Мікроорганізм v. parahaemolyticus штам № 23-2

Штам V. parahaemolyticus - продуцент бактерійного антигену, що використовують для серологічної діагностики захворювань, викликаних парагемолітичними вібріонами у морських риб, який зберігається за номером № 23-2 у колекції мікроорганізмів лабораторії іхтіопатології та ветсанекспертизи морських риб та безхребетних Кримської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини". (19) (21) u200911053 (22) 02.11.2009 (24) 10.06.2010 (46) 10.06.2010, Бюл.№ 11, 2010 р. (72) ГУРІНА ЛЮДМИЛА МИТРОФАНІВНА, КОЛЯДА МИКОЛА ІВАНОВИЧ, БОЛДИРЄВ АНДРІЙ ДМИТРОВИЧ, БОЛДИРЄВ ДМИТРО АНДРІЙОВИЧ (73) КРИМСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ "ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ" 3 50366 На диференційному середовищі TCBS V.parahaemolyticus утворював колонії зеленого кольору. На селективному вібріоагарі рожеві колонії, що відповідає кольору середовища. Розміри колоній на агарі, виготовленому на морській воді через 18-24 години інкубування досягали 4-6мм в діаметрі. На рідких середовищах вібріони викликали помутніння і утворення товстої поверхневої плівки. Фізіолого-біохімічні характеристики. На середовищі Хью-Лейфсона V.parahaemolyticus розщеплював глюкозу за ферментативним та окислювальним типами. V.parahaemolyticus для виявлення 4 галофільних властивостей вирощували на середовищах з вмістом хлориду натрію 3% і 8%, при 10% і більше солі та при відсутності солі V.parahaemolyticus росту не давав. Для посіву на біохімічний ряд використовували 3-х годинну бульйонну культуру збудника. На середовищі Реселя V.parahaemolyticus не розщеплював лактозу і сахарозу, не утворював газ. Парагемолітичні вібріони мали лізиндекарбоксилазу, не утворювали індол, не розщеплювали мочевину. На середовищі Кларка не утворювали ацетилметилкарбінол. Таблиця Основні тести для диференціації V.parahaemolyticus шт. № 23-2 від V.parahaemolyticus шт. № 34-1 Основні ознаки Рухомість Оксидаза Утворювання індолу Розщеплення глюкози: - окислювання - ферментація Ферментація: - сахарози - манози - маніту - шозіту - лактози Зріст на середовищі з - NaCL - 3 % - NaCL - 10 % Утворювання дегідроксилази: - аргінін - орнітін - лізин Гідроліз мочевини Аглютинація холерними сироватками (О1,Огава, Інаба та ін.) Гемолітична активність Чутливість до поліміксіну V.parahaemolyticus № 23-2 + V.parahaemolyticus № 34-1 + +к +к +к +к +к +к +к +к + + + + + -(+) Умовні позначення: + - реакція позитивна в 90 % випадкі -(+) - рідко підтвержуємі результати - негативна реакція к - утворення кислоти V.parahaemolyticus штам № 23-2 відрізняється від колекційного штаму V.parahaemolyticus № 34-1 відсутністтю ферментації маніту, інозіту та утворенням орнітіндекарбоксилази. Вірулентність. Виявлено, що парагемолітичний вібріон продуктує гемолізин - екзотоксин, який обладає ентеротоксичною та кардіотоксичною дією. Центрифугати одноденних культур, які вирощені на поживних середовищах, летальні для білих мишей при внутрібрюшинному введенні, що пов'язано з присутністю латеральних жгутиків. Токсигенні (епідемічно і епізоотологічно значущі) варіанти, які містять ген гемолізину, можуть спричинити масові випадки захворювання. Нетоксигенні (що не містять ген гемолізину) варіанти можуть викликати спорадичні або групові (при загальному джерелі інфікування) захворювання. Спосіб отримання штаму та його ідентифікація. Матеріалом для бактеріологічного дослідження являється гомогенат із зябер, вмісту кишечнику та м'язів. До посіву приступають як можна раніше, безпосередньо у секційного столу. Матеріал інкубують за температурою 37 С впродовж 18 годин. Рожеві колонії, що утворились 5 50366 на селективному вібріоагарі заздалегідь ідентифікують як V.parahaemolyticus і здійснюють висіви на лактозосахарозне середовище, м'ясо-пептонний бульйон з 7% і 10% NaCl. Штами, які проявляють характерні зміни лактозосахарозного середовища, відсутність росту на м'ясо-пептонному бульйоні без NaCl і 10% NaCl, і наявність росту на живильному бульйоні з 7% NaCl, відносяться до V.parahaemolyticus. Паралельно обов'язково роблять висів для виділення чистої культури і подальшої ідентифікації її за повною схемою. При бактеріологічному дослідженні на галофільні вібріони використовують різні поживні середовища: транспортні середовища, рідкі середови Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 6 ща, що збагачені 3 % NaCl, елективні диференціально-діагностичні середовища і набори середовищ для ідентифікації. Матеріали, прийняті до уваги при експертизі 1. Shinoda S., Kaniyama В., Ogawa M., Iakeda Y., Miwatani T. Flagellan antigens of vibrions speciens of the genus Vibrio and related genera // Int.T. Syst. Bacteriol. - 1976. -V.26.- №2 - P.97-101. 2. Либинзон А.Е., Домина А.Л., Кулов Г.И. и др. Галофильные вибрионы, выделенные из Азовского моря // Ж. микробиол.- 1977.- № 6.- С.77-80. 3. Либинзон А.Е., Брудный Р.А., Нагорная А.Ф. и др. Галофильные вибрионы Черного моря и их роль в патологии человека // Ж. микробиол. 1981. - № 2. -С.97-101. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601