Спосіб переробки відходів виробництва метилових ефірів жирних кислот з тваринних жирів

1. Спосіб переробки відходів виробництва метилових ефірів жирних кислот з тваринних жирів, що включає проведення атмосферної ректифікації відходів при температурному режимі, що забезпечує перегонку води і домішок, і збирання конденсату, який відрізняється тим, що після атмосферної ректифікації проводять піроліз відходів. 3 36551 них жирів, в якому шляхом введення додаткових операцій забезпечується найбільш оптимальна переробка відходів невизначеного складу, в результаті чого те хнологія виробництва біопалива з тваринних жирів стає безвідходною. Поставлена задача вирішується тим, що в способі переробки відходів виробництва метилових ефірів жирних кислот з тваринних жирів, що включає проведення атмосферної ректифікації відходів при температурному режимі, що забезпечує перегонку води і домішок, і збирання конденсату, згідно з корисною моделлю після атмосферної ректифікації проводять піроліз відходів. В інших конкретних формах виконання проводять атмосферну ректифікацію гліцеринової води при температурному режимі, що забезпечує перегонку залишків метилового спирту, води, залишків метилового ефіру жирних кислот і жирних кислот, що входять у склад моногліцеридів і тригліцеридів, які не вступили у реакцію етерифікації. Проводять атмосферну ректифікацію шквари при температурному режимі, що забезпечує перегонку води і жирних кислот. Отриману в результаті піролізу піролізну рідину піддають атмосферній ректифікації при температурному режимі, що забезпечує отримання фракцій, які складаються переважно з граничних і неграничних вуглеводнів. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі, що заявляється, і технічним результатом, що досягається, існує такий причинно-наслідковий зв'язок. Уведення додаткових операцій, а саме: проведення після атмосферної ректифікації піролізу відходів, у сукупності з відомими ознаками корисної моделі, що заявляється, забезпечує найбільш оптимальну переробку відходів невизначеного складу за рахунок того, що у процесі піролізу отримують пічне паливо (піролізну рідину), яку використовують для отримання тепла, необхідного у те хнологічних процесах виробництва біопалива, легкі гази, які використовують як додаткове джерело теплоутворення у піролізній печі, і попіл, який використовують як добриво після подальшої доробки. Таким чином забезпечується безвідходність технології виробництва біопалива з тваринних жирів. А подальша атмосферна ректифікація отриманої в процесі піролізу піролізної рідини спричиняє можливість використання отриманих фракцій як компонентів моторних палив за умови додаткових те хнологічних доробок. Суть запропонованої корисної моделі пояснюється кресленням, на якому зображена схема піролізної установки. На схемі позначені: 1 - мазутний пальник, 2 - піч, 3 - вихлопна труба, 4 піролізна ємність, 5 - ректифікаційна колона, 6 конденсаторний блок, 7 - розділова ємність, 8 газовідвід, 9 - запірна арматура. Заявлений спосіб реалізують таким чином. У піролізну ємність 4 заливають певну кількість відходів виробництва метилових ефірів жирних кислот з тваринних жирів (гліцеринової води, шквари). За допомогою мазутного пальника 1, працюючого на рідкому паливі, в печі 2 утворюєть 4 ся тепло, що дозволяє нагріти об'єм відходів до температури, яка забезпечує перегонку води і домішок. Пари і гази крізь верхню (насадкову) частину ректифікаційної колони 5 потрапляють у конденсаторний блок 6, після чого сконденсовані рідини з розділової ємності 7 відкачують насосом для подальшого використання. Частину газів крізь газовідвід 8 виводять у атмосферу (спалюють) або використовують у печі 2 як додаткове джерело теплоутворення. Після закінчення процесу атмосферної ректифікації підвищують температуру в печі 2. У піролізній ємності 4 здійснюється процес коксування залишків відходів, а при подальшому підвищенні температури - піроліз. У процесі піролізу отримують пари і гази, які також або конденсують і отримують пічне паливо (піролізну рідину), або використовують легкі гази як додаткове джерело теплоутворення. А попіл, що залишився після піролізу, використовують як добрива після подальшої доробки. Піролізну рідину можуть додатково піддавати атмосферній ректифікації і отримувати 20% фракції з температурою перегонки від 80°С до 190°С, 35-55% від 190°С до 360°С і 35-45% з температурою перегонки вище 360°С. Хроматографія цих фракцій показує, що вони на 90% складаються з граничних і неграничних вуглеводнів, решта - кисневмісні сполуки, тобто їх можна використовувати як компоненти моторних палив за умови додаткової доробки. Таким чином, заявлений спосіб забезпечує безвідходність технології виробництва метилових ефірів жирних кислот (біопалива) з тваринних жирів. Приклад 1 У піролізну ємність 4 заливають певну кількість гліцеринової води, яку нагрівають до температури, що перевищує температуру перегонки метилового спирту (64,7°С), але менша за температур у кипіння води (100°С). Пари метанолу, утворені при перегонці метилового спирту, конденсують у розділовій ємності 7, звідки відкачують у промпарк. Далі, змінюючи температурні режими від 64,7°С до 400°С, випаровують воду, метиловий ефір жирних кислот, що залишився у гліцериновій воді, і жирні кислоти, що входять до складу моногліцеридів і тригліцеридів, які не вступили у реакцію етерифікації. Кипіння деяких жирних кислот супроводжується процесом їх розкладання. Після завершення процесу атмосферної ректифікації температуру в печі 2 збільшують, у піролізній ємності 4 починається процес коксування залишків гліцеринової води, а при поступовому підвищенні температури до 700°С починається процес піролізу. В результаті піролізу отримують піролізну рідину, яку разом з метанолом, отриманим у результаті атмосферної ректифікації, використовують для отримання тепла, необхідного у те хнологічних процесах виробництва біопалива, наприклад для витоплення жиру, і для інших цілей. Приклад 2 У піролізну ємність 4 завантажують певну кількість шквари, який також є побічним продуктом виробництва метилових ефірів жирних кислот з тваринних жирів і якого залишається до 20% від 5 36551 об'єму використовуваних жирів. Нагріваючи шквару від 100°С до 400°С, випаровують воду і залишки жирних кислот. Після завершення процесу атмосферної ректифікації температуру в печі 2 збільшують, у піролізній ємності 4 починається Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 процес коксування залишків шквари, а при поступовому підвищенні температури до 800°С здійснюють процес піролізу, в результаті чо го отримують піролізну рідину. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601