Спосіб хірургічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту

Спосіб хірургічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту, що включає гайморотомію, 3 26593 слизово-окісний клапоть мобілізують, рану ушивають поліамідом (шви знімають на 7-10 день). Післяопераційний період проводять по класичній схемі, з призначенням медичних препаратів спрямованих на ліквідацію запального процесу та підвищення захисних функцій організму. На наступний день після втручання марлевий тампон з пазухи видаляють (тим самим наноситься додаткова травма слизовій оболонці носа, нерідко з виникненням кровотеч, які потребують додаткової тампонади порожнини носа) та починають промивати пазуху через анастомоз розчинами антисептиків (знову наносячи травму голкою слизовій оболонці носа). Через 7-10 днів після операції пацієнта виписують під амбулаторний нагляд. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, полягає в підвищенні ефективності хірургічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту за рахунок зменшення травматичності оправного втручання. Технічний результат, що досягається, буде полягати в скороченні строків перебування в стаціонарі, попередженні рецидивів захворювання. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі хірургічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту, що включає гайморотомію, санацію верхньощелепної пазухи, забезпечення додаткового відтоку з пазухи ексудату, мобілізацію слизово-окісного клаптя та ушивання рани, згідно корисної моделі, під час гайморотомії у вн утрішній стінці пазухи формують пункційний отвір за допомогою голки Куликовського, на яку попередньо надівають пластмасовий катетер, який після видалення голки Куликовського залишають в пазусі для її промивання розчинами антисептиків після операції. Відмінною особливістю запропонованого способу хірур гічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту є те, що під час проведення гайморотомії утворюють не класичний назогаймороанастомоз, а пункційний отвір за допомогою голки Куликовського, на яку попередньо надівають пластмасовий катетер, обрізаний по зрізу голки. Після видалення голки катетер залишають в синусі, кінець катетера фіксують до щоки лейкопластиром і використовують для промивання пазухи розчинами антисептиків після операції. Описана методика значно зменшує травматичність операції, скорочує термін перебування в стаціонарі, попереджує рецидиви захворювання. За відомими літературними даними такий спосіб лікування хронічного одонтогенного гаймориту невідомий. Запропонований спосіб хірургічного лікування хронічного одонтогенного гаймориту здійснюється наступним чином. Під туберальною, інфраорбітальною, піднебінною та різцевою інфільтраційною анестезією з використанням горизонтального розрізу за Калдвелом-Люком або трапецієподібного розрізу в присінку рота за Нейманом-Вассмандом-Заславським від бокового різця до другого моляра [3]. Після цього відвертають слизово-окісний клапоть, за допомогою распатора оголюють переднюзовнішню стінку верхньої щелепи і трепанують 4 гайморову пазуху на ділянці іклової ямки. Для цього на передній стінці пазухи виконують низку перфорацій (за О.І. Євдокимовим), які потім з'єднують між собою за допомогою фісурного бора і кісткових кусачок, формуючи кісткове вікно. Це вікно дозволяє ввійти в гайморову пазуху і виконати її санацію. Далі виконують кюретаж верхньощелепної пазухи з видаленням патологічно зміненої слизової оболонки верхньощелепного синусу. В разі наявності норицевого каналу (на місці видаленого зуба) його ретельно вискоблюють з метою ліквідації епітеліальних стінок. Потім, за допомогою голки Куліковського, на яку попередньо надівають пластмасовий катетер, обрізаний по зрізу голки, формують пункційний отвір в нижньому носовому ході. Після видалення голки катетер залишають в синусі, кінець катетера фіксують до щоки лейкопластиром. Тампонаду пазухи не виконують, оскільки при ревізії пазухи з видаленням тільки патологічно зміненої слизової оболонки кровотечі практично немає. Раніше сформований слизово-окісний клапоть мобілізують, рану ушивають поліамідом (шви знімають на 7-10 день). Післяопераційний період проводять по класичній схемі, з призначенням медичних препаратів спрямованих на ліквідацію запального процесу та підвищення захисних функцій організму. На 2 день після втручання починають промивати пазуху через катетер розчинами антисептиків до чистих промивних вод. Через 5-7 днів катетер з пазухи видаляють, ця маніпуляція абсолютно безболісна, не потребує додаткового інструментарію, анестезії та займає мінімум часу. Беручи до ува ги те, що при запропонованому способі практично відсутні набряк слизової оболонки носа та порушення носового дихання, можна відмовитись від призначення судиннозвужуючих крапель в ніс, які несприятливо впливають на тонус судин головного мозку. Через 7-10 днів після операції пацієнта виписують на амбулаторний нагляд. Приклад Пацієнт Μ, 48 років, історія хвороби №1956, поступив в КМКЛ №12 (м. Київ) 05.02.2007 на планове оперативне лікування з приводу хронічного одонтогенного правостороннього гаймориту від видалення 16 зуба. Ороантральне сполучення через лунку 16 зуба. На рентгенограмі біляносових пазух - гомогенне затемнення правого верхньощелепного синусу. Враховуючи відсутність ефекту від консервативного лікування, а також дані рентгенографії, пацієнту вирішено провести правобічну гайморотомію з пластичним закриттям ороантрального сполучення. Інтраопераційно: нижня та передня стінки пазухи виповнені поліпозно зміненою слизовою. Проведено видалення патологічно зміненої слизової оболонки пазухи. Кровотеча, що виникла при ревізії, була зупинена за допомогою гемостатичного тампону з бактерицидним ефектом. Після досягнення гемостазу тампон було видалено. За допомогою голки Куликовського, на яку попередньо було надіто пластмасовий катетер, обрізаний по зрізу голки, сформували пункційний отвір в нижньому носовому ході. Після видалення голки катетер залишили в синусі, вільний кінець катетера зафіксували до щоки лейкоплас 5 26593 тиром. В післяопераційному періоді реактивний набряк тканин на сторогні операції практично був відсутній. Ознак кровотечі з синусу не було. При огляді порожнини носа справа ознак реактивного набряку слизової оболонки не виявлено. Носове дихання через праву половину носа було достатнім, щоб відмовитись від призначення судинозвужуючих крапель в ніс. З 2 дня ввели промивання пазухи через катетер розчином антисептику. Температура тіла не підвищувалась. На 5-й день після операції при контрольному промиванні синуса промивні води були чистими, катетер з синуса видалено. Маніпуляція пройшла для пацієнта абсолютно безболісно, не потребувала додаткового інструментарію, анестезії та зайняла мінімум часу. На 6-й день після операції пацієнт в задовільному стані виписаний із стаціонару. Запропонований спосіб хірургічного лікування хронічного одонтоген-ного гаймориту апробовано Комп’ютерна в ерстка Д. Шев ерун 6 в КМЦЛ №12 (м. Київ) на 15 пацієнтах з позитивними результатами. Спосіб виявився більш ефективним з точки зору місцевої подразнюючої дії, зменшення набряку слизової оболонки носа. Крім того, він забезпечує більш швидку ліквідацію хронічного запального процесу та епітелізацію рани, зменшує кількість і тяжкість побічних ефектів, що значно скорочує тривалість лікування. Література 1. С.Б. Безшапочний, В.В. Лобурець Ендоскопічна ендоназальна хірургія: достоїнства, недоліки, перспективи // Ринологія, 2002, №2 -С.3-10. 2. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии (Ю.И. Вернадский) Москва "Медицина" 2000 (стр: 152-163). 3. Хир ургическая стоматология (Т.Г. Робустовой - Москва "Медицина" 2003 (стр. 215-221). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601