Спосіб стикового з’єднання термомеханічно зміцненої арматури

1. Спосіб стикового з'єднання термомеханічно зміцненої арматури, що включає накладення на кінці з'єднувальних стрижнів арматури парних накладок і з'єднання їх з кінцями стрижнів арматури зварними швами, який відрізняється тим, що використовують накладки меншого перетину, чим 3 - підвищення сейсмостійкості залізобетонних елементів каркаса будинку за рахунок збільшення надійності зварного з'єднання; - підвищення надійності та довговічності зварного стику за рахунок зменшення величини концентраторів напруги; - зниження матеріалоємності стику. Поставлена задача вирішується тим, що в "Способі стикового з'єднання термомеханічно зміцненої арматури", що включає накладення на кінці з'єднувальних стрижнів арматури парних накладок і з'єднання їх з кінцями стрижнів арматури зварними швами, використовують накладки меншого перетину, чим перетин стрижнів арматури, при цьому початок зварного шва формують на початку накладки, що стикує, а кінець зварного шва виводять на кінець з'єднувального стрижня арматури, крім того, сумарна площа накладок становить не менш полуторної площі основного з'єднувального стрижня, причому перед зварюванням виконують попередній підігрів арматур і накладок до 100 °C, а зварні шви виконують електродами діаметром не більше 3 мм із основним покриттям (В), при цьому кожний наступний шов при багатошаровому шві викопують після того, як температура попереднього шва складе не вище 100 °C. Суттєвими ознаками способу, що заявляється, співпадаючими із прототипом, є наступні ознаки: - накладення на кінці з'єднувальних стрижнів арматури парних накладок; - з'єднання парних накладок з кінцями стрижнів арматури зварними швами. Відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: - використовують накладки меншого перетину, чим перетин стрижнів арматури; - початок зварного шва формують на початку накладки, що стикує; - кінець зварного шва виводять на кінець з'єднувального стрижня арматури. Частковими відмітними від прототипу суттєвими ознаками способу, що заявляється, є наступні ознаки: - сумарна площа накладок становить не менш полуторної площі основного з'єднувального стрижня; - перед зварюванням виконують попередній підігрів арматури і накладок до 100 °C, а зварні шви виконують електродами діаметром не більше 3 мм із основним покриттям (В); - кожний наступний шов при багатошаровому шві виконують після того, як температура попереднього шва складе не вище 100 °C. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі і технічним результатом, що досягається, існує наступний причинно-наслідковий зв'язок. Накладки зменшеного перетину дозволяють знизити матеріалоємність стику. Для зменшення величини концентрації напруг кінець зварного шва необхідно виводити на кінець з'єднувального стрижня, де зусилля в цих стрижнях мінімально. Початок зварного шва необхідно формувати на початку накладки, що стикує. Для виключення перегріву, зварні шви виконують електродами діаметром не більше 3 мм. Для зняття залишкових вну 62282 4 трішніх напружень, зварний шов виконують за кілька проходів. При зварюванні сталей, зміцнених термомеханічним способом, необхідно виконати попередній підігрів до 100 °C. Кожний наступний шов при багатошаровому шві виконують після того, як температура попереднього складе не вище 100 °C. Для зварювання арматурної сталі зміцненої термомеханічним способом, застосовуваної в залізобетонних сейсмостійких каркасах, застосовують електроди з основним покриттям (В), тому що наплавлений метал і метал околошовної зони мають порівняно високі фізико-механічні показники. Ці заходи дозволяють суттєво підвищити несучу здатність зварного шва внаслідок малих внутрішніх залишкових напруг (контроль тепловложення й термообробка наступних швів). У результаті знижена матеріалоємність, зведені на мінімум залишкові внутрішні напруження, для формування проектного катета шва (залежно від діаметра стрижнів, що стикують) досить два - три проходи. У кінцевому результаті при динамічному впливі в момент землетрусу надійність і довговічність зварного стику залізобетонного сейсмостійкого каркаса значно збільшиться. Проведений заявником аналіз рівня техніки, що включає пошук по патентних і науковотехнічних джерелах інформації, з виявленням джерел, що містять інформацію про аналоги технічного рішення, що заявляється, дозволяє встановити, що заявником не виявлені аналоги, які характеризуються всією сукупністю ознак, ідентичних усім суттєвим ознакам способу, що заявляється, зазначених у формулі корисної моделі. Тому можна затверджувати, що корисна модель відповідає умові патентоспроможності за критерієм "новизна". Крім того, корисна модель промислово застосовна, тому що технічне рішення, що заявляється, може бути рекомендоване при розробці способів стикового з'єднання термомеханічно зміцнених арматурних стрижнів і використано при виготовленні залізобетонних конструкцій сейсмостійких будинків. Можливість здійснення корисної моделі, що заявляється, підтверджується нижчеподаним описом її практичної реалізації й ілюструється кресленнями. На фіг. 1 показана конструктивна схема зварного стику арматури; на фіг. 2 -вузол 1 фіг. 1. Зварне з'єднання арматурного прокату, зміцненого термомеханічним способом включає основні робочі стрижні 1 і 2, бічні парні накладки 3 і 4, до яких приварені кінці робочих стрижнів, протяжні багатошарові зварені шви 5 і 6, за допомогою яких з'єднані бічні накладки з основними стрижнями. Початок зварного шва 7 формують на початку накладок 3 і 4, що з'єднують. Для запобігання появи підрізу кінець зварного шва виводять на торець основного стрижня 8. Для мінімізації залишкових внутрішніх напружень, зварні шви виконують за кілька проходів тільки з одного боку, поперемінно в розбіжку. Для контролю тепловкладень і виключення перегріву, зварний шов виконують електродами з основним покриттям (В) і діаметром не більше 3 мм. Перед зварюванням арматури, 5 62282 зміцненої термомеханічним способом, виконують попередній підігрів до 100 °C. Зварювання ведуть на постійному струмі зворотної полярності електродами діаметром 3 мм. Спосіб стикового з'єднання термомеханічно зміцненої арматури включає накладення на кінці з'єднувальних стрижнів арматури парних накладок і з'єднання їх з кінцями стрижнів арматури зварними швами, причому використовують накладки меншого перетину, чим перетин стрижнів арматури, при цьому початок зварного шва формують на початку накладки, що стикує, а кінець зварного шва виводять на кінець з'єднувального стрижня арматури, крім того, сумарна площа накладок становить не менш полуторної площі основного з'єднувального стрижня, причому перед зварюванням Комп’ютерна верстка І. Скворцова 6 виконують попередній підігрів арматур і накладок до 100 °C, а зварні шви виконують електродами діаметром не більше 3 мм із основним покриттям (В), при цьому кожний наступний шов при багатошаровому шві виконують після того, як температура попереднього шва складе не вище 100 °C. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що поставлене завдання - удосконалення конструкції зварного стику арматурного прокату зміцненого термомеханічним способом - виконані з досягненням технічного результату - підвищення сейсмостійкості залізобетонних елементів каркаса будинку за рахунок збільшення надійності зварного з'єднання. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601