Спосіб хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням

Спосіб хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням, що включає виконання гайморотомії та закриття сполучення слизово-окісним клаптем, який відрізняється тим, що після трепанації передньої стінки 3 готовленою тромбоцитарною масою, закриваючи все це більшим трансплантатом та слизовоокісним клаптем з боку порожнини рота. Таким чином, запропонований нами спосіб дозволяє створити анатомо-топографічні та фізіологічні умови для оптимального закриття сполучення і заміщення дефекту альвеолярного відростка кістковою тканиною без втрати його висоти. За даними літератури такий спосіб є невідомим. Сутність корисної моделі графічно пояснюється на Фіг.1 та 2, на яких представлена схема оперативного лікування одонтогенного перфоративного гаймориту з пластичним закриттям ороантрального сполучення. Де на Фіг.1: 1. Верхньощелепний синус 2. Порожнина рота 3. Передня стінка верхньощелепного синуса 4. Слизово-окісний клапоть 5. Ороантральне сполучення 6. Слизиста оболонка піднебіння 7. Отвір трепанації передньої стінки гайморової пазухи, а на Фіг.2: 8. Менший кістковий трансплантат 9. Більший кістковий трансплантат 10. Тромбоцитарна маса 11. Зуби 12. Отвори в трансплантатах 13. Біомембрана Спосіб, що заявляється, виконується наступним чином: заздалегідь (за 20 хвилин до операції) у хворого за допомогою венепункції беруть 4560мл крові, яку центрифугують при швидкості 3000об/мін. В результаті кров розділяється на 3 фракції: еритроцити, плазму з високим вмістом тромбоцитів і плазму з низьким вмістом тромбоцитів. Тромбоцитарна маса (10) буде використовуватися для заміщення ороантрального сполучення. Далі, під торусальною, інфраорбітальною, різцевою, піднебінною і інфільтраційною анестезією Sol.Ultracaini 4%-6ml. роблять розріз слизової оболонки і окістя верхньої щелепи по перехідній складці з викроюванням трапецевидного клаптя в ділянці ороантрального сполучення (5). Відшаровують слизово-окісний клапоть (4). За допомогою бормашини передню стінку гайморової пазухи (3) трепанують (7), з випилюванням кісткового трансплантата розміром 2,5 на 1,5см, який в подальшому розділяють на 2 частини, більший (9) та менший (8), діаметрами 1,0 і 0,7см відповідно, в центрі трансплантатів за допомогою бора роблять два отвори (12) на відстані 2-4мм один від одного. До меншого трансплантату фіксують біомембрану (13), розміром 1,5см в діаметрі. Далі через два отвори у меншому трансплантаті проводять нитку шовного матеріалу (вікріл), трансплантат через отвір трепанації (7) вводять в гайморову пазуху і встановлюють на дно пазухи в області ороантрального сполучення (5), так щоб біомембрана (13) була над меншим трансплантатом, а краї нитки виводять в порожнину рота (2). В порожнину ороантрального сполучення вводить приготовлену раніше тромбоцитарну масу (10). Потім з боку порожнини рота два кінці нитки проводять через отвори в більшому трансплантаті (9) і його укладають на ороантральне сполучення з боку порожнини рота, 49927 4 тим самим закриваючи його. Трансплантати (менший (8) з боку гайморової пазухи (1) і більший (9) з боку порожнини рота (2)) підтягують один до одного за допомогою вузлового шва. Слизово-окісний клапоть (4) мобілізують, укладають на місце і фіксують поліамідними вузловими швами. В післяопераційний період пацієнту призначають курс протизапальної терапії. Приклад конкретного застосування способу хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням. Хворий М. (21 рік історія хвороби №17537) поступив в ЩЛВ №2 КМКЛ №12 з діагнозом хронічний одонтогенний перфоративний гайморит справа. В анамнезі: біля 2-х місяців назад у хворого з'явився біль в ділянці верхньої щелепи справа, при обстеженні був поставлений діагноз загострення хронічного одонтогенного гаймориту і було прийнято рішення про видалення причинного 16-го зуба, при видаленні якого з'явилося сполучення з гайморовою пазухою, через яке отримали гнійний ексудат. Об'єктивно: обличчя симетричне, відкривання рота вільне, в порожнині рота слизова оболонка без особливостей, в області видаленого 16го зуба норицевий хід, з серозно-слизовим виділенням. Носоротова проба позитивна. На рентгенографії навколоносових пазух носа - тотальне затемнення правої гайморової пазухи. Протокол операції. Під торусальною, інфраорбітальною, різцевою, піднебінною і інфільтраційною анестезією Sol.Ultracaini 4%-6ml проведено розріз слизистої оболонки і окістя верхньої щелепи по перехідній складці від 12 до 17 зуба з відшаровуванням трапецевидного слизово-окісного клаптя в області ороантрального сполучення. За допомогою бормашини проведена трепанація передньої стінки гайморової пазухи з випилюванням кісткового трансплантата розміром 2,5 на 1,5см, який в подальшому розділили на 2 частини діаметрами 1,0 і 0,7см. В центрі трансплантатів за допомогою бору зроблені два отвори на відстані 3мм один від одного, далі через два отвори в меншому трансплантаті проведений шовний матеріал - вікріл. Трансплантати помістили в лоток зі стерильним фізіологічним розчином натрію хлориду. З пазухи видалена поліпозно змінена слизова оболонка, гаймороріностома. Далі до меншого трансплантату зафіксована біомембрана розміром 1,5см в діаметрі і менший трансплантат через отвір трепанації введено в гайморову пазуху і встановлено на дно пазухи в ділянці ороантрального сполучення так, щоб біомембрана була над меншим трансплантатом, а краї нитки виведені в порожнину рота. В порожнину дефекту альвеолярної кістки введена приготована раніше тромбоцитарна маса. Потім з боку порожнини рота два кінці нитки проведені через отвори в більшому трансплантаті і він укладений на ороантральне сполучення з боку порожнини рота, тим самим закриваючи його. Трансплантати (менший з боку гайморової пазухи і більший з боку порожнини рота) підтягнуті один до одного за допомогою вузлового шва. Слизово-окісний клапоть мобілізований, укладений на місце і фіксований поліамідними вузловими швами. 5 49927 За період з серпня по вересень 2009 року в ЩЛВ №2 КМКЛ №12 з діагнозом хронічний одонтогенний перфоративний гайморит, прооперовано 7 хворих за запропонованим нами способом. У всіх випадках отримано добрі функціональні та анатомічні результати, що підтверджувалися клінічними та рентгенологічними методами дослідження. Література. Комп’ютерна верстка Л. Купенко 6 1. Шаргородский А.Г. Одонтогенные синуситы верхней челюсти // Клиника, диагностика, лечение и профилактика воспалительных заболеваний лица и шеи. - ГЭОТАР-МЕД, 2002. - с. 359-389. 2. Е. Сабо Сообщение между полостью рта и гайморовой полостью // Амбулаторная хирургия зубов и полости рта - Будапешт, 1977. - с. 250-259. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601