Спосіб визначення індивідуальної чутливості до гомеопатичних препаратів

Спосіб визначення індивідуальної чутливості до гомеопатичних препаратів, що включає двохетапну інкубацію лімфоцитів, оброблених імуномодулятором з еритроцитами барана, центрифугування та підрахування Е-розеткоутворення, який відрізняється тим, що до призначення лікування в пробах крові пацієнта in vitro проводять реакції спонтанного розеткоутворення лімфоцитів та фа 38812 Технічний результат, що досягається, буде полягати в значному скороченні термінів лікування, збільшенні періодів ремісії, зменшення ускладнень традиційного лікування та супутніх захворювань. Поставлена задача вирішується тим, що у цьому способі до призначення лікування в пробах крові пацієнта in vitro проводять реакції спонтанного розеткоутворення лімфоцитів (Е-РУЛ) та фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів в присутності гомеопатичних препаратів, що надає можливість визначити індивідуальну чутливість імунокомпетентних клітин до гомеопатичного засобу. Ознаками, які відрізняють спосіб визначення індивідуальної чутливості до гомеопатичного препарату від способу прототипу, є більш значні об'єктивність і точність вибору гомеопатичного препарату, а також можливість in vitro спостереження динаміки взаємодії імунологічного дзеркала пацієнта і препарату. Емпіричність звичайного способу визначення індивідуальної чутливості до гомеопатичного препарату обумовлює значні недоліки в лікуванні пацієнтів. Спосіб здійснюється наступним чином: Беруть 3 мл крові з кубітальної вени, виділяють 1·105 лімфоцитів для трьох проб. Лімфоцити однієї з проб оброблюють одним гомеопатичним препаратом, другої - другим гомеопатичним препаратом (наприклад 200СН потенція у 0,5 мл дистильованої води), третьої - дистильованою водою (0,5 мл) і інкубують одну годину при 37°С. Реакцію Е-розеткоутворення здійснюють шляхом п'ятихвилинного центрифугування суміші суспензії лімфоцитів з 0,4%-ною зависсю еритроцитів барана (співвідношення 1:90) і двохетапною інкубацією: 30 хв. у термостаті при 37°С і 18-20 год. у холодильнику при +10°С. Стимулюючий ефект гомеопатичного препарату визначають за різницею процентного співвідношення Е-розеткоутворюючих клітин, що стимульовані препаратом, і спонтанних: A = (Е-РУЛ)1 - (Е-РУЛ)2. А - показник стимуляції розеткоутворення в пробірочному тесті, де (Е-РУЛ)1 - реакція з гомеопатичним препаратом, (Е-РУЛ)2 - контрольна реакція. Паралельно визначають фагоцитарний індекс нейтрофілів у пробірочному тесті з гомеопатичними препаратами. Реакція здійснюється наступним чином: Беруть 3 мл крові з кубітальної вени, виділяють 1·106 кл/мл для трьох проб. До 0,3 мл цієї зависі додають 0,2 мл лейкоцитів в середовищі 199 і 0,15 мл пулу свіжих донорських сироваток AB(IV). Завись однієї з проб оброблюють одним гомеопатичним препаратом, другої - другим гомеопатичним препаратом (наприклад 200СН потенція у 0,5 мл дистильованої води), третьої - дистильованою водою (0,5 мл) і витримують 30 хв. при 37°С. Потім у пробірки додають 5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, струшують і центрифугують 10 хв. при 1500 об/хв. і з осаду роблять мазки, котрі після висушування фіксують метиловим спиртом і фарбують за Романовським-Гимзою. Стимулюючий ефект гомеопатичного препарату визначають за різницею фагоцитарного індексу (ФІ) клітин, що стимульовані препаратом, і контрольних: В = ФІ1 - ФІ2, де В - показник стимуляції фагоцитозу в пробірочному тесті, ФІ1 - реакція з гомеопатичним препаратом, ФІ2 - контрольна реакція. Вибирається найбільший показник А або В і по ньому визначають індивідуальну чутливість до гомеопатичного препарату. Спосіб підтверджується наступними прикладами. Приклад 1. Хвора М., 1958 р. н., знаходилась на лікуванні у відділенні пульмонології ІФП АМН України (№ історії хвороби 625) в зв'язку з загостренням хронічного обструктивного бронхіту. При проведені імунологічних досліджень з Lachesis, Arnica, Phosphorus та Mellilotus 200CH, які, на нашу думку, були вірогідними препаратами для даної пацієнтки, (Е-РУЛ)2 складала 23,0%, для першого препарату (Е-РУЛ)1 склала 25,0%, для другого (Е-РУЛ)1 - 33,3%, для третього (Е-РУЛ)1 - 21,3%, для четвертого (Е-РУЛ)1 - 24,6%, ПФ2 - 62,0%, для першого препарату ПФ1 склала 62,0%, для другого ПФ1 - 52,0%, для третього ПФ1 - 66,0%, для четвертого ПФ1 - 41,0%. Найбільший показник був у Arnica і дорівнював: А=33,3% - 23,0%=10,3%, тобто реакція на препарат була значною. На фоні звичайної бронхолітичної терапії хворій був призначений курс лікування Arnica в розведенні 200CH по 3 гранули щодня. Нормалізація клінічних і лабораторних показників зареєстрована на 12 день перебування в стаціонарі, що на 9 днів менше загальновизнаного. Приклад 2. Хвора Н., 1955 р. н., знаходилась на лікуванні у відділенні пульмонології ІФП АМН України (№ історії хвороби 2255) в зв'язку з загостренням хронічного обструктивного бронхіту. При проведенні імунологічних досліджень з Natrium muriaticum, Pulsatilla та Argentum nitricum 200CH, (Е-РУЛ)2 складала 15,0%, для першого препарату (Е-РУЛ)1 - 16,0%, для другого (Е-РУЛ)1 - 12,0%, для третього (Е-РУЛ)1 - 6,3%, ПФ2 - 55,0%, Для першого препарату ПФ1 - 38,0%, для другого ПФ2 34,0%, для третього ПФ3 - 41,1%. Найбільший показник був у Natrium muriaticum і дорівнював: А=16,0% - 15,0%=1,0%, тобто реакція на препарат була в межах помилки методу (3%). На фоні звичайної бронхолітичної терапії хворій був призначений курс лікування Natrium muriaticum в розведенні 200СН по 3 гранули щодня. Нормалізація клінічних і лабораторних показників зареєстрована на 21 день перебування в стаціонарі, що є загальновизнаним для стаціонарного етапу лікування хронічного бронхіту. За період з 1992 по 1998 роки у відділенні пульмонології ІФП АМН України і відділенні нетрадиційної медицини кафедри реабілітаційної медицини НМУ з використанням способу, було продіагностовано і проліковано 15 хворих з діагнозом, який був підтверджений клініко-лабораторними даними та результатами функціонального, рентгенологічного, імунологічного, бронхологічного, цитологічного і біофізичного досліджень. Ремісія захворювання досягалась в середньому раніше на 8,0 днів. При застосуванні способу достовірно (р