Засіб із тіотриазоліном для лікування патології пародонта і слизової оболонки порожнини рота у вигляді полімерної плівки

Засіб із тіотриазоліном для лікування патології пародонта і слизової оболонки порожнини рота у вигляді полімерної плівки, що містить тіотриазолін, 3 стадії, але й при ускладнених випадках, захищаючи структурно-функціональну цілісність мембран. Засіб також обмежує поширення некротичних змін, а його протизапальна дія зумовлена зменшенням набряку за рахунок активізації фібринолітичної системи, інтенсифікації мікроциркуляції, зниження в'язкості й нормалізації реологічних властивостей крові та відновлення внутрішньоклітинного гомеостазу [5]. Незважаючи на велику кількість лікарських засобів, які зазвичай використовуються для стимуляції процесів регенерації ушкоджених тканин, проблема підвищення ефективності лікування різних за етіологією хвороб слизової оболонки ротової порожнини, залишається актуальною і спонукає до пошуку нових та вдосконалення існуючих лікарських форм. На вітчизняному ринку відомий засіб, який вибраний прототипом, що, містить тіотриазолін 2% у розчині для ін'єкцій [4], застосування якого у стоматологічній практиці є досить обмеженим через травматичність лікування. Виникла необхідність розробки нових форм тіотриазоліну пролонгованої дії для застосування у стоматологічній практиці. В основу корисної моделі поставлене завдання створення атравматичного, засобу пролонгованої дії, який після аплікації на пошкоджену слизову оболонку порожнини рота протягом відповідного часу забезпечить антиоксидантну дію, урегулює локальні порушення мікроциркуляції кров'яного русла й активізує процес відновлення тканин. Поставлене завдання досягається тим, що у засіб із тіотриазоліном для лікування патології пародонта і слизової оболонки порожнини рота у вигляді полімерної плівки, що містить тіотриазолін 2%, згідно з корисною моделлю, тіотриазолін у концентрації 2% включено до складу плівконосія полімерного типу, який містить натрійкарбоксиметилцелюлозу, полівініловий спирт, поліетиленгліколь, гліцерин, Твін-80, сахарин і воду очищену при такому співвідношенні компонентів, мас. %: Натрійкарбоксиметилцелюлоза 4,6 Полівініловий спирт 0,4 Поліетиленгліколь 2,0 Гліцерин 2,0 Твін - 80 1,0 Тіотриазолін 2,0 Сахарин 0,1 Вода очищена до 100,0. Запропоновано нову лікарську форму у вигляді стоматологічної лікарської плівки на полімерній основі для лікування і профілактики захворювань дародонту й слизової оболонки, яка дозволяє включений до складу пропису тіотриазолін вводити через неушкоджену слизову оболонку. Відповідний підбір компонентів дозволяє створити стабільну полімерну основу, до складу якої вводять тіотриазолін та допоміжні компоненти. У результаті отримують плівку із бажаними якісними характеристиками: відповідна ступінь адгезії, однорідність та гладкість поверхні, еластичність, розчинність, стабільність у процесі зберігання і збереження смакових якостей тощо. У процесі розробки складу і технології стоматологічних лікарських плівок з тіотриазоліном про 41463 4 водилось вивчення властивостей та взаємодії полімерноутворюючих сполук із активнодіючою та допоміжними речовинами. Запропонований засіб виготовляють наступним чином. Розраховану кількість тіотриазоліну розчиняють у воді очищеній. Паралельно, готують полімерну основу, яка складається з похідних метилцелюлози, полівінілового спирту, гліцерину, поліетиленгліколю, сахарину, Твіну-80. Суміш гомогенізують до одержання однорідного розчину відповідної консистенції, проводять деаерацію та розливають у форми для висушування. Гомогенний, профільтрований плівкоутворюючий полімерний розчин із тіотриазоліном висушують у формах при температурі 55±5°С протягом 5-7 годин. Для отриманих стоматологічних лікарських плівок визначалися органолептичні, фізичні, фізико-хімічні, технологічні властивості, проводили доклінічні та клінічні дослідження. У результаті встановлено наступні параметри готової форми: плівка напівпрозора, із жовтувато-білим забарвленням, солодкувата на смак, у вигляді прямокутної полімерної пластинки, середня маса якої складає 175±5,0мг, показник прилипання (рівень адгезії) до скляної поверхні з граничним навантаженням у момент відриву - 12,25±1,50г, відносне видовження - 27,3±1,8%, рН середовища - 6,5±0,5. Час повного розчинення без активнодіючої речовини у воді та оральній рідині знаходився в межах 59±7хв та 22±5хв, відповідно. Часові коливання, які зафіксовано, залежали від складу полімерної форми та ферментного і мікробного складу оральної рідини, рельєфу слизової оболонки та не вносили суттєвих змін, які б впливали на якість цієї лікарської форми. Стабільність плівок визначалася шляхом зберігання при кімнатній температурі, при цьому органолептичні показники протягом 12 місяців зберігання залишилися незмінними. Клінічні дослідження плівок з тіотриазоліном проводили у 22 пацієнтів з діагнозами запальнодистрофічного, дистрофічного захворювання пародонту та неспецифічних запальних уражень слизової оболонки порожнини рота. Поліклінічний курс лікування тривав у середньому 18 днів, спостереження проводили протягом наступних 14 тижнів. Група порівняння (8 осіб) із аналогічними захворюваннями й ступенем важкості, проходила курс лікування за традиційною схемою. Застосування плівок із тіотриазоліном в основній групі дозволило скоротити терміни одужання пацієнтів по відношенню до групи порівняння на 5-7 діб. Співставлення швидкості загоєння декубітальної виразки слизової оболонки в основній групі відносно групи порівняння свідчить, що застосування стоматологічних лікарських плівок із тіотриазоліном підсилює регенеративний процес Та скорочує терміни одужання. Так, на 5-7 добу експерименту в основній групі хворих, яких лікували тіотриазоліном, дефект рани був покритий острівцями утвореного епітелію, в той час як в групі порівняння лише заповнений грануляційною тканиною. При цьому, суб'єктивне (психологічне) покращення у хворих основної групи співпадало із частковим зняттям набряку та відмічалося вже на 3-7 день 5 41463 лікування, що підтвердило ефективність використання антиоксидантних засобів, включених до складу аплікаційних стоматологічних лікарських плівок. Таким чином, лікування хворих із запальними ураженнями пародонта та слизової оболонки рота при місцевому застосуванні тіотриазоліну сприяє пришвидшенню ліквідації місцевих запальних симптомів та набряку, покращенню гігієнічного, стану, порожнини рота, підвищенню резистентності судин ясен. Запропонований лікарський засіб має протизапальну та імунокоригуючу дію, зумовлену антиоксидантними властивостями і впливом на мікроциркуляторне русло та регенеративні процеси тканин пародонту й слизової оболонки. Окрім, того, засіб зручний у клінічному використанні, легко переноситься хворими, враховуючи безболісність, та атравматичність застосування, не викликає алергічних реакцій. Комп’ютерна верстка О. Рябко 6 Джерела інформації: 1. Listgarten М. A. The role of dentai plague in gingivitis and periodontitis // J. Clin Periodohtal. 1988. - N8. - P. 485-487. 2. Стец В.Р., Пиняжко О.Р., Стец А.В. Влияние тиотриазолина . на систему свертывания крови и осмотическую резистентность эритроцитов // Праці наук.-практ. конф. "Актуальні питання фармацевтичної науки та практики". - Запоріжжя, 1995 - С 17-18. 3. Семенів Д.В. Фармац. журн. - 2002. - №1. С. 68-71. 4. Коваленко В.Н., Викторов А.П. Компендиум. - 2005. - Лекарственные препараты - К.: МОРИОН, 2005. - С-Л - 1144., С.287. 5. Мазур И.А., Волошин Н.А., Чекман И.С, Зименковский Б.С, Стец В.Р. Тиотриазолин: Фармакологические аспекты и клиническое применение. - Запорожье, 2005. - 146с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601