Спосіб визначення індивідуальної толерантності до полімерного кремнієорганічного імплантату

Спосіб визначення індивідуальної толерантності до полімерного кремнієорганічного імплантату, що включає проведення проби in vitro на біологічну сумісність імплантату із клітинами імунної системи організму, який відрізняється тим, що 3 ність імплантату із клітинами імунної системи організму, відповідно до корисної моделі однакові за масою взірці незатверділого полімеру у вигляді окремих краплин полімерних сумішей вносять на предметне скло, витримують їх на повітрі при 2025°С упродовж принаймні 30хв. до утворення полімерної плівки, після чого на поверхню кожної з них вносять по 20мкл нативної крові, інкубують у захищеному від світла місці протягом 30хв. та досліджують у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції, а висновок про індивідуальну толерантність організму до кремнійорганічного імплантату роблять за резистентністю лейкоцитів до дії останнього в мікропрепараті. Перелік фігур. Фіг.1. Загальний вигляд полімерної плівки кремнійорганічного субстрату на предметному склі з нанесеною краплею крові. Фіг.2. Знижена толерантність лейкоцитів до кремнійорганічного субстрату на основі силікону у вигляді інтенсивного цитолізу. Поляризаційна флуоресценція. ЛЮМАМ 8-3М: ок.х9; обх 15. Фіг.3. Високий рівень толерантності (резистентності) лейкоцитів до кремнійорганічного субстрату. Спосіб здійснюють наступним чином. З метою вибору оптимального типу кремнійорганічного субстрату, зокрема силікону, для виготовлення імплантату здійснюють пробу на індивідуальну толерантність до нього клітин імунної системи - лейкоцитів. Для цього однакові за масою взірці незатверділого полімеру у вигляді окремих краплин полімерних сумішей вносять на предметне скло, витримують їх на повітрі при 20-25°С упродовж принаймні 30хв. до утворення полімерної плівки (Фіг.1). Після цього на поверхню кожної із плівок вносять по 20мкл нативної крові, інкубують у захищеному від світла місці впродовж 30хв. та досліджують у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції, а висновок про індивідуальну толерантність організму до кремнійорганічного імплантату роблять за резистентністю до нього в мікропрепараті. При цьому спостерігають виражений лейкоцитоліз (Фіг.2) із характерною деструкцією ядерної субстанції клітин з утворенням аморфної маси, утвореної внаслідок розтікання аморфної маси ядрової ДНК, що флуоресціює зеленим світлом, у вигляді шилоподібних вип'ячувань вглиб силіконового компаунду. Наведений характер реакції розцінюють як низьку резистентність лейкоцитів і організму як цілого до досліджуваного полімерного кремнійорганічного компаунду. Навпаки, відсутність лейкоцитолізу або незначний рівень його інтенсивності (Фіг.3) відповідає високому рівню толерантності організму до вказаного компаунду. Приклад 1. 42767 4 На предметне скло нанесли по краплині трьох різних взірців полімерного кремнійорганічного компаунду, зокрема силікону, і витримали їх при 20°С упродовж 40хв. до утворення полімерної оптично прозорої плівки. На поверхню кожної з плівок внесли по 20мкл нативної крові пацієнта та інкубували мікропрепарат у захищеному від світла місці протягом 30хв., після чого досліджували у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції. За характером лізису лейкоцитів по краю краплини крові робили висновок про індивідуальну толерантність організму до різних взірців силіконового компаунду – матеріального субстрату для виготовлення імплантату. За результатами дослідження встановлено, що лейкоцити крові одного й того ж організму неоднаково реагують на різні взірці кремнійорганічного полімеру: інтенсивний цитоліз із вираженим розтіканням ядерної субстанції лейкоцитів мав місце в двох із трьох випадків. За результатами наведених проб зроблено висновок про високий ризик ускладнень у випадку застосування імплантату, виготовленого з компаунду з високим рівнем лейкоцитолітичної активності на відміну від компаунду зі зниженим лейкоцитолізом. Саме цей взірець силіконового компаунду рекомендовано пацієнту для виготовлення і застосування імплантату. Приклад 2. За запропонованим способом проведено визначення рівня толерантності до одного взірця силіконового компаунду з боку лейкоцитів від різних пацієнтів. В усіх випадках спостерігали чітко виражений селективний характер толерантності лейкоцитів до силіконового компаунду, що було взято за критерій оптимальності його індивідуального вибору: чим нижчий рівень лейкоцитолізу при взаємодії з силіконовим компаундом,тим нижчий ступінь ризику небажаних ускладнень від застосування відповідного силіконового імплантату. Таким чином, запропонований спосіб забезпечує значно вищий, ніж за відомим способом, рівень методичності та інформативності, що може знайти застосування в центрах пластичної хірургії і естетичної медицини для вибору оптимального полімерного субстрату - матеріалу для виготовлення і наступного застосування імплантату. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1. Дем'яненко В.В. Бігуняк В.В., Гудима А.А. Лейкоцитоліз як критерій індивідуальної непереносності алогенного субстрату // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - №1. - С. 143-144. 2. Пат. 65180 А, Україна. Спосіб дослідження полімерного матеріалу для компресійної терапії на цитотоксичність / Бігуняк В.В., Дем'яненко В.В., Бігуняк Н.В., Саушев А.С. - №а2003065442; Заявл. 12.06.03; Опубл. 5 Комп’ютерна верстка Л. Купенко 42767 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601