Упор задній

1. Упор задній, який виконаний у вигляді пустотілої металевої відливки підковоподібної форми з розташованими в одній площині поперечними 3 Вищевказана зміна конструкції поперечних полиць дозволяє збільшити ширину загальної опорної поверхні запропонованого упора заднього. Завдяки цьому у процесі експлуатації усувається проблема надмірних поперечних переміщень тягового хомута. При цьому запропоноване рішення є повністю технологічним, не ускладнює конструкцію упора заднього в цілому і не порушує його взаємозв'язків з рештою деталей автозчепного пристрою. Отже, уся сукупність суттєвих ознак запропонованого рішення стосовно упора заднього автозчепного пристрою забезпечує досягнення технічного результату. Подальша суть корисної моделі пояснюється спільно з ілюстративним матеріалом, на якому зображено наступне: Фіг.1 - запропонований упор задній у повздовжньому розрізі, вигляд зверху; Фіг.2 - варіанти виконання країв: без скосу та зі скосом; Фіг.3 запропонований упор задній у частковому повздовжньому розрізі, вигляд спереду. Запропонований упор задній має литий металевий пустотілий корпус 1 підковоподібної форми з внутрішніми ребрами жорсткості 2 і розташованими в одній площині поперечними полицями 3, які містять упорні майданчики 4. При цьому загальна площа опорної поверхні поперечних полиць 3 є більшою за площу робочої поверхні упорних майданчиків 4, оскільки вільні взаємно спрямовані краї 5 поперечних полиць 3 виступають на певну величину а за межі упорних майданчиків 4. Виступаючі краї 5 поперечних полиць 3 можуть мати технологічні скоси б для забезпечення ефективного функціонування упорних майданчиків 4. Також на бокових стінках 6 корпусу 1 виконані ряди отворів 7, в порожнини яких під час установки пристрою вставляються не показані тут кріпильні елементи (заклепки). Запропонований упор задній використовують наступним чином. Упор задній разом з упором переднім призначаються для передачі ударних і тягових зусиль від корпусу автозчеплення на стінки хребтової балки автозчепного пристрою. Відповідно до цього упор задній за допомогою заклепок, вставлених у отвори 7 на його бокових стінках 6, приклепують до стінок хребтової балки. При цьому слідкують, щоб відстань між упорними майданчиками 4 упора заднього та упорними майданчиками переднього упора була достатньою для розміщення між ними тягового хомута, поглинаючого апарата і упорної плити. Заявлене технічне рішення перевірене на практиці. Упор задній, що пропонується і виготовляється, наприклад, за кресленням №413041004 "Упор задній УЗ1К", не містить жодних елементів та матеріалів, які неможливо було б відтворити на сучасному етапі розвитку науки і техніки, зокрема, у галузі залізничного машинобудування, а отже є придатним для промислового застосування, має технічні та інші переваги перед відомими аналогами, що підтверджує можливість досягнення технічного результату об'єктом, що заявляється. У ві 62346 4 домих джерелах патентної та іншої науковотехнічної інформації не виявлено упорів задніх із вказаною в пропозиції сукупністю суттєвих ознак, тому запропоноване технічне рішення вважається таким, що може отримати правовий захист. Суттєвою відмінністю запропонованого упору заднього є збільшення загальної площі опорної поверхні його поперечних полиць. Вказана відмінність забезпечує покращення технікоексплуатаційних характеристик пристрою, зокрема усуває нерівномірність навантаження на окремі частини автозчепного пристрою і ненормальне зношування його деталей. Жоден із відомих упорів задніх не може одночасно мати всі перераховані властивості, оскільки не передбачає у своєму складі всієї сукупності заявлених у пропозиції суттєвих ознак. До технічних переваг запропонованої конструкції, у порівнянні з прототипом, можна віднести: - усунення надмірних бокових переміщень задньої частини тягового хомута завдяки збільшенню загальної опорної площі заднього упора; - забезпечення більш рівномірного навантаження на хребтову балку і меншого зношування решти деталей автозчепного пристрою з цієї ж причини. Після опису запропонованого упора заднього фахівцям у даній галузі знань повинно бути наочним, що все вищеописане є лише ілюстративним, а не обмежувальним, будучи представленим даним прикладом. Численні можливі варіанти виконання запропонованого упора заднього, зокрема значення величини а, значення кута б, конфігурація корпусу, кількість внутрішніх ребер жорсткості тощо, можуть змінюватися залежно від типу і призначення автозчепного пристрою в цілому (для пасажирських, вантажних вагонів тощо), та, зрозуміло, знаходяться в межах об'єму одного із звичайних і природних підходів в даній області знань і розглядаються такими, що знаходяться в межах об'єму запропонованого технічного рішення. Квінтесенцією запропонованого технічного рішення є те, що загальна площа опорної поверхні поперечних полиць упора заднього є більшою за площу робочої поверхні його упорних майданчиків завдяки виступаючим вільним взаємно спрямованим краям вказаних полиць, які також можуть мати технологічні скоси для забезпечення ефективного функціонування упорних майданчиків, і саме ці обставини у сукупності дозволяють надбати запропонованій конструкції вищеперераховані й інші переваги. Виготовлення, зміна і використання лише окремих елементів конструкції запропонованого заднього упора, природно, обмежує спектр переваг, перерахованих вище, і не може вважатися новими технічними рішеннями в даній області знань, оскільки інші конструкції, подібні описаній, вже не вимагатимуть будь-якого творчого підходу від конструкторів та інженерів, і не можуть вважатися результатами їх творчої діяльності або новими об'єктами інтелектуальної власності, відповідними до захисту охоронними документами. 5 Комп’ютерна верстка А. Рябко 62346 6 Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601