Спосіб лікування лакунарної ангіни

1. Спосіб лікування лакунарної ангіни, який включає етіотропну, патогенетичну та симптоматичну терапію, який відрізняється тим, що додатково призначають аплікації пробіотичного препа 3 38098 оцінці клінічних, загальних лабораторних та мікробіологічних (визначення провідного збудника та чутливості до антибіотиків) критеріїв активності патологічного процесу та тяжкості перебігу хвороби. Нами пропонується спосіб лікування лакунарної ангіни за яким, на відміну від стандартних підходів, поряд з базисною терапією проводиться аплікація слизової оболонки ротоглотки пробіотичним препаратом біфідумбактерином. Найближчим до корисної моделі, що заявляється, є спосіб лікування лакунарної ангіни, який включає етіотропну, патогенетичну та симптоматичну терапію [Фармакотерапия острого тонзиллофарингита в амбулаторной практике: результаты многоцентрового фармакоэпидемиологического исследования / Козлов С.Н., Страчунский Л.С., Рачина С.А. и др. // Терапевтический архив. -2004. - N5. - С.45-51]. Спосіб-прототип здійснюється наступним чином: хворому на лакунарну ангіну призначають антибактеріальні, дезінтоксикаційні, імуномодулювальні, антигістамінні препарати, оральні антисептики, вітаміни. Недоліки прототипу полягають у тому, що місцеве лікування лакунарної ангіни базується, в основному, на застосуванні оральних антисептиків, які тільки деконтамінують даний біотоп від патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Нами пропонується рішення, що усуває вказані недоліки. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалити спосіб лікування хворих на лакунарну ангіну шляхом місцевого застосування пробіотичного препарату біфідумбактерину в комплексному лікуванні даної патології для забезпечення формування колонізаційної резистентності слизової оболонки ротоглотки із деконтамінацією патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі лікування лакунарної ангіни який включає етіотропну, патогенетичну та симптоматичну терапію, згідно до корисної моделі, додатково призначають аплікації пробіотичного препарату біфідумбактерину на поверхню піднебінних мигдаликів. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що аплікації біфідумбактерину проводять з першого дня звернення хворого за медичною допомогою, після прийому їжі, через 20-30 хвилин після полоскання горла розчинами антисептиків, одного разу полоскання охолодженою кип'яченою водою внесенням на поверхню тонзил 3 краплин свіжоприготовленої суспензії біфідумбактерину, що містить одну дозу в 1мл. Спільними ознаками прототипу та корисної моделі є призначення стандартного етіотропного, патогенетичного та симптоматичного лікування. Корисна модель відрізняється від прототипу тим, що додатково призначають аплікації пробіотичного препарату бі фідумбактерин на поверхню піднебінних мигдаликів. Теоретичними передумовами для використання способу є оцінка мікробіологічного дослідження виділень слизової оболонки лімфоїдних скупчень, 4 асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, на початку захворювання та після проведеного лікування. В інфекційному відділені Чернівецької ОКЛ нами обстежено і проліковано 99 хворих на лакунарну ангіну віком від 18 до 57 років. З них - 39 хворих, у лікуванні яких на фоні базисної терапії використовували пробіотик біфідумбак-терин протягом 7-10 днів. Загальноклінічні та мікробіологічні дослідження у хворих на ангіну проводилися двічі: при госпіталізації та перед випискою. Лікування починали з першої доби звернення за медичною допомогою, що відповідало 2-3 дню від початку захворювання і продовжували протягом всього часу перебування хворого у стаціонарі (7-10 днів). Через 2-3 дні після завершення лікування у пацієнтів повторно забирали вміст слизової оболонки ротоглотки і проводили мікробіологічні дослідження, направлені на виявлення та ідентифікацію чистих культур мікроорганізмів, що персистують на слизовій оболонці та встановлювали популяційний рівень кожного виду мікроорганізмів. Порівняння клінічних даних виявило перевагу використання аплікації біфідумбактерину у лікуванні лакунарної ангіни. Призначення препарату на фоні базисної терапії сприяло більш швидкому зникненню загальних та локальних симптомів захворювання. Терміни зменшення інтоксикації (за лейкоцитарним індексом інтоксикації) склали 1,37±0,07 проти 2,02±0,09, середній термін температурної реакції склав 1,59±0,10 проти 2,36±0,11 дні (Р