Спосіб оцінки активності хронічного гепатиту с

Спосіб оцінки активності хронічного гепатиту С, що включає дослідження крові з кількісною оцінкою ступеня активності запального процесу в печінці, який відрізняється тим, що визначають 3 ня досить 0,01 мл плазми. При зниженні рівня ФН у 1,25 разу і менше відносно норми діагностують хронічний персистуючий гепатит, а при зниженні у 1,65 разу і більше - хронічний активний гепатит. Проте цей спосіб має рад недоліків, які обмежують його застосування у хворих на ХГС. Поперше, спосіб передбачає визначення ФН лише у стадії загострення, при свідомо підвищених значеннях аланінамінотрансферази (АлАТ) та інших лабораторних показників, чого у хворих на ХГС може не бути. По-друге, здійснення способу можливо лише при наявності спеціального обладнання для проведення імуноферментного аналізу та комерційних тест-систем, які дорого коштують. Існує спосіб діагностики активності запального процесу, який ґрунтується на оцінці хемокінетичної здатності нейтрофілів периферичної крові з розрахунком відсотка нейтрофілів з амебоїдним випинанням цитоплазми [Патент № 2049996, RU, С1, G01 N 33/48, Способ диагностики активности воспалительного процесса]. Спосіб здійснюють наступним чином. При надходженні хворого до стаціонару виконують забір периферичної крові і здійснюють постановку реакції за підрахунком нейтрофілів, які спонтанно пошкоджені. Незважаючи на свої позитивні якості (простота у виконанні, відсутність необхідності спеціального обладнання, об'єктивність) спосіб має ряд недоліків: низька специфічність, не враховує формені елементи крові, які безпосередньо впливають та обумовлюють морфологічну активність печінкового процесу; наростання відсотка клітин з амебоїдним випинанням відбувається паралельно з підвищенням рівня АлАТ і не контролюється проведенням пункційної біопсії печінки. Відомо також використання як індикатора гістологічних показників у хворих на ХГС рівня сироваткових жовчних кислот. Встановлено, що у хворих на ХГС з показниками сироваткових жовчних кислот більше 10 ммоль/л до лікування відмічалась статистично достовірна кореляція між зменшенням рівня сироваткових жовчних кислот та ступенем гістологічних змін у тканині печінки. Зниження сироваткових жовчних кислот є більш точним, ніж зміни збоку інших показників під час лікування [Shima T. Tada., H. Morimoto et al. // J. Gastroenterol. Hepatol. - 2000. - Vol. 15, № 3. - P. 294-299.]. Проте слід враховувати, що цей спосіб не дозволяє виявити активність процесу до початку терапії, а тому потребує первісного виконання пункційної біопсії печінки; визначення сироваткових жовчних кислот виконується на спеціальному обладнанні, не належить до рутинних методів дослідження і, таким чином, має обмежену доступність. Відомий спосіб оцінки ступеня активності хронічного гепатиту на підставі даних динамічної міжфазної тензіореометрії. Спосіб оснований на взаємозв'язку показників тензіореометрії, що відбивають зміни збоку сурфактантної системи крові, та ступенем активності хронічного гепатиту і полягає у наступному. У хворих на хронічний гепатит вивчають поверхневий натяг сироватки крові за допомогою комп'ютерного тензіометра МРТ2 (Лауда, Німеччина). На тензіограмах (кривих за 62791 4 лежності поверхневого натягу від часу) визначають крапки, що відповідають t  0,01c (1), t  1c (2) i t   (3) . Крім того, підраховують кут нахилу кривої () у координатах  , а також 4 - рівноважне значення поверхневого натягу, тангенс кута нахилу прямої (2) , визначають величину в'язкоеластичності рівноважного моношару () , час релаксації і складу моношару після стресової деформації () . Потім розраховують інтегральний показник дзета () за формулою:     1  cos 1/ 4   ³ïç  2 , де  - поверхневий натяг, мН/м, індекс пз для практично здорових осіб. Для практично здорових осіб показник  дорівнює 0,74±0,14, у осіб з мінімальною активністю хронічного гепатиту - 1,08±0,09 (р