Спосіб діагностики легеневої мікроаспірації шлункового вмісту

Спосіб діагностики легеневої мікроаспірації шлункового вмісту, який включає введення в шлу 40425 реєстрацією в дихальних шляхах. Особливість полягає в тому. що в якості маркера у шлунок хворого вводять 400,0-500,0 мл 1,2-1,6% розчину власного гемоглобіну, через 8-10 годин шляхом азопірамового тестування досліджують секрет, що виділяється в легенях, при реєстрації якого визначають наявність гемоглобіну, і шляхом додаткової фотоелектроколориметрії визначають кількісну вираженість ступеню мікроаспірації. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності істотних ознак з означеним вище технічним результатом полягає в наступному. Зважаючи на той факт, що застосування саліцилату натрію протипоказано у хворих на бронхіальну астму та у пацієнтів з сенсибілізацією до саліцилатів, використання гемоглобіну в якості маркера мікроаспірації є фізіологічним і нешкідливим. Відомо, що в присутності соляної кислоти у шлунку гемоглобін перетворюється в солянокислий гематин коричневого кольору, інтенсивність якого пропорційна вмісту гемоглобіну. Якісні проби на наявність крові грунтуються на пероксидазній дії гемоглобіну, який відщепляє водень від деяких органічних сполук (бензидин, амідопірін, азопірам) та передає його пероксиду водню. Чутливість азопірамової проби є найбільшою (виявляє 0,2% крові). Внаслідок наведених реакцій отримуються забарвлені сполуки, що дозволяє застосовувати для кількісної оцінки їх вмісту метод фотоелектроколориметрії. Об'єм розчину, який рекомендується для введення у шлунок в 400,0-500,0 мл обгрунтований середнім об'ємом шлунку дорослої людини, що в порівнянні з невеликими обсягами розчину - до 50 мл, значно підвищує внутрішньошлунковий тиск і створює передумови для посилення прояв рефлюксу, особливо у горизонтальному та нахиленому донизу положенні тіла. Крім того, доведено, що вживання розчину в обсязі менше ніж 300 мл не викликає симптоматичних проявів нерізко вираженого рефлюксу [2]. Концентрація гемоглобінового розчину складає 1,2-1,6%. Це обумовлено середнім вмістом гемоглобіну крові людини (130-160 г/л у чоловіків та 120-140 г/л у жінок). Така незначна концентрація гемоглобіну з метою підвищення інформативності способу визначає необхідність забору достатньо великого об’єму крові - не менше 10 мл. Відомо, що термін мукоціліарного кліренсу складає близько 6 годин. Тобто за період нічного сна (в середньому 8-10 годин) з бронхіального дерева видаляється практично весь аспірований зі шлунку вміст - шляхом кашльових поштовхів виділення харкотіння. Цей факт обумовлює необхідність збору харкотіння в окрему пробірку протягом усього нічного періоду. Отже, кожна з істотних відокремлюючих ознак у сукупності, є суттєвою, бо має причинно-слідчий зв’язок з технічним результатом, про який йдеться. Відомості які підтверджують можливість здійснення даного рішення задачі збігаються до наступного. Після огляду хворого в разі відсутності джерел кровотечі в ротовій порожнині та носоглотці, хворому пропонується відкашляти бронхіальний вміст в пробірку - це контроль. Увечері за 40-50 хвилин до сна хворому дають випити 400,0-500,0 мл роз чину, виготовленого наступним чином: до 10 мл власної крові хворого додають 0,5 мл цитрату натрія, перемішують, центрифугують, плазму відокремлюють, а еритроцити гемолізують додаванням 10,0 мл дистильованої води і по завершенню 5-7 хвилинного терміну (коли гемоліз закінчується) додають фізіологічного розчину до об'єму 400,0500,0 мл. Вночі під час кашльових поштовхів та вранці (пацієнт до цього не чистить зуби, лише сполосне рот), збирається в пробірку бронхіальний вміст це дослідна проба. В обидві пробірки - (дослідна та контрольна) додають реактив в співвідношенні 1:2. Склад реактиву: в рівних пропорціях змішують 30% розчин оцтової кислоти, 3% розчин пероксиду водню, розчин азопіраму. Поява бузково-фіолетового забарвлення в дослідній пробірці свідчить про наявність мікроаспірації. Кількісно ступінь вираженості мікроаспірації оцінюють за допомогою фотоелектроколориметрії та побудованої калібровочної кривої. Звісно, що в контрольній пробірці колір розчину при цьому не змінюється. При зміні кольору в контрольній пробі дослідження вважається недостовірним. Отже, суттєвою відміною способу, є вживання розчину власних еритроцитів хворого, які не викликають алергійних та токсичних реакцій, з метою кількісної оцінки ступіні враженості мікро аспірації за допомогою утворення калібровочної кривої та використання фотоелектроколориметрії. Приклад N 1. Хворому М.,36 років, при обстеженні в клініці кафедри терапії інтернів та сімейної медицини ДДМА встановлено клінічний діагнозхронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. Дихальна недостатність ІІст. Шлунково-стравохідний рефлюкс. Алергія на саліцилати. Проведено гемоглобіновий тест - проба на легеневу мікроаспірацію, що було підтверджено подальшим клінічним наглядом, наявністю різко вираженого ШСР при РН-зондовій пробі, ефективністю проведеної специфічної протирефлюксної терапії. В прототипі обсяг діагностичного розчину, який вводиться дорівнює 50 мл, в даному способі400,0-500,0 мл. Цей об’єм є оптимальним через відповідність об’єму фізіологічного наповнення шлунку після вживання їжі. Крім того, відомо, що введення в шлунок рідини менш ніж 300,0 мл не викликає прояв нерізко виражений форм ШСР [2]. Приклад № 2. Хвора Д., 54 років, при обстеженні встановлено діагноз хронічного обструктивного бронхіту в фазі загострення. В анамнезі алергічних реакцій на саліцилати не виявлялось, у зв’язку з чим використано 2 способа (пропонований та прототип). В першому випадку по методу Можейко-Царегородського аспірація шлункового вмісту не виявлена, в другому по даному способу, наступного дня при введенні 400,0 мл розчину гемолізованих еритроцитів виявлено легеневу мікроаспірацію. При проведенні РНзондової пробі у хворої виявлено помірно виражений рефлюкс, який не мав клінічних проявів при недостатньому об’ємі введеного в шлунок діагностичного розчину. Таким чином, об’єм введеного в шлунок діагностичного розчину має суттєве діагностичне значення. 2 40425 Час дослідження в прототипі запропоновано тривалістю у 2 години, а в даному засобі 8-10 годин, що підвищує вірогідність виявлення закидання шлункового вмісту в легені, а також тривале знаходження хворого в горизонтальному положенні створює передумови для розвитку мікроаспірації. Приклад 3. У хворого Н., 50 років при обстеженні виявлено хронічний обструктивній бронхіт в стадії загострення, емфізема легень. ДН II. Легенева аспірація. Йому двічі була проведена проба на мікроаспірацію з даним діагностичним розчином гемолізованих еритроцитів хворого в об’ємі 500,0 мл. Перше проведене дослідження протягом 2 годин аспірації шлункового вмісту не виявило. В другому, згідно пропонованої методики, діагностичний розчин в тому ж об’ємі хворий випив за 40 хвилин до сна, обстеження тривало 8 годин-при цьому виявлено закидання вмісту шлунку в легені. Таким чином, збільшення часу дослідження та застосування терміну нічного сну (тривале горизонтальне положення хворого) приводить до збільшення інформативності методу. За допомогою даного способу та прототипу в клініці кафедри обстежено 50 хворих на хронічний обструктивний бронхіт та бронхіальну астму. Супутнім діагнозом у цієї групи хворих був шлунковостравохідний рефлюкс різної ступіні вираженості. Отримані позитивна кореляція між кількісними показниками ступіні мікроаспірації за даними фотоелектроколориметрії та вираженістю рефлюксу (за даними РН-метрії). Проведені дослідження свідчать, що заявлений спосіб є найбільш вірогідним в порівнянні з прототипом, що дозволяє діагностувати легеневу мікроаспірацію при наявності різного ступеню вираженості ШСР, а не лише у випадках різко вираженого рефлюксу. Застосування азопірамового тесту є чутливою реакцію на виявлення гему у бронхіальному секреті. Проведення фотоелектроколориметрії дозволяє кількісно охарактеризувати вираженість закидання шлункового вмісту або мікроаспірації. Частота виявлення ШСР та легеневої мікроаспірації у хворих на хронічний бронхіт та бронхіальну астму Нозологічна форма Хронічний бронхіт Всього хворих Виявлення ШСР (абс) 47 42 Виявлення ШСР (%) 65,8 72,4 Виявлення ЛМА (абс) 49 44 Виявлення ЛМА (%) 71,2 74,3 89 69,1 93 72,7 Джерела інформації. 1. A.C.14543997 СССР, МКИ: А61, В17/00. Способ определения микроаспирации желудочно содержимого в дыхательные пути при желудочнопищеводном рефлюксе. Можейко А.В., Царегородский С.В. 2. А.С. 1380731 СССР, МКИ: А61. Способ определения степени выраженности желудочнопищеводного рефлюкса. Канищев П.Л., Илларионов Ю.А., Суходольский А.В. 3. Ивашкин В.Г. Гастроэзофагельная рефлюксная болезнь-болезнь XXI века // IX Международная сессия национальной школы гастроэнтерологов, гепатологов. - «Пищeвoд-2000», 1999. 4. Bate С.М. Cost effectivenes of treatment, for gastro-oesophageal reflux disease in clinical practice // Gut. – 1988. - Vol. 43. - P. 728-732. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3