Спосіб діагностики порушень толерантності до глюкози

Спосіб діагностики порушень толерантності до глюкози, що складається із навантаження організму глюкозою, дослідження крові до та після навантаження глюкозою, який відрізняється тим, що досліджують рівноважний поверхневий натяг сироватки крові до й після перорального уведення 75 г глюкози, і при зменшенні цього показника на 5% та більше від вихідного діагностують порушення толерантності до глюкози. (19) (21) 2000031443 (22) 14.03.2000 (24) 16.04.2001 (33) UA (46) 16.04.2001, Бюл. № 3, 2001 р. (72) Синяченко Олег Володимирович, Казаков Валерій Миколайович, Зябліцева Маргарита Валеріївна, Єрмолаєва Майя В'ячеславівна (73) Донецький державний медичний університет ім. М. Горького 37039 Результати ПН подаються у вигляді тензіограм (кривих залежності ПН від часу t), на яких комп'ютер визначає точку, що відповідає t®¥ (вона відображує рівноважний або статичний ПН). Похибка приладу не перевищує 0,8%. Глюкоза є поверхнево-активною речовиною (сур фактантом), здатною знижувати ПН води. Глюкоза викликає утворювання молекул води, що істотно відбивається на адсорбційній активності низькомолекулярних поверхнево-активних речовин (скажімо, кислот). Мас місце обернений кореляційний зв'язок між рівнем глюкози у крові та її ПН. Новим у даному способі є те, що за змінами параметрів ПН сироватки крові після уведення 15 г глюкози можна висновувати про толерантність організму до глюкози, а тому виявляти порушення вуглеводного обміну і діагностувати цукровий діабет у його латентній стадії. Спосіб здійснюють наступним чином. Натщесерце о 8 годині ранку у обстеженого з вени проводять забір 5 мл крові (порція 1), після чого перорально уводять 75 г глюкози у 250 мл води. За допомогою комп'ютерного тензіометру МРТ2 визначають статичний ПН сироватки крові порції 1 (ПН1). Через 1 годину після уведення глюкози виконується повторний забір 5 мл крові (порція 2) і визначають ПН сироватки вже у цьому обсязі крові (ПН2), Підраховується співвідношення ПН2 до ПНІ, котре у людей з непорушеною толерантністю до глюкози не перевищує 0,95. У випадках порушеної толерантності до глюкози зменшення ПН сироватки крові після уведення глюкози складає більш 5% (тобто співвідношення ПН2 до ПН1 менше 0,95). Усе дослідження (від першого забору крові до заключення) не перевищує 90 хвилин. Критерієм об'єктивності запропонованого способу діагностики порушень толерантності до глюкози були результати спостереження за людьми з обтяженою спадковістю за цукровим діабетом. У всіх спостереженнях рівень глюкози в крові уранці натщесерце не перевищував 6 ммоль/л (нормальний показник). Дослідження концентрації глюкози у крові проведено на апараті ''Копе'' (Фінляндія). Обстежено 80 людей (43 чоловіка та 37 жінки у віці від 34 до 59 років). Обстежених було розподілено на дві групи по 40 чоловік. У 1-й групі спочатку проводили міжфазну тензіометрію з навантаженням глюкозою (запропонований спосіб), а через 3 доби - відомий біохімічний спосіб оцінки толерантності до глюкози. У 2-й групі спочатку виконували відомий спосіб оцінки порушень толерантності до глюкози, а через 3 доби - запропонований (що заявляється). У 1-й групі позитивний біофізичний тест (спосіб, що заявляється) виявлено у 19 чоловік (47,5%), а біохімічний тест (прототип) у 8 чоловік (20,0%). У всіх випадках біохімічний тест співпадав з біофізичним, У 2-й групі позитивний біохімічний тест мав місце у 9 спостереженнях (22,5%), а біофізичний - у 18 (45,0%), причому у всіх випадках перший тест співпадав з другим. Таким чином, точність способу, що заявляється, удвічі перевищує таку при прототипі. Наводимо конкретні приклади, коли використовували запропонований спосіб діагностики порушень толерантності до глюкози. 1. Чоловік К., 50 років, лікар. Мати з 52 років страждає на II тип цукрового діабету, середньої тяжкості. Глюкоза крові натще - 5,8 ммоль/л. ПН сироватки крові до навантаження глюкозою (ПН1) 59,4 мН/м, ПН після уведення глюкози (ПН2) - 49,8 мН/м. Співвідношення ПН2 до ПН1 складає 0,84 (тест позитивний). Біохімічний тест також свідчить про порушення толерантності до глюкози. 2. Чоловік П., 46 років, військовий. Батько з 45 років страждає тяжким перебігом II типу цукрового діабету. Глюкоза крові натще - 5,7 ммоль/л. ПН сироватки крові до навантаження глюкозою (ПНІ) 60,3 мН/м, ПН після уведення глюкози (ПН2) - 51,4 мН/м. Співвідношення ПН2 до ПН1 складає 0,85 (тест позитивний). Біохімічний тест також свідчить про порушення толерантності до глюкози. Переваги запропонованого винаходу: 1) підвищення точності діагностики порушень толерантності до глюкози у 2 рази; 2) прискорення проведення аналізу; 3) зменшення числа заборів крові. Джерела інформації 1. Ефимов А.С., Боднар П.Н., Зулинский Б.А. Эндокринология. - К.: Ви ща школа, 1983. - 328 c. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 2