Спосіб виробництва виробів із ніздрюватого бетону

1. Спосіб виробництва виробів із ніздрюватого бетону, що передбачає заливку ніздрюватобетонної суміші у форми, формування масиву, розпалублювання форм та їх повторне використання, який відрізняється тим, що після заливки суміші і фо 3 підтвердженому експериментальним шляхом, що процеси, що відбуваються у свіжосформованому ніздрюватобетонному масиві-сирці, аналогічні процесам, штучно створюваним шляхом виконання окремої технологічної операції - тепловологої обробки готового виробу, а енергетичний потенціал таких процесів достатній для природного досягнення ніздрюватобетонною масою необхідних для готового виробу фізико-технічних властивостей структури цементного каменю. Відомі способи виготовлення бетонних і залізобетонних виробів, які, серед іншого, передбачають, наприклад, можливість зниження енергоємності виробництва бетону за рахунок часткового використання тепла, що виділяється при кристалізації мінерального в'яжучого (цементу), шляхом укриття опалубки теплоізолюючим пологом з метою створення під ним парникового ефекту (патент RU 2190523, В28В1/08, 2002), або тривалу витримку бетонної маси у формі з метою набору нею міцності за рахунок, так званого, термоснорезонансного температурного ефекту саморозігріву тверднучого цементного тіста, у природних умовах (патент RU 2003132848, В28В11/24, 2005). Наведені рішення, що відносяться до традиційного бетонознавства, вказують на факт наявності й можливість корисного використання значного теплового потенціалу процесів гідратації. Однак певний економічний ефект від застосування подібних рішень у випадку традиційного бетону, на відміну від бетону ніздрюватого, є незначним у силу набагато більш високих міцністних характеристик першого, при цьому не здійснюючи якогось визначального впливу на його кінцеві споживчі властивості. Принципова відмінність у цьому контексті ніздрюватого бетону від звичайного полягає в тім, що, по-перше, технологія його виробництва передбачає формування проміжного масиву матеріалу, об'єм якого в десятки разів перевищує об'єм кінцевого виробу, по-друге, незначна зміна густини або міцності матеріалу істотно впливає на його споживчі характеристики. Прототипом заявленого способу може бути технічне рішення, викладене в заявці на винахід «Способ получения изделий из неавтоклавного ячеистого бетона и комплекс для его осуществления» (RU 2006108578, С04В38/00, 2007), що передбачає заливку ніздрюватобетонної суміші у форми, формування масиву, розпалублювання форм та їх повторне використання. Відповідно до цього способу затвердіння готової суміші у формі здійснюють із створенням додаткового парникового ефекту, для чого технологічна лінія обладнана пристроєм, призначеним для створення парникового ефекту у вигляді кожуха. Надалі парниковий ефект використовується повторно після розрізання розпалубленого масиву-сирцю після його різання на стадії затвердіння розрізаних виробів до напівготовності, при цьому готовий виріб одержують природним твердінням на повітрі. Таким чином, запропонований спосіб передбачає в певній мері корисне використання тепла, що виділяється в процесі гідратації цементу, однак використовує його в мінімальній степені для вирішення завдань, що є похідними й неминучими для 44537 4 традиційної технології, і відсутніх у випадку застосування заявленого способу. Основні недоліки даного способу ті ж самі: невисокі міцністні й теплоізоляційні показники готових виробів, необхідність їх тривалої витримки з метою набору відпускної міцності в умовах природного твердіння на повітрі. В основу корисної моделі поставлено задачу шляхом зміни режиму технологічної операції тужавіння сформованого ніздрюватобетонного масиву у відомому способі виготовлення виробів із ніздрюватого бетону, забезпечити максимальне корисне використання теплового потенціалу процесів гідратації, що відбуваються в сформованому масиві, створити умови для їх природного протікання, а також недопущення їх штучного переривання протягом найбільш ефективного періоду часу. Поставлена задача досягається тим, що у способі виробництва виробів із ніздрюватого бетону, який передбачає заливку ніздрюватобетонної суміші у форми, формування масиву, розпалублювання форм та їх повторне використання, після заливки суміші і формування ніздрюватобетонного масиву його піддають технологічному відстою шляхом витримки у формах протягом часу від 10 годин до 10 діб. При цьому форми, у яких здійснюється технологічний відстій ніздрюватобетонного масиву, додатково утеплюють. Крім цього, технологічний відстій форм із ніздрюватобетонними масивами проводять у ізольованій і/або утепленій камері, обладнаній пристроєм для механізованого переміщення форм з масивами. Таки чином, сформований масив протягом певного періоду часу залишається в непорушеному стані, при цьому контакт його поверхонь із навколишнім середовищем може бути додатково мінімізований різними доступними методами, зокрема, збереженням у формах, розміщенням форм у спеціальному ізольованому приміщенні (камері), додатковою теплоізоляцією формооснастки й так далі. Обмежена в такий спосіб площа контактуючої із зовнішнім середовищем поверхні майбутнього виробу, з одного боку, перешкоджає теплообміну (вистиганню масиву), з іншої, сприяє збереженню надлишкової вологи, створюючи ефект природної вологої запарки. Застосування корисної моделі дозволяє одержати ряд вирішальних переваг, а саме: - можливість одержання високоякісних виробів з ніздрюватого бетону на основі технології, що не вимагає застосування високозатратних енергоємних процесів; - можливість промислового виробництва виробів з ніздрюватого бетону, за своїми теплоізоляційними характеристиками порівняних з виробами із спінених полімерів, скловолокна та мінеральних ват; можливість організації промислового виробництва виробів з ніздрюватого бетону будь-якої необхідної виробничої потужності; - отримання виробником довгострокової конкурентної переваги в порівнянні з виробництвами, заснованими на традиційних енергозатратних тех 5 44537 нологіях, у тому числі автоклавній. Аналіз науково-технічної й патентної літератури дозволяє зробити висновок про відсутність будь-яких посилань на можливість витримки ніздрюватобетонного масиву протягом періоду часу, Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 що перевищує мінімально необхідний для досягнення їм пластичної міцності, а, отже, про відповідність технічного рішення, що заявляється, критерію «новизна». Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601