Спосіб діагностики захворювань очного дна

Спосіб діагностики захворювань очного дна, згідно з яким використовують пряму офтальмоско 38344 вказують на наявність низки хоріовітреоретинальних захворювань. Cпосіб здійснюють таким чином. Дослідження проводять за допомогою електроофтальмоскопа, наприклад типу ОР-2, при максимально розширеній зіниці. Спочатку оптичну систему офтальмоскопа лікар адаптує до свого ока з врахуванням рефракції лікаря і хворого. Наприклад, якщо лікар є міопом в 3 Дптр, а хворий - гіперметропом в 10 Дптр, то в оптичний канал офтальмоскопу вводять лінзу +7 Дптр. Діафрагму в офтальмоскопі виставляють у межах 1,5-2,5. Після остаточного фокусування до деталей заднього відрізку очного дна, прискіпливо досліджують стан диска і парапапілярної області, а також макули і парамакулярної області і відзначають виявлені світлові рефлекси. При цьому напрямок погляду хворого - "прямо вперед", а стан очей лікаря і хворого - нерухомий. Тобто можна сказати, що ця частина обстеження очного дна є офтальмоскопією статичною. Потім офтальмоскопічну пляму розміщують в центрі макули, після чого лікар в процесі наступного дослідження вільною від офтальмоскопа рукою (частіше лівою) здійснює кількаразове зворотнопоступальне (коливальне) зміщення голови хворого або голови лікаря у фронтальній площині по горизонталі або по вертикалі. При цьому в якийсь момент руху виникають раніше не помічені додаткові рефлекси або більш поширені та збільшені світлові рефлекси. Їх появу можна пояснити тим, що при зміщенні голови хворого (а разом з нею і ока) падаючий промінь потрапляє вже на іншу (сусідню) ділянку очного дна, але з тим же кутом нахилу поверхні сітківки. Завдяки зсуву падаючого променя відбитий промінь повертається вже через зіницю досліджуваного ока, після чого він потрапляє в око лікаря і рефлекс стає помітним. В зв'язку з тим, що огляд очного дна проводять під час зміщення голови, а з нею і ока, то й офтальмоскопію можна вважати динамічною. За допомогою динамічної офтальмоскопії було обстежено 20 хворих із скаргами на зниження гостроти зору, причина якого не була встановлена окулістом за місцем проживання. Очне дно вивчали за допомогою загальноприйнятої прямої статичної офтальмоскопії та за розробленою методикою. В результаті проведеного дослідження одержані такі результати. В макулі та парамакулярній області були виявлені такі світлові рефлекси (чисельник - кількість хворих при статичній офтальмоскопії, знаменник при динамічній): невпорядковані відблискові, або "зім'ятий целофан" - 8/12, лінійні - 2/4, радіальні 4/6, дугові - 7/12, кільцеподібні - 2/4. Слід відмітити, що у одного й того ж хворого нерідко знаходили декілька різновидів рефлексів. Таким чином, за допомогою динамічної офтальмоскопії світлові рефлекси виявлені в 1,5-2 рази частіше, ніж при статичній. В результаті додаткового поглибленого обстеження хворих (ФАТ, КЧСМ, фо тострес-тест, візометрії, аутоскотометрії, дослідження кольоровідчуття, метаморфометрії, виявлення симптому дископодібної інтраілюмінації та ін.) вдалося діагностувати низку захворювань, для яких виявилися ха рактерними вищевказані світлові рефлекси: центральна серозна хоріоретинопатія (дугові, кільцеподібні), преретинальна фіброплазія (відблискові, лінійні, радіальні), вітреоретинальна дегенерація (відблискові, радіальні). Для демонстрації діагностичної ефективності способу динамічної офтальмоскопії приводимо такий клінічний приклад. Хвора К., 35 років, скарга на зниження гостроти зору, затьмарення правого ока, спотворення навколишніх речей. З анамнезу стало відомо, що зорові порушення виникли три тижні тому після перенесеного тяжкого грипу. Огляд ока: передній відрізок - нормальний, заломлюючи середовища прозорі. Очне дно: за допомогою статичної офтальмоскопії виявлено: диск зорового нерва в межах норми, в центральній зоні макули - кругла, без чітких меж ділянка помутнілої сітківки діаметром 1-1,5 ДД на тлі якої - дрібноплямисті вогнища розміром 2550 мкм, розміщені під сітківкою. По нижньому краю ділянку місцями інколи визначається короткий дуговий рефлекс протягом 1,5-2 год. При інших положеннях ока рефлексу не видно. При обстеженні "в темному полі" в цій зоні виявлена ділянка дископодібної інтраілюмінації діаметром 1-1,5 ДД (симптом світного диска). При обстеженні за допомогою динамічної офтальмоскопії був виявлений чіткій, майже замкнутий, кільцеподібний крайовий рефлекс діаметром 1-1,5 ДД, який при зворотно-поступальному (коливальному) зміщенні голови справа наліво та зверху вниз, то заявлявся, то зникав. Такий жe ефект спостерігався і при коливальному русі голови лікаря, але нерухомому стані голови хворого. При порівнянні розмірів зони помутніння сітківки та дископодібної інтраілюмінації, розмір кільцеподібного рефлексу їм практично відповідав. Дослідження зорових функцій. Гострота зору правого ока = 0,7 (+0,75 Дптр) = 1,0, лівого ока = 1,0. Поле зору (аутоскотометрія) - центральна позитивна транзиторна скотома до 4-5 градусів. Кольоровідчуття - прото- та дейтеродефіцит 1 ступеня, тритодефіцит 2 ступеня. Фотострес-тест правого ока - 5 хв., лі вого - 35 сек. Критична частота злиття мерехтінь - правого ока - 42, лівого ока - 44. Флуоресцентна ангіографія - парафовеолярно з темпоральної сторони на відстані 500 мкм від фовеоли виявлено вогнище наростаючої гіперфлюресценції з ознаками активної дифузії контрасту. Результати інструментальних та функціональних досліджень дозволили прийти до висновку, що виявлені в процесі динамічної офтальмоскопії крайовий і кільцеподібний рефлекси свідчать про наявність локальної проміненції сітківки, причиною якої є наповнена рідиною (трансудатом) субретинальна порожнина. Попередній діагноз - центральна серозна хоріоретинопатія - був підтверджений та верифікований за допомогою низки контрольних методів дослідження. Спосіб дослідження очного дна - динамічна офтальмоскопія - має такі переваги: 1. Спосіб дозволяє виявляти слабковиражені та невидимі (приховані) патологічні рефлекси, що полегшує і спрощує ранню діагностику низки хорі 2 38344 оретиновітреальних захворювань, які супроводжуються порушенням рельєфу сітківки. 2. При спостереженні захворювань в динаміці спосіб дозволяє відмітити зменшення або зникнення патологічних світлови х рефлексів, що свідчить про позитивну динаміку процесу, зокрема про часткове або повне прилягання сітківки, а це дозволяє своєчасно змінити тактику лікування. Джерела інформації. 1. Водовозов А.М. Световые рефлексы глазного дна. - М., 1980. 2. Руководство по глазным болезням. - М, 1962. - Т. 1, кн. 2, 16-38. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3