Спосіб хірургічного лікування хворих одонтогенним перфоративним гайморитом

Спосіб хірургічного лікування хворих одонтогенним перфоративним гайморитом, що включає розкриття передньої стінки верхньощелепної пазухи, елімінацію вогнища запалення, видалення ру 3 38760 Спільними суттєвими ознаками найближчого аналогу і способу, що заявляється, є: - розкриття передньої стінки верхньощелепної пазухи, елімінаця вогнища запалення; - видалення рубцевих країв слизової оболонки навколо перфорації й підготовці «посадкової площадки» для трансплантату; прикриття трансплантата слизовонадкістковим клаптем, викроєним з ділянки передротової рота. До недоліків найближчого аналогу варто віднести: - зайвий радикалізм і травматичність при елімінації вогнища запалення й формуванні співустя пазухи з порожниною носа; - використання як трансплантата «чужорідного» матеріалу, консервованого у формальдегіді, тому що встановлено канцерогенність останнього по відношенню до слизової оболонки верхніх дихальних шляхів у незалежності від терміну експозиції трансплантата й концентрації формальдегіду в ньому. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу пластичного усунення ороантральної перфорації при хірургічному лікуванні хворих гайморитом шляхом використання слизово-надкісткового аутотрансплантату, викроєного з ділянки передротової рота і підшиванні сформованого раніше трапецієподібного клаптя з альвеолярного відростка поверх трансплантата до освіжених країв перфорації. Це дозволить досягти мінімізації травматичності виконання операції, збереження або відновлення фізіологічних процесів і функцій, а також анатомо-топографічних співвідношень оперованої верхньощелепної пазухи з порожниною носа, надійності пластики ороантральної перфорації аутотканиною, що виключає можливість рецидиву перфорації навіть при великих дефектах, профілактики можливої деформації гребеня альвеолярного відростка й зводу передротової рота, що створює сприятливі умови для ортопедичної реабілітації хворих, підвищення ефективності лікування й простоти виконання. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, що включає: розкриття передньої стінки верхньощелепної пазухи, елімінації вогнища запалення, видалення рубцевих країв слизової оболонки навколо перфорації й підготовці «посадкової площадки» для трансплантату, пластику перфорації в ороальвеолярном відростку кістковим трансплантатом, прикриття трансплантата слизово-надкістковим альвеолярно-щічним клаптем, викроєним з ділянки передротової рота, згідно корисній моделі, для пластики перфорації застосовується аутокістка, прикриття зовнішньої поверхні трансплантата здійснюється трапецієподібним слизовонадкістковим альвеолярно-щічним клаптем, а промивання пазухи і введення лікарських засобів здійснюють через дренаж. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, і результатом, що досягається, полягає в наступному. Органо- та функціонально-зберігаюче хірургічне втр учання дозволяє 4 мінімізувати травматичність його виконання; використання кістково-слизового трансплантата із тканин хворого для пластики перфорації не тільки підвищує е фективність лікування, але й сприяє збереженню інтактних зубів з оголеними коріннями, сприяє формуванню альвеолярного гребеня достатньої ширини і висоти, що створює можливість для успішного ортопедичного лікування. Спосіб здійснюється в таким чином. Після місцевої аплікаційної й інфільтраційної анестезії розкривають передню стінку верхньощелепної пазухи, елімінують вогнище запалення, виконують циркулярне видалення країв ороантрального співустя, здійснюють підготовку ложа для трансплантата й вимірюють розміри прободіння. Потім, починаючи від передніх країв перфорації, формують трапецієподібний слизовонадкістковий альвеолярно-щічний клапоть з основою на 5-7мм вище перехідної складки зводу передротової порожнини рота. Клапоть відсепаровують від кістки догори, оголюють передню стінку верхньощелепної пазухи. Розкривають передню стінку пазухи, формують й обережно витягують кісткову, покриту зсередини слизовою оболонкою пластинку (трохи перевищуючу розміри ороантральної перфорації) з таким розрахунком, щоб її можна було використовувати як ауто трансплантат (зберігають в рясно просоченій фізіологічним розчином серветці). На заключному етапі кістково-слизовий трансплантат «приладжують» під форму й розміри підготовленого раніше по краях прободіння в альвеолярному відростку ложа. Трансплантат розміщують слизовою оболонкою убік верхньощелепної пазухи на краї прободіння таким чином, щоб він, повністю закриваючи отвір, не провалювався в порожнину пазухи, що оперується. Закриття раневої поверхні трансплантата здійснюють сформованим на початковому етапі операції слизово-надкістковим трапецієподібним клаптем, для підвищення мобільності якого роблять додаткове поперечне розсічення окістя в його основі. Це дозволяє усунути опір окістя й зняти напругу по ходу накладання післяопераційних швів. При цьому окістя повністю прикриває оголену зовнішню поверхню трансплантата. Фіксацію клаптя здійснюють кетгутовими швами. У післяопераційному періоді пазуху п унктують зпареною голкою, що забезпечує можливість дренування та проточного промивання, не створюючи при цьому надмірного тиску на аутотрансплантат. Для місцевої дії, після промивання пазухи, вводять мараславін («Софарм», Болгарія), препарат рослинного походження, що надає виражену протизапальну дію, сприяє загоєнню й епітелізації тканин і має бактеріостатичний ефект. Даний варіант хірургічної реабілітації хворих хронічним одонтогенним перфоративним верхньощелепним синуситом застосований при лікуванні 7 пацієнтів. У жодного з них ознак рецидиву захворювання протягом наступних 1,5 років відзначено не було. Приклад. 5 38760 Хвора Т., 26 років, госпіталізована в клініку 11.01.06р. з приводу загострення лівобічного хронічного гнійного одонтогенного гаймороетмоїдиту, ускладненого періоститом орбіти. Об'єктивно: різка припухлість м'яких тканин лівої щоки, набряк вій, екзофтальм, обмеження руху очного яблука на всіх напрямках. Слизова оболонка порожнини носа гіперемована і інфільтрована. У середньому носовому ході гнійні відходи. Наявність орбітального ускладнення та загострення хронічного гнійного одонтогенного гаймороетмоїдиту стало підставою для проведення термінової операції на лівій верхньощелепній пазусі з пластикою ороантральної перфорації. Після місцевої аплікаційної й інфільтраційної анестезії виконано видалення країв ороантрального співустя, підготовку ложа для трансплантату. С формовано трапецієподібний слизово-надкістковий альвеолярно-щічний клапоть. Розкрита передня стінка пазухи , вміст пазухи аспіровано. Заготовлено та укладено аутотрансплантат. Закриття раневої поверхні трансплантата здійснено сформованим на початковому етапі Комп’ютерна в ерстка Л.Литв иненко 6 операції слизово-надкістковим трапецієподібним клаптем. Фіксація клаптя - кетгутовими швами. В післяопераційному періоді пазуха пунктована зпареною голкою-дренажем. Хвора виписана з одужанням на 7 день. Таким чином, перевагами пропонованого способу є: - мінімізація травматичності виконання операції; - збереження або відновлення фізіологічних процесів і функцій, а також анатомо-топографічних співвідношень оперованої верхньощелепної пазухи з порожниною носа; - надійність пластики ороантральної перфорації аутотканиною, що виключає можливість рецидиву перфорації навіть при великих дефектах; - профілактика можливої деформації гребеня альвеолярного відростка й зводу передротової рота, що створює сприятливі умови для ортопедичної реабілітації хворих; - підвищення ефективності лікування й простота виконання. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601