Спосіб ідентифікації особи

Спосіб ідентифікації особи шляхом виконання судово-медичних цитологічних та молекулярногенетичних досліджень мікрослідів біологічного походження, який відрізняється тим, що спочатку проводять судово-цитологічне дослідження одиничних ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів, які знаходяться в мікрослідах на речових доказах, для чого на етапі екстракції клітин з матеріалу-носія в екстрагуючий розчин 0,5 М етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕДТА) застосовують інтенсивне ротаційне перемішування, наприклад термошейкером, у режимі 1000 об./хв. протягом 24-48 годин при температурі 18 °С, після U 2 (19) 1 3 дово-цитологічного дослідження та визначається кількістю та якістю ядровмісних клітин. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є метод екстрагування клітинних елементів з біологічних об'єктів при цитологічному дослідженні, який проводиться за допомогою 10-25 % розчину оцтової кислоти (наприклад, з недопалків цигарок), що дозволяє максимально виділити клітинні елементи зі слідів на речових доказах і вирішити питання встановлення наявності клітин крові та біологічного походження, визначення їх видової, статевої та органнотканинної належності [1]. Осад, який залишився після проведення реакцій, заливають невеликою кількістю фізіологічного розчину і переносять до центрифужної пробірки, де залишилися зрізи нігтьових пластинок (зіскоб або змив з мікросліду крові). Промивання пробірки таким чином здійснюють декілька разів. Центрифужні пробірки закривають ватними пробками і залишають на одну добу в умовах побутового холодильника. Потім вилучають предмети-носії, а в центрифужні пробірки додають 10 % розчин оцтової кислоти і центрифугують протягом 5 хв. при 1500 об/хв. Надосадову рідину видаляють, а осади ресуспензують у нових порціях оцтової кислоти до повного їх відмивання (2-3 рази). Однак, вказаний метод екстракції має ряд недоліків: він виключає можливість у подальшому проведення етапу виділення ДНК із мікрослідів крові та клітин біологічного походження, оскільки під впливом оцтової кислоти у даній концентрації відбувається деградація і хімічна модифікація ДНК досліджуваних клітин. Крім того, екстракція клітин в розчин оцтової кислоти не забезпечує максимального вилучення достатньої кількості ядровмісних клітин з предмета-носія для подальшого дослідження. Також перенос клітин із однієї пробірки в іншу обумовлює можливу втрату придатних для дослідження клітин. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу ідентифікації особи при дослідженні мікрослідів біологічного походження шляхом використання запропонованої комплексної методики виявлення і вилучення клітин з мікрослідів біологічного походження та їх подальшого використання для ДНК-аналізу, що підвищить доказовість ідентифікації особи за рахунок збільшення кількості ядровмісних клітин і ядерних клітинних елементів, які екстрагуються з предметуносія, та покращення якості проведення молекулярно-генетичного ідентифікаційного дослідження. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно корисної моделі, у способі ідентифікації особи спочатку проводять судово-цитологічне дослідження одиничних ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів, які знаходяться в мікрослідах біологічного походження на речових доказах, для чого на етапі екстракції клітин з матеріалу-носія в екстрагуючий розчин 0,5 М етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕДТА) застосовують інтенсивне ротаційне перемішування, наприклад термошейкером, у режимі 1000 об/хв протягом 24-48 годин при температурі 18 °С, після 56521 4 чого з 1/5 частини екстрагованих клітин осаду, отриманого шляхом центрифугування у режимі 1500 об/хв протягом 3-5 хвилин готують цитологічний препарат, і за наявності ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів проводять їх судово-медичне молекулярно-генетичне ідентифікаційне дослідження, для чого решту осаду центрифугують при 14500 об/хв протягом 10-20 хвилин, а з отриманого осаду, який містить ядромісні клітини, виділяють геномну ДНК, ампліфікують її, отримують ДНК-профіль, виконують порівняльний аналіз ДНК-профілів ядровмісних клітин мікрослідів та ДНК-профілів зразків, що підлягають ідентифікації, при цьому геномну ДНК, виділену з ядровмісних клітин і зразків, типують за допомогою методу ПЛР з використанням індивідуалізуючої системи "AmpFlSTR®Identifiler" фірми Applied Biosystems (США), отримані продукти ампліфікації розділяють за допомогою генетичного аналізатора 3130 Genetic Analyzer" фірми Applied Biosystems (США), і за співпадіння ДНК-профілів мікрослідів і зразків особи, яку ідентифікують, судять про належність мікрослідів конкретній особі. Спосіб здійснюється наступним чином. Фрагмент предмета носія з мікрослідом біологічного походження подрібнювали, отриману масу переносили в 1,5 мл пробірку фірми "Eppendorf і додавали 1,0 мл 0,5 М ЕДТА рН 8,0. Інкубували в термошейкері фірми "Biosan", модель "TS-1000", протягом 24-48 годин в режимі інтенсивного ротаційного перемішування (1000 об/хв) за температури 18 °С. Залишки фрагменту предмета-носія видаляли. Пробірку з вмістом центрифугували протягом 5 хвилин у режимі роботи 1500 об/хв. Супернатант переносили на стерильну марлю для подальшого визначення групової належності за ізосерологічною системою АВО. Частину осаду використовували для приготування цитологічного препарату з метою визначення наявності ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів. За присутності у препараті ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів наступним етапом дослідження було виділення геномної ДНК з рештків осаду в пробірці та подальша її ампліфікація. ДНК виділяли з ядровмісних клітин та ядерних клітинних елементів, які знаходились в осаді після екстракції за допомогою набору «NucleoSpin®Tissue» для виділення геномної ДНК фірми «MACHEREY-NAGEL» (Німеччина). Виділення ДНК проводили згідно протоколу «Genomic DNA Purification from tissue». Геномну ДНК типували за допомогою методу IMP за наступними гіперваріабельними локусами: D8S1179 (хромосома 8), D21S11 (хромосома 21q11.2-q21), D7S820 (хромосома 7q11.21-22), CSF1PO (хромосома 5q33.3-34), D3S1358 (хромосома 3р), ТН01 (хромосома 11р15.5), D13S317 (хромосома 13q22-31), D16S539 (хромосома 16q24-qter), D2S1338 (хромосома 2q35-37.1), D19S433 (хромосома 19q12-13.1), vWA (хромосома 12p12-pter), ТРОХ (хромосома 2p23-2pter), 5 56521 D18S51 (хромосома 18q21.3), AMEL (хромосома X: р22.1-22.3; хромосома Y: р11.2; D5S818 (хромосома 5q21-31), FGA (хромосома 4q28). Виділена ДНК досліджується за допомогою набору для ПЛР-ампліфікації "AmpFlSTR®Identifiler" (Applied Biosystems", США), з терміном придатності не менш ніж 10 місяців, відповідно до інструкції, яка додається до набору виробниками реагентів. При постановці ПЛР здійснювали негативний контроль (реакційна суміш містила всі компоненти, крім ДНК) і позитивний контроль (реакційна суміш містила ДНК із відомим набором алелів за кожним локусом). Зразки контрольної ДНК надані виробником реагентів. Дослідження проводили з використанням системи «GeneAmp® PCR 2720» ("Applied Biosystems", США). Розділення продуктів ампліфікації проводили з використанням пристрою 3130 Genetic Analyzer ("Applied Biosystems", США). Аналіз продуктів ампліфікації з встановленням алелів проводили за допомогою програми «Gene Mapper ID Software Version 3.1». Останнім етапом було проведення порівняльного генетичного аналізу отриманих характеристик ДНК-профілів біологічних слідів і зразків крові. Приклади конкретного використання запропонованого способу: Гр. К. скоїв вбивство гр. С. На місці злочину була знайдена трикотажна спортивна шапка за типом «лижної маски» з отворами для очей. Для Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 6 вирішення питання про належність знайденого об'єкта підозрюваному гр. К необхідні спеціальні дослідження. За даною справою була призначена судовомедична цитологічна та судово-медична молекулярно-генетична експертиза, виконання якої було доручено експертам Одеського обласного бюро СМЕ. Під час дослідження на внутрішній поверхні шапки під час судово-цитологічного дослідження були виявлені епітеліальні клітини слизової оболонки ротової порожнини. При молекулярногенетичному аналізі встановлено, що ДНК-профіль зразка крові гр. К. співпадає з ДНК-профілем епітеліальних клітин, що виявлені на шапці, з вірогідністю 99,9999999999 %. Отримані результати дозволили довести присутність гр. К. на місці злочину. В порівнянні з найближчим аналогом, запропонований спосіб ідентифікації особи при дослідженні мікрослідів біологічного походження дозволяє суттєво підвищити точність і якість проведення судово-медичного молекулярногенетичного ідентифікаційного дослідження. Література: 1. Інформаційний, лист «Судово-цитологічні дослідження мікронакладень на знаряддях травми та в піднігтьовому вмісті» 2. Деклараційний патент на Корисна модель «Спосіб ідентифікації особи» Кривда Г.Ф., Сиволап Ю.М., Кривда Р.Г., Кожухова Н.Е. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601