострення захворювання (рецидиви), що супроводжуються негативними результатами лабораторної діагностики хламідіозу, обумовлені критичним накопиченням мікроорганізмів у цитоплазмі фібробластів і, мабуть, інших клітин сполучної тканини. Загибель цих клітин супроводжується виходом хламідій у позаклітинний простір із наступною дисемінацією збудників. Це призводить до нової маніфестації захворювання (Чеботарев В.В. Персистенция хламидий - от эксперимента к практике // Росс. журн. кожных и венерических болезней. -1998. - №5. - С. 36-42.). Відомі деякі способи діагностики хламідіозу: за допомогою виявлення хламідій в епітеліальних клітинах, у препаратах, пофарбованих за методом Романовського-Гимзе, за допомогою методу прямої іммунофлуоресценції (ПІФ), дослідження в культурі клітин (Козлова В.И., Пухнер А.Ф. Вирусные, хламидийные и микроплазменные заболевания гениталий. - М.: Авиценна, 1995. -317с.). За прототип нами прийнятий спосіб дослідження хламідій в культурі тканин (Овчинников Н.М., Беднова В.Н., Делекторский В.В. Лабораторная диагностика заболеваний, передающихся половым путем. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.). Спосіб діагностики по прототипу полягає в тому, досліджується матеріал у вогнищі поразки. Цей спосіб має високу діагностичну точність у вогнищі поразки, але не дозволяє виявити хламідійну інфекцію, що персистирує (Beatty L.W., Morrison R.P., Byrne G.I. Persistent chlamydiae: from cell culture to a paradigm for chlamydial patogenesis // Microbiol. Rev. - 1994. - № 58(4). - P. 686-699.). В основу винаходу покладено задачу підвищення точності і чутливості способу діагностики персистируючої хламідійної інфекції. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі діагностики персистируючої хламідійної інфекції у хворих на сечостатевий хламідіоз, який включає морфологічне дослідження біологічних тканин, згідно з винаходом, додатково здійснюють біопсію шкірних покровів, що знаходяться у видаленні від запальних вогнищ і визначають хламідійні включення в клітинах фібробластів тканини судин мікроціркуляторного русла і периваскулярної сполученої тканини. Підвищення точності і чутливості способу діагностики персистируючої хламідійної інфекції досягається за рахунок того, що одночасно досліджують біологічні тканини на наявність хламідійних включень не тільки у вогнищі поразки, а й у віддаленні від нього. Спосіб здійснюється таким чином. Проводили біопсію шкіри з області бічної поверхні тулуба. Матеріалом для дослідження були біоптати розміром біля 1 куб. мм. Підготування матеріалу і проведення морфологічних досліджень проводили по стандартних методиках (Бирюзова В.И., Боровягин В.Л., Гилев В.П. та ін. Электронномикроскопические исследования биологических объектов. - М.: Изд-во АН СРСР, 1963. - 204 с.). Далі здійснювалося виявлення хламідійних включень у клітинах фібробластів тканини судин мікроциркуляторного русла й у периваскулярній сполучній тканині дерми. Підтвердження хламідійного походження включень здійснювалося за допомогою обробки моноклональними протихламідійними антитілами (фірми НИАРМЕДИК ПЛЮС, Росія і САНОФИ ПАСТЕР, Франція) і наступним дослідженням під люмінесцентним мікроскопом. Наводимо два приклади: Приклад1. Хворий К., 31 рік, історія хвороби № 347. Хворий протягом 1-го року, коли вперше з'явилися слизувато-гнійні виділення з зовнішнього отвору сечівника, скарги на хворобливе сечовипускання. При обстеженні в шкірно-венерологічному диспансері був діагностований урогенітальний хламідіоз і призначена протибактеріальна терапія. При проведенні трьох контролів вилікуваності (протягом 4 місяців), хламідії виявлені не були, але клінічні прояви уретриту збереглися. З метою з'ясування причини невдачі лікування були досліджувані біоптати шкіри описаним способом. Отримані данні: у периваскулярній області дерми виявлені фібробласти, у цитоплазмі яких виявлялися численні внутрішньоклітинні мікроорганізми, морфологічно подібні до хламідій. За допомогою ПІФ етіологія C.trachomatis, була підтверджена. Діагноз: персистируюча хламідійна інфекція. Факт персистенції хламідій був прийнятий до уваги при розробці плану лікування і при проведенні протиепідемічних заходів. Приклад 2. Хворий Д., 43 року, історія хвороби № 498. Протягом 7 років лікувався з приводу рецидивуючого уретриту. Етіологічний агент не був діагностований. При обстеженні біоптату шкіри в щільній волокнистій сполучній тканині дерми виявлялися окремі фібробласти витягнутої форми. Ці клітини часто контактували з пучками колагенових фібрил і цитоплазматичними виростками гістіоцитів. У цитоплазмі виявлялися включення, оточені мембраною, у середині котрих чітко проглядалися численні округлі тільця різноманітної електронної щільності. Розрізнялися три види тілець: осмієфільні гомогенні; оптично менш щільні, облямовані світлим ободком і чітко контурировані мембраною; тільця, центральна частина яких має світлу сітчасто-дисперсну стр уктуру й оптично щільну периферію. Ці форми морфологічно відповідають стадіям життєвого циклу хламідій - елементарним, проміжним і ретикулярним тільцям. За допомогою ПІФ діагноз був підтверджений і хворому було призначено відповідне лікування. У дослідженнях, проведених в Українському науково-дослідному інституті дерматології і венерології за допомогою електронномікроскопічного дослідження у хворих на хламідіоз у тканині судин 2 34214 мікроциркуляторного русла й у периваскулярній сполучній тканині дерми були знайдені морфологічні структури хламідій. Елементарні, проміжні і ретикулярні тільця хламідій розташовувалися в цитоплазматичних включеннях фібробластів, що припускає їх персистенцію в цих клітинах. Перевагою цього способу діагностики являє можливість діагностики персистируючої хламідійної інфекції у біоптатах шкіри, оскільки виявлення такої форми інфекції в вогнищах запалення утруднено. Використання методу забезпечило підвищення чутливості і специфічності діагностики персистируючої хламідійної інфекції до 95%. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3