Біостимулюючий препарат “кріокорд-с” та спосіб лікування хронічних сальпінгоофоритів з його використанням

1. Біостимулюючий препарат на основі сироватки крові, який відрізняється тим, що містить кріоконсервовану сироватку кордової крові. 2. Спосіб лікування хронічного сальпінгоофориту шляхом введення біостимулюючого препарату на основі сироватки крові, який відрізняється тим, що як такий препарат використовують кріоконсервовану сироватку кордової крові, яку вводять внутрішньом'язово у дозі 1 мл через день, на курс 5 ін'єкцій. (19) (21) 2001031493 (22) 05.03.2001 (24) 15.10.2001 (33) UA (46) 15.10.2001, Бюл. № 9, 2001 р. (72) Грищенко Валентин Іванович, Ліпіна Ольга Василівна, Прокопюк Ольга Степанівна, Мошко Юліана Олександрівна (73) Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України, UA 42454 рдової сироватки додають 0,9% розчин NaCI у співвідношенні 1:3 та антибіотик (гентаміцин). Розливають по 1 мл у стерильні ампули, герметизують і маркірують. Далі заморожують і зберігають у рідкому азоті (-196°С). Відігрівання замороженого препарату здійснюють на водяній бані (36-40°С) безпосередньо перед застосуванням. Кріоконсервування дозволяє зберегти всі біоактивні сполуки сироватки кордової крові у фізіологічному співвідношенні та, практично, у нативному стані, а також всебічно обстежити препарати і створити їх клінічні запаси. Термін зберігання кріоконсервованих препаратів не обмежений. Було проведене клініко-імунологічне обстеження 74 хворих на ХС, які складали 2 клінічні групи. Контролем служили 30 обстежених здорових невагітних жінок репродуктивного віку, у яких була збережена менструальна та генеративна функція. Групи хворих на ХС, які порівнювалися, були однорідні за віком та клінічними-проявами хвороби. На порушення менструального циклу скаржилися 69 хворих, з них 58 пов'язували ці зміни з початком запалення придатків матки. Головними скаргами були альгодисмепорея, гіперполіменорея, олігоопсоменорея. У 29 жінок було первинне, у 4 вторинне безпліддя. Лікування проводили в два етапи. На першому етапі (етапі загострення) всім 74 хворим проводили традиційну терапію, яка включала такі лікувальні заходи: етіотропне антибактеріальне лікування, вживання ністатину або леворину, проведення медикаментозної детоксикації та інфузійної терапії, десенсибілізуюча терапія, ненаркотизуючі анальгетики, інгібітори простагландинів, вітамінотерапія. На другому етапі лікування (курс реабілітаційної терапії), який проводився через 4-8 тижнів після першого, хворі були розділені на дві клінічні групи. Обидві групи були однорідні за віком та характером клінічних проявів захворювання. Перша група хворих (36-жінок) отримувала Полібіолін в комплексі з ненаркотичними анальгетиками, вітамінами, адаптогенами рослинного походження, імунокоректуючими препаратами (гіперімунна стафілококова плазма, стафілококовий гамаглобулін, аутовакцина, нуклеінат натрія). Друга гр упа хворих (38 жінок) отримувала лише Кріокорд-С, який перед використанням відігрівали і вводили по 1 мл з 2 мл 2%-го розчину ново каїну в одному шприці внутрішньом'язово через день, на лікувальний курс 5 ін'єкцій. Оцінка результатів комплексного лікування з Полібіоліном (перша група) показала, що хронічний тазовий больовий синдром зберігався у 14 (38,9%) жінок, у 3 (8,3%) протягом 1,5-2 місяців мало місце підвищення температури тіла до 37,137,2°С. При бімануальному обстеженні виявлено, що анатомічні зміни у придатках матки залишилися у 19 хворих (52,8%). Лише у 3 (8,3%) з 20 (55,6%) була відновлена рухливість матки. Всі хворі другої гр упи, які лікувалися Кріокордом-С, відзначали зникнення болю у нижній частині живота та відсутність гіпертермії, покращення загального самопочуття, сну, апетиту, підвищення загальної працездатності. Анатомічні зміни в придатках матки залишилися лише у 2 (5,3%) хворих, у 20 (52,6%) з 22 (57,9%) була відновлена рухливість матки. Показники імунограми нормалізувалися і достовірно не відрізнялися від таких для здорових жінок, у той час як у хворих першої групи нормалізувалися лише окремі показники: Т-активні лімфоцити, JgM, показник завершеності фагоцитоза (див. таблицю). Таким чином, у більшості хворих першої гр упи після лікування Поліобіоліном зберігались ознаки в'яло біжучого запального та спайкового процесів у малому тазі, хронічний больовий тазовий синдром, порушення функції яєчників, зниження імунологічної реактивності організму. У другій клінічній групі при використанні нового біостимулятора Кріокорда-С досягався стійкий анальгезуючий та протизапальний ефект, нормалізувалися порушені функції імунної системи хворих, відновлялася овуляція. Джерела інформації: 1. Андреев О.С. Деякі сучасні аспекти епідеміології, клініки та лікування ускладнень гнійного сальпінгоофориту // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 2 - С. 116-119. 2. Дубоссарская З.М., Миляновский А.И., Коляденко В.Г. Хронические воспалительные процессы внутренних женских органов. - Киев: Здоров'я, 1991. - С. 115-118. 3. Жукова О.С., Гайструк В.В., Кіналь Н.М. Застосування полібіоліну в комплексній терапії хронічних запальних захворювань внутрішніх ста тевих органів жінок // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1983. – № 3. - С. 55-58 (прототип). Таблиця Показники імунограми хворих С Х до і після лікування Показники дослідження Т-загальні лімфоцитти, % Т-активні лімфоцити, % Т-хелпери Т-супресори, % Інд. відношення В-лімфоцити Ig A, г/л Ig M, г/л Здорові жінки (n=30) До лікування (n=74) 64,4±2,2 34,3±1,8 43,9±1,0 20,4±2,0 2,2±0,2 17,7±0,9 1,2±0,2 0,9±0,1 52,3±1,2* 26,8±1,6* 28,1±1,2* 24,5±1,5* 1,2±0,2* 27,1±1,1* 2,4±0,2* 1,5±0,1* 2 Після лікування Група 1 Група 2 (n=36) (n=18) 54,6±1,7* 62,3±2,1** 29,5±1,8 34,0±2,2 31,4±1,3* 42,7±1,5** 22,3±1,7 19,6±1,7 1,4±0,2* 2,2±0,2** 24,8±1,2* 18,1±1,3** 2,4±0,2* 1,4±0,3 1,3±0,2 1,0±0,1 42454 Продовження таблиці Показники дослідження Здорові жінки (n=30) До лікування (n=74) Ig G, г/л 12,5±0,6 20,5±2,4* НСТ-тест спонтанний, % 16,9±0,9 9,6±0,9* НСТ-тест індукований, % 21,8±1,0 15,3±1,4* Фагоцитарне число, % 72,5±2,3 51,9±2,4* Фагоцитарний індекс 9,1±0,3 4,9±0,2* Показник завершеності 66,2±2,4 58,2±2,3* фагоцитозу, % * достовірність різниці по відношенню до норми, р