Запитальний спосіб передачі інформації

Запитальний спосіб передачі інформації, який полягає в тому, що запитувачем випромінюють сигнали запиту у напрямку повітряного об'єкта, 3 загалом. Відповідач системи має коефіцієнт готовності значно менше одиниці, при наявності внутрішньосистемних завад, що призводить до того, що не на кожний запит отримують відповідь, і, як наслідок, суттєво знижує точність визначення азимутального положення повітряного об’єкта. Таким чином відомий спосіб має низку завадостійкість відповідачів, а отже усієї системі передачі інформації, реалізованій на основі цього способу. Недоліком відомого способу є низка завадостійкість. У основу корисної моделі поставлена задача створити запитальний спосіб передачі інформації, у якому введення нових операцій визначення площинних координат повітряного об’єкта, включення цих площинних координат до інформаційного пакету, що передають, декодуванні інформаційного пакету на запитувачі, визначенні, на основі цього, просторових координат повітряного об’єкта та видачі їх споживачам, виключалась би потреба у визначенні просторових координат на запитувачі, за рахунок чого підвищувалась завадостійкість способу. Для рішення поставленої задачі в запитальному способі передачі інформації, який полягає в тому, що запитувачем випромінюють сигнали запиту у напрямку повітряного об’єкта, котрий визначено заздалегідь, які приймають відповідачем повітряного об’єкта, аналізують, формують інформаційний пакет та випромінюють цей інформаційний пакет у якості сигналів відповіді, котрий приймають запитувачем, згідно з винаходом, на відповідачі визначають площинні координати повітряного об’єкта, котрі включають до інформаційного пакету, що передають, декодують інформаційний пакет на запитувачі, на основі цього визначають просторові координати повітряного об’єкта, котрі видають споживачам. Суть запропонованого способу полягає в наступному. Запитувачем випромінюють сигнали запиту у напрямку повітряного об’єкта, котрий визначено заздалегідь. Ці сигнали запиту приймають відповідачем повітряного об’єкта та оброблюють. На повітряному об'єкті, за допомогою системі навігації постійно визначають площинні координати цього повітряного об’єкта. Площинні координати повітряного об’єкта включать до інформаційного пакету, котрий випромінюють відповідачем у якості сигналу відповіді. Сигнал відповіді приймають запитувачем, декодують його і на основі цього визначають просторові координати повітряного об’єкта. У подальшому площинні координати повітряного об’єкта разом з польотною інформацією та інформацією про ідентифікацію видають споживачам. Таким чином, завдяки визначенню площинних координат повітряного об’єкта на відповідачі, включенню їх до інформаційного пакету, що передають на запитувачі, дозволяє виключити потребу 58523 4 у визначенні просторових координат повітряного об’єкта на запитувачі і, як наслідок, підвищити завадостійкість запропонованого способу передні інформації. Спосіб, що пропонується, може бути реалізований, наприклад, за допомогою пристрою, структурна схема якого приведена на фігурі. Робота пристрою складається в наступному. З допомогою формувача сигналів запиту (ФСЗ) 2, передавача 3 та антени 4 запитувачем 1 формують та випромінюють сигнал запиту у напряму на повітряний об'єкт, просторові координати котрого заздалегідь визначені. Сигнал запиту з допомогою антени 8, приймача 9 та пристрою обробки сигналів запиту 10 приймають відповідачем 7. На повітряному об'єкті, за допомогою пристрою обчислювання координат (ПОК) 11 визначаються площинні координати повітряного об’єкта, котрі, за допомогою формувача сигналів відповіді (ФСВ) 12 включають до інформаційного пакету, котрий за допомогою передавача 13 та антени 8 відповідача 7 вилучають у простір. Сигнал відповіді, з допомогою антени 4 та приймача 6 запитувача 1, приймають та обробляють. За допомогою пристрою обробки сигналів відповіді 5 визначають просторові координати повітряного об’єкта, котрі передані у інформаційному пакеті. У подальшому площинні координати повітряного об’єкта разом з польотною інформацією та інформацією про ідентифікацію повітряного об’єкта видають споживачам. Спосіб, що пропонується в порівнянні з прототипом має наступну технічну перевагу. Завдяки передачі площинних координат повітряного об’єкта, котрі завжди визначають на повітряному об'єкті з якістю значно більшою, ніж при визначенні цих площинних координат системами спостереження на запитувачі, у складі інформаційного пакету, що передають з відповідача, істотно підвищується завадостійкість систем передачі інформації, реалізованих на основі цього способу. Це обумовлено, що виключена потреба у визначені площинних координат повітряних об'єктів на запитувачі, тобто за допомогою систем спостереження, яка побудована на принципі відкритої системи масового обслуговування з відмовами, а, тобто, виключено вплив коефіцієнта готовності літакового відповідача на ймовірність передачі інформації при наявності зовнішніх та внутрісистемних завад. Джерела інформації: 1. Анодина Т. Г. Автоматизация управления воздушным движением / Т. Г. Анодина, А. А. Кузнецов, Е. Д. Маркович; Под ред. А. А. Кузнецова. М. : Транспорт, 1992, с. 151-153. 2. Системы вторичной радиолокации для управления воздушным движением и государственного опознавания: Справочник. - Харьков. ХУПС имени Ивана Кожедуба, 2007, с. 6-8. (прототип). 5 Комп’ютерна верстка І.Скворцова 58523 6 Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601