Спосіб визначення ентеральної недостатності

1. Спосіб визначення ентеральної недостатності, відповідно до якого визначають етіологічні показники, для чого використовують показники первинної, вторинної ентеральної недостатності, 3 39745 4 Таблиця 1 Класифікація синдрому мальабсорбції VIII Всесвітнього конгресу гастроентерологів № I II III Тип Ознака Захворювання Внутрішньопорожнинна Стеаторея панкреатичного типу Муковісцидоз, гіпоплазії підшлункової залози, дефіцит ентерокінази, хронічний панкреатит. Ентероцелюлярна 3 порушенням мембранного Дисахаридазна недостатність (лактазна, травлення трегалазна, ізомальтазна та інш.) 3 порушенням всмоктування: вуглеводів Мальабсорбція глюкозигалактози/фруктози жирів a 1 ліпопротеїнемія амінокислот Хвороба Хартнапа, синдром Лоу, лізинурія мінералів Ентеропатичний акродерматит, хлоридна діарея, натрієва діарея 3 порушенням травлення та Целіакія, алергічна ентеропатія, аутоімунвсмоктування на ентеропатія, атрофія мікро ворсинок, синдромальна ентеропатія, хвороба Крона Постцелюлярна Синдром ексудативної ентеро- Блокування лімфовідтіку, первинна інтеспатії тинальна лімфангіектазія В відомому способі головна увага приділяється саме проблемі мальабсорбції і не приділено уваги розладам травних процесів. Також відсутнє визначення показників за клінічними проявами. Відомий спосіб визначення ентеральної недостатності, відповідно до якого визначають етіологічні показники, для чого використовують показники первинної ентеральної недостатності і вторинної ентеральної недостатності, та клінічні показники, на основі сумарних значень показників визначають рівень ентеральної недостатності [див. А.В. Фролькіс. Энтеральная недостаточность. - Ленинград, изд. "Наука", 1989]. Класифікація ентеральної недостатності. І. За етіологією та характером функціональних порушень. А. Вроджена і спадкове набута (первинна, переважно селективна). а. Первинна недостатність травною функцією тонкої кишки (синдром малдигестії): 1) недостатність дисахаридаз; 2) недостатність ентерокинази; 3) недостатність пептидази (глютенова хвороба). б. Первинна недостатність всмоктувальної функції тонкої кишки (синдром мальабсорбції): 1) первинні порушення всмоктування моносахаридів; 2) первинні порушення всмоктування амінокислот; 3) первинні порушення всмоктування жирів; 4) первинні порушення всмоктування вітамінів; 5) первинні порушення всмоктування мінеральних речовин; 6) первинні порушення всмоктування електролітів. Б. Набута (вторинна, переважно генералізована, синдром мальдигестії і мальабсорбції). а. Ентерогенна (ентерити, хвороба Крона, інфекційні, паразитарні, судинні і ін. захворювання кишечнику). б. Гастро генна (виразкова хвороба, рак шлунку, гастрити). в. Панкреатити (муковісцидоз, рак, панкреатити, пухлини острівного апарату). г. Гепатогенна (гострі та хронічні захворювання печінки, внутрішньо печінковий холестаз). д. Пост резекційна (внаслідок операцій на шлунково-кишечному тракті). е. Ендокринна (цукровий діабет, гіпер- і гіпотиреози, гіпопаратиреоідизм). ж. Медикаментозна. з. Променева. II. За клінічним перебігом. а. Латентна (така, що виявляється з допомогою клінічних тестів). б. Явна: 1) з початковими клінічними проявами; 2) з вираженими клінічними проявами; 3) термінальна стадія. Згідно з відомим способом здійснено спробу визначити ентеральну недостатність, а не окремий синдром (мальабсорбцію тощо). Однак визначення клінічних і етіологічних показників не є вичерпним. Відома класифікація більш придатна для роботи лікарів-гастроентерологів, аніж лікарівхірургів, оскільки показники виникнення ентеральної недостатності при гострій хірургічній патології є недосконалими , або відсутніми. Між тим, проблема ентеральної недостатності є дуже актуальною як для лікаря-гастроентеролога, так і для лікаряхірурга, оскільки її виникнення можливе не лише внаслідок функціональних розладів травлення, а й внаслідок гострих хірургічних захворювань, оперативних втр учань, тощо. В основу корисної моделі поставлено задачу в способі визначення ентеральної недостатності шляхом додаткових заходів і комплексного визначення параметрів забезпечити розробку простого і точного в застосуванні комплексного способу визначення ентеральної недостатності, який сприяє більш доцільному та ефективному лікуванню. 5 39745 Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення ентеральної недостатності, відповідно до якого визначають етіологічні показники, для чого використовують показники первинної, вторинної ентеральної недостатності, та клінічні показники, на основі значень цих показників визначають рівень ентеральної недостатності, згідно з корисною моделлю, первинні етіологічні показники визначають за інтестинальними та екстраінтестинальними факторами, а у вторинних етіологічних показниках додатково визначають показники ендогенного походження внаслідок розвинувшогося перитоніту та екзогенного походження, а клінічні показники розподіляють за перебігом, ступенем тяжкості, за ступенем вираженості клінічних проявів і проводять комплексне визначення ентерогенної недостатності з одночасним використанням комплексу зазначених показників. Комплексне визначення ентеральної недостатності проводять на основі розробленої класифікації. Класифікація ентеральної недостатності. І. За етіопатогенетичним фактором: 1. Первинна ентеральна недостатність (вроджена, спадково детермінована): А. Інтестинальної локалізації: 1) Травна недостатність (кишкові ензимопатії дисахаридазна недостатність, пептидазна недостатність). 2) абсорбційна недостатність (порушення всмоктування моносахаридів, амінокислот, жирів, вітамінів, мінералів, електролітів). Б. Екстраінтестинальної локалізації: 1) недостатність ентерокінази; 2. Вторинна ентеральна недостатність (набута): А. Ендогенного походження внаслідок розладів функцій органів ШКТ: 1) Ентерогенна (ентерити, коліти, інфекційні, паразитарні, інші захворювання кишечнику). 2) Гастро генна (виразкова хвороба, рак шлунку, гастрити). 3) Панкреатогенна (муковісцидоз, рак, панкреатити, пухлини). 4) Гепатогенна (гострі та хронічні захворювання печінки, внутрішньо печінковий холестаз). 5) Холецистогенна (холецистити, холестаз). 6) Ендокринна (цукровий діабет, гіпер- та гіпотиреози, гіпопаратиреоідизм). Б. Ендогенного походження внаслідок розвинувшогося перитоніту: Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 1) Виниклого, як ускладнення гострих захворювань органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит, гостра кишкова непрохідність, тощо). 2) Виниклого, як післяопераційне ускладнення (порушення правил асептики, розходження швів та інші причини). В. Екзогенного походження: 1) Післяопераційна (пострезекційна, післяопераційна ентеральна недостатність - без розвитку післяопераційного перитоніту) 2) Медикаментозна (прийом препаратів, що порушують абсорбційну функцію кишечнику). 3) Токсична (патогенна дія Cl.Botulinum, менінгокок, тощо). 4) Променева (патогенна дія іонізуючого випромінювання). III. За клінічними показниками: 1. За перебігом: А. Гостра. Б. Підгостра. В. Хронічна. 2. За ступенем тяжкості: А. Компенсована. Б. Субкомпенсована. В. Некомпенсована. 3. За ступенем вираженості клінічних проявів: А. Латентна. Б. Маніфестуючи. При здійсненні цього способу визначають комплекс вищезазначених показників. Запропонована класифікація найбільш відповідає сучасному розвитку та практичним потребам клінічної хірургії. В способі визначення ентеральної недостатності за запропонованою класифікацією етіопатогенетичні фактори первинної ентеральної недостатності розподіляють на фактори інтестинальної та екстраінтестинальної недостатності, уникаючи поділу на синдроми мальдігестії та мальабсобції, оскільки діагноз ентеральної недостатності вже свідчить про наявність у хворого як синдрому мальдігестії так і синдрому мальабсорбції. Докорінно змінено визначення вторинної (набутої) ентеральної недостатності, визначають ендогенного походження внаслідок розвинувшо гося перитоніту і екзогенного походження. Клінічні показники розподіляють за перебігом , за ступенем тяжкості та за ступенем вираженості клінічних проявів. Запропонований спосіб дозволяє підвищити точність діагностування стадій ентеральної недостатності. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601