Спосіб лікування хворих на гостру емпієму плеври

Спосіб лікування хворих на гостр у емпієму плеври, що включає субплевральне введення лі 3 37518 відходження мокроти з трахеобронхіального дерева. При використанні наведеної методики лікування у хворих на гостр у пневмонію відмічали також поліпшення функції зовнішнього дихання [Беляевский А.Д., Орлов Ε.Α., Бутенко В.И. Использование субплеврального обезболивания в лечении дыхательной недостаточности у больных плевропневмониями //Вестник интенсивной терапии. -2000. №1. - С.52-53]. Вказаний спосіб лікування хворих є найбільш близьким до способу, що заявляється, і обраний за прототип. Основним недоліком відомих способів лікування, у тому рахунку і прототипу є їх недостатня ефективність. Насамперед це обумовлене тим, що механізм дії субплеврального введення лише анестетика включає знеболювальний ефект та зменшує бронхоспазм, не включає протизапальну дію та не містить антибактеріальних засобів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування хворих на гостру емпієму плеври, в якому за рахунок зміни лікарських препаратів, досягається знеболювальний ефект, зменшення спазму бронхів, протизапальний ефект, за рахунок чого відбувається підвищення ефективності антибактеріальної терапії. Поставлена задача, вирішується у способі лікування хворих на гостр у емпієму плеври, який включає субплевральне введення ліків, згідно з корисною моделлю, субплеврально вводять антибактеріальний препарат (згідно чутливості) у суміші з анестетиком та дексометазоном, введення лікувальної суміші виконують один раз на добу до нормалізації лабораторних та клінічних показників. Введення антибактеріального препарату у суміші з дексаметазоном дозволяє досягнути більш швидкого зниження інтоксикації і нормалізації температури тіла, скоротити термін прибування хворого в клініці, а завдяки включенню до її складу анестетика забезпечується зменшення спазму бронхів, знеболювальний ефект. Спосіб здійснюють наступним чином: перед виконанням субплеврального введення лікувальної суміші у хворого на гостру емпієму плеври виконують рентгенологічне чи ультразвукове дослідження плевральної порожнини. Відмічають верхній та нижній рівень порожнини. Визначають крапку для субплеврального введення суміші лікувальних препаратів. Як правило, крапку для субплеврального введення препаратів визначають в середині порожнини. При розповсюджених та тотальних формах гострої емпієми субплевральне введення препарату здійснюють у двох крапках. Першим етапом виконують пункцію плевральної порожнини в нижній крапці. Максимально видаляють вміст порожнини емпієми, промивають плевральну порожнину розчинами антисептиків. Обробляють йодом місце визначене для субплеврального введення препаратів, виконують місцеву анестезію шкіри, підшкірної клітковини, м'язів. Після чого, виконують прокол шкіри голкою для субплеврального введення препаратів. Голку вводять в глибину міжребер'я поступово на 2-3мм, спрямовуючи за напрямком її просування розчин анестетика. Наявність легкого «оплеску» свідчить 4 про попадання голки в задню міжм'язову мембрану. Після чого приєднують шприц з лікувальною суміщу та починають її вводити. Зворотне надходження крапель розчину з голки свідчить про її вірне розташування. Клінічними підтвердженням субплеврального введення препарату є наявність почуття розпирання в грудній клітині у хворого вище та нижче місця введення суміші лікувальних засобів. Почуття розпирання проходить через 2030 хвилин після субплеврального введення препаратів. Для субплеврального введення використовують антибіотики з тривалістю елімінації 12-24 годин. Обсяг анестетика для субплеврального введення - 20мл, для досягнення тугої інфільтрації розчином одного міжребер'я . В одному місці вводять не більше 60-80мл розчину. При більшій кількості введення розчину, відмічається порушення цілісності плеври. Ведення 2,0мл дексометазону достатнє для досягнення протизапального ефекту. Введення лікувальної суміші виконують один раз на добу. В середньому виконують 4-7 введень орієнтуючись на показники температури тіла, явищ інтоксикації, клінічного аналізу крові. Приклад. Хворий Д., 37 років поступив у клініку з діагнозом гостра паракостальна обмежена емпієма плеври зліва. При надходженні в клініку пред'являв скарги на задишку, підвищення температури тіла до 38,2°С, біль у лівій половині грудної клітини. Хворіє 14 діб. В клінічному аналізі крові - лейкоцити 14,3´109/л. Хворому було виконано рентгеноскопію органів грудної клітини - виявлено наявність рідинного осумкування паракостально. При рентгенологічному дослідженні виділено нижній та верхній кордон порожнини емпієми. Встановлено крапку для субплеврального введення лікувальної суміші проекційно до середини порожнини емпієми. В нижній крапці порожнини емпієми було виконано пункцію плевральної порожнини - отримано 450мл сіруватої гнійної рідини, порожнина промита 0,02% розчином декасана. При виявленні експрес чутливості до антибактеріального препарату - виявлена чутливість до цефтриаксону. Після обробки йодом ділянки шкіри хворого в місці, визначеному для субплеврального введення ліків, виконана місцева анестезія шкіри, підшкірної клітковини, м'язів. Виконано прокол шкіри голкою для субплеврального введення препаратів (з округлим кінцем). Голку проводили у глибину міжребер'я покроково на 2-3мм, спрямовуючи напрямку її просування новокаїн. Момент відчуття легкого «оплеску» свідчив про попадання голки в задню міжм'язову мембрану. Після чого від'єдн ували шприц та перевіряли симптом «висячої краплі» - з проксимального кінця голки з'являлася крапля, яка рухалася у такт ди хання пацієнта. Даний симптом спостерігався при знаходженні голки в сублевральному просторі. Далі було введена лікувальна суміш (60мл 0,25% новокаїну, 1гр. це фтриаксону, 2,0 дексаметазону). У хворого відмічено відчуття розпирання нижче та вище місця субплеврального введення ліків, яке зникло через 20 хвилин. Вводили розчин ліків один раз на добу на тлі традиційного лікування та пункцій плевральної порож 5 37518 нини. Перед субплевральним введенням розчину ліків і в наступному обов'язково виконували рентгенологічне дослідження грудної клітини. У даного хворого на четверту добу лікування відмічалося суб'єктивне покращення самопочуття: зменшилася задишка, зникли болі в грудній клітині. Температура тіла 37,4°С, в клінічному аналізі крові - лейкоцити - 10,1´109/л. Хворому проведено 7 субплевральних введень антибактеріальних та протизапальних препаратів та тлі традиційної терапії та пункційного лікування. Комп’ютерна в ерстка Л.Литв иненко 6 На 12 добу в задовільному стані хворого було виписано під нагляд пульмонолога за місцем проживання. Всього запропонованим способом було проліковано 22 хворих на гостру емпієму, які склали основну групу, додатково до традиційних методик лікування виконували субплевральне введення антибіотиків відповідно до чутливості. Впровадження запропонованого способу лікування хворих з гострою емпіємою плеври дозволяє досягнути більш швидкого зниження інтоксикації, нормалізації температури, скоротити термін перебування хворих у клініці. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601