Спосіб моделювання резистентної до фармакологічної терапії епілепсії

Спосіб моделювання резистентної до фармакологічної терапії епілепсії шляхом застосування препаратів імуномодуляторів, який відрізняється тим, що призначають бактеріальний ліпополісахарид у дозі 0,1-0,5 мг, після чого через 45-60 хв. вводять каїнову кислоту у дозі 8,0-10,0 мг/кг разово внутрішньоочеревинно. (19) (21) u200809454 (22) 21.07.2008 (24) 27.10.2008 (46) 27.10.2008, Бюл.№ 20, 2008 р. (72) КОБОЛЄВ ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ, UA, ГОДЛЕВСЬКИЙ ЛЕОНІД СЕМЕНОВИЧ, UA (73) ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA 3 36595 белі тварини. Таким чином, йдеться про окрему форму експериментальної епілепсії- епілептичний статус, який не є фармакологічно резистентним, так як припиняється під впливом бензодіазепінів, а також поєднаного застосування протиепілептичних препаратів та ендогенних вітамінних метаболітів, що підвищують ефективність їх дії [2]. Тобто, зважаючи на тяжкість самих судом, які відтворюються згідно вказаного способу, йдеться не про їх нечутливість до фармакологічної корекції, а про необхідність застосування відвповідно їх тяжкості дещо більшої дози протиепілептичного препарату. Крім того, з точки зору суто патогенезу судом, які відтворюються, суттєвим їх недоліком є той момент, що в основі розвитку даної форми експериментального епілептичного синдрому знаходиться гіперстимуляція холінергічних механізмів мозку за допомогою скополаміну, а саме, відтворюється вузький діапазон механізмів виникнення епілептичного статусу як такого. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу моделювання резистентної до впливу фармакологічних препаратів форми епілепсії за допомогою застосування бактеріального ліпополісахариду (ЛПС) (препарат «Пірогенал», НДІ ім. М.Ф.Гамалеї РАМН, РФ) в сполученні із агоністами рецепторів глутамату (каїнова кислота, "Sigma", (США), що дозволить відтворювати у всіх експериментальних тварин тривалі та виразні судомні прояви, які не піддаються пригніченню протиепілептичними препаратами. Поставлена задача вирішується тим, що згідно корисної моделі, експериментальним тваринам (щурам) застосовують бактеріальний ліпополісахарид у дозі 0,1-0,5мг, після чого через 45-60хв вводять каїнову кислоту у дозі 8,0-10,0мг/кг разово внутрішньоочеревинно. Спосіб виконується наступним чином. В патогенезі резистеивної форми епілепсії повинні приймати участь ендогенні системи збуджуючих амінокислот, а також чинники, що призводять до виникнення найбільш стійких до лікування форм судомного синдрому, якими є фебрильні судоми дитячого віку [2,3]. З метою наближення патогенезу проявів до природних форм резистентної епілепсії, використовували бактеріальний ліпополісахарид, що здатний викликати центральні нейротропні ефекти, в тому числі здійснювати суттєвий вплив на механзіми збудливості нервової тканини [3]. Експериментальним тваринам-щурам лінії Вістар здійснюють введення препарату «Пірогенал» G (0,1-0,5мг/кг), а через 45-60хв з моменту його застосування застосовують розчин каїнової кислоти разово, внутрішньоочеревинно із розрахунку 8,0-10,0мг/кг. На протязі 2 годин з моменту застосування каїнової кислоти спостерігають поведінкові та електрографічні прояви епілептичної активності, визначають патогенетичні механізми резистивності та підходи до патогенетичне обгрунтованих методів її припинення. Розроблений спосіб призначений для застосування у експериментальних дослідженнях з питань патофізіології нервової системи, нейропатофізіо 4 логії, а також експериментальної неврології та нейрохірургії. Приклад конкретного виконання способу. Щуреві - самцю лінії Вістар масою 272 г внутрішньоочеревинно вводять препарат «Пірогенал» із розрахунку 0,2мг/кг, в/очер. Через 50хв з моменту введення препарату також внутрішньочеревинно щуреві вводять розчин каїнової кислоти у дозі 9,0 мг/кг. Наступне спостереження поведінкових та електрографічних реакцій виявило виникнення перших судомних скорочень м'язів через 15,5хв з моменту введення каїнової кислоти. В наступні 22,5хв спостерігалось посилення судомної активності, поширення її на всі м'язи тулуба і кінцівок та виникнення тоніко- клонічного судомного нападу з падінням тварини на бік, розвитком постнападової депресії та вегетативних розладів. Відповідно моменту виникнення нападу в корі головного мозку тварини реєструвались синхронізовані високоамплітудні (1,5-2,0мВ) епілептичні розряди. Застосування фенобарбіталу у дозі 10,0мг/кг не викликало припинення судомних проявів. Таким чином, у тварини спостерігали виникнення резистентної до фармакологічної терапії форми судомного синдрому. Проведені на сьогодні систематичні спостереження впливу різних антиепілептчиних препаратів, які застосовували як самостійно, так і в різних комбінаціях та дозах, довели, що модельована форма епілептичного синдрому відрізняється від інших форм експериментальних епілептиформних судом резистентністю, тобто нечутливістю до їх впливів. Так, середньоефективні дози фенобарбіталу, дифеніну та вальпроату натрію були відповідно на 25,6%, 33,4% та 30,9% вищими від таких, які визначалися лише на моделі пікротоксин- провокованих судом із застосування скопламіну (Р