Спосіб лікування резистентної форми епілепсії

Спосіб лікування резистентної форми епілепсії шляхом застосування препаратів- імуномодуляторів, який відрізняється тим, що призначають імуноглобулін G у дозі 0,2-0,5г внутрішньовенно, разово, після чого через 3-4 години здійснюють сеанс збалансованої ультрафільтрації крові, а після його закінчення внутрішньовенно разово застосовують пентоксифілін по 0,2г на ін'єкцію, з повторенням процедур не частіше 1 разу на 3 доби та загальним курсом лікування 3-5 процедур. (19) (21) u200809453 (22) 21.07.2008 (24) 27.10.2008 (46) 27.10.2008, Бюл.№ 20, 2008 р. (72) КОБОЛЄВ ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ, UA, МОРОЗ ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ, UA, ГОДЛЕВСЬКИЙ ЛЕОНІД СЕМЕНОВИЧ, UA (73) ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA 3 36594 ву фармакологічних препаратів у хворих на резщистентн у форму епілепсії, використовується тільки в окремих випадках. Найбільш близьким до заявляемого способу лікування фармакологічно резистентної форми епілепсії є застосування часткових агоністів рецепторів прозапальних цитокинів [3]. Згідно з вказаним методом, застосовують хімічні агенти, які здатні звязуватися з рецепторами інтерлейкину-1бета, чи фактору некрозу пухлин-альфа. За умови використання препаратів йдеться про можливість пригнічення високорезистентних судом, таких, наприклад, які було викликано за допомогою агоністів рецепторів збуджуючих амніокислот. Але слід подібний метод, перш за все, націлений на попередження виникнення відповідних епілептиформних проявів і після активації рецепторів збуджуючих амінокислот його застосування є не ефективним. Крім того, важливим є також той момент, що застосування агоністів рецепторів викликає низку сторонніх небажаних ефектів, які знижують або навіть унеможливлюють ефективне лікування захворювання. Також важливим є той факт, що всі агоністи рецепторів прозапальних цитокинів є умовно специфічними, а на тлі існування значного числа та функціональних форм самих рецепторів їх використання видається заздалегідь не виправданим. Крім того, більшість цих сполук не пройшли клінічної апробації і не довели свою ефективність у клінічній практиці. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування резистентної до впливу фармакологічних препаратів форми епілепсії за допомогою послідовного застосування фармакологічних препаратів - імуноглобулинів G в сполученні з методом збалансованої ультрафільтрації крові [2], що дозволяє видалити як прозапальні цитокини із крові, так і надлишок інших токсичних речовин ендогенного і екзогенного походження. Було використано препарат імуноглобуліну людини (Ig G) для внутрішньовенного застосування (фірма «Імбіо», РФ), який представляє собою 5% розчин імунологічно активної білкової фракції імуноглобулину G. В 25мл міститься 1.25г білку, 0.25г глюкози, 0.125г глікокола, розчинник-0,9% хлорид натрію. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно корисної моделі, призначають імуноглобулін G у дозі 0,2 - 0,5 г внутрішньовенно, разово, після чого через 3,0- 4,0 години здійснюють сеанс збалансованої ультрафільтраціїї крові, а після його закінчення внутрішньовенно разово застосовують пентоксифілін із розрахунку 0,2г на ін'єкцію, з можливістю повторного курсу вказаних процедур не частіше 1 разу на 3 доби та загальним числом курсів від 3 до 5. Спосіб виконується наступним чином. При розробці корисної моделі виходили з того, що наявний надлишок прозапальних цитокинів, який є відповідальним патогенетичним механізмом виникнення фармакологічної резистентності при епілепсії, має бути видалений шляхом збалансованої ультрафільтрації крові, який повинно бути здійснено неспецифічно, тобто видалити якомога 4 більш широкий спектр ендогенних метаболітів. При цьому в патогенезі підвищення збудливості нервової тканини та головного мозку зокрема важливу роль відіграють не тільки саме прозапальні цитокини, але й інші токсини - як бактеріальні, так і накопичені в крові, завдяки порушенню імунологічної реактивності та метаболічної активності. Причому, збалансовану ультрафільтрацію крові слід проводити через відносно короткий проміжок з моменту застосування імуноглобуліну G, тобто за умов індукції його імунорегулюючого впливу та асиміляції із крові самого препарату. Тому піддавали впливу імноглобуліну досліджуваних хворих протягом короткого часу (до 4 годин з моменту введення препарату), після чого проводили збалансовану ультрафільтрацію крові, що сприяло розвитку загальних позитивних ефектів, пов'язаних з детоксикацією. Також за цих умов враховували й загально регулюючий вплив самого сеансу плазмафарезу на стан імунологічної реактивності організму. Крім того, після завершення сеансу збалансованої ультрафільтрації крові пацієнтам застосовували фармакологічне блокування вивільнення ендогенних прозапальних цитокинів за допомогою пентоксифілину. Хворим на резистентну до фармакотерапії форму епілепсії здійснюють введення імуноглобуліну G (0,2 - 0,5г, в/в), а через 3,0- 4,0 години з моменту його застосування проводять сеанс збалансованої ультрафільтрації крові, для якої використовують гемоконцентратор «НРН1400 Hemocor» фірми «Minntech», (США), площею контактної поверхні 1,3м 2, полісульфонні мікропористі волокна, які дозволяють видаляти з крові молекули масою меншою від 65000Да. Процес ультрафільтрації проводили при трансмембранному тиску 300,0мм.рт.ст. Рідину видаляли зі швидкістю 1,0л кожні 10,0хв, поки загальний об'єм видаленої рідини не сягав 3,0л на їм площі контаткної поверхні. Для заміщення видаленого обєму рідини використовували рівний об'єм кристалоїдного розчину «плазмаліт» («Baxter Oncology», GmbH/Asta Medica/AWD). Після закінчення сеансу ультрафільтрації застосовували препарат пентоксифілін («Трентал», Угорщина, 0,2г, в/в інфузія). Вказаний комплекс процедур за необхідності 3-5 разів може бути виконано повторно не частіше, ніж 1 раз на три доби. Розроблений спосіб призначений для застосування у неврологічних відділеннях, спеціалізованих епілептологічних відділеннях, та психіаторичних і нейрохірургічних клініках, відділеннях інтенсивної терапії та реанімації хворих. Приклад конкретного виконання способу. Хвора М., 27 років, страждає на скроневу форму резистентної до лікування епілепсії. До надходження в клініку пароксизми судом спостерігались не менше, ніж тричі на добу. Пацієнтка продовжувала безсистемно застосовувати препарати - ламотриджин та фенітоїн. На третю добу з моменту відміни препаратів, які хвора приймала до надходження в клініку, їй внутрішньовенно було застосовано препарат імуноглобулін G (0,5г), а через 3,0 години проведено сеанс збалансованої ультрафільтрації крові на 5 36594 гемоконцентраторі «НРН- 1400 Hemocor» фірми «Minntech», (США), площею контактної поверхні 1,3м 2, полісульфонні мікропористі волокна, які дозволяють видаляти з крові молекули масою меншою від 65000Да. Процес ультрафільтрації проводили при трансмембранному тиску 300,0мм.рт.ст. Рідину видаляли зі швидкістю 1,0л кожні 10,0хв, поки загальний об'єм видаленої рідини не сягав 3,0л на їм 2 площі контаткної поверхні. Для заміщення видаленого об'єму рідини використали рівний об'єм кристалоїдного розчину «плазмаліт» («Baxter Oncology», GmbH/Asta Medica/AWD). Ще через 2,5 години пацієнтці в/в введено 0,2 препарату «трентал» (пентоксифілін). Повторна процедура була здійснена ще через 3 доби. Наступне спостереження на протязі 5 діб виявило суттєве покращення стану пацієнтки, а після повторного застосування комплексу заходів (6 доба з моменту першого застосування) у хворої на протязі тридцяти діб не спостерігались судомні прояви. Пацієнтка виписана у задовільному стані. Проведені на сьогодні спостереження ефективності застосування способу довели ефективність повного блокування судомних проявів у хворих на резистентну форму епілепсії у 32,7% (Р