Плитка облицювальна та спосіб облицювання плиткою стін з утепленням

Винахід відноситься до області будівництва, зокрема до облицювання та теплоізоляції стін житлових, громадських та промислових будівель і їх частин (балконів, лоджій, еркерів, тощо) і може бути використаний під час облицювання стін з їх утепленням в процесі реконструкції старих будівель. Відомі облицювальні плитки із кераміки, природного каменю, цементно-піщаного розчину, бетону, полімеру та інших матеріалів для облицювання фасадів будинків і зовнішніх поверхонь інженерних споруд [1-3]. Такі плитки здебільшого мають прямокутну або квадратну основу різних розмірів і мають прямі кути. В більшості випадків облицювання стін плиткою здійснюється за допомогою спеціального розчину. В ряді інших випадків облицювання стін плитками проводять шляхом закріплення їх металевими анкерами та гачками, які вставляють в отвори, висвердлені в стіні [4]. В процесі облицювання бетонних поверхонь металеві гачки закріплюють до сталевих стержнів, прив'язаних чи приварених до стіни за допомогою арматурного дроту, замоноліченого в бетон в процесі бетонування конструкції. Після кріплення кожного ряду плиток пазухи між ними та стіною заповнюють розчином. Такі плитки та спосіб облицювання ними не покращують теплоізоляцію стін під час реконструкції старих будівель, а використання такого способу облицювання має значну тр удомісткість та матеріаломісткість. Найбільш близьким технічним рішенням, прийнятим за прототип, є облицювальна плитка, яка включає металеву основу із захисним покриттям і відбортовані краї, всередині основи якої міститься теплоізоляційний матеріал, відбортовані краї по периметру мають кріпильні отвори, нижче яких розміщенні фіксаційні отвори для закріплення стягуючих пружин [5]. Таку плитку із теплоізоляційним матеріалом всередині під час облицювання втискують в розчин, нанесений на стіну, до рівня стягуючих пружин. Надійне зчеплення плитки з розчином забезпечується за рахунок проникнення розчину в кріпильні отвори, розміщені по периметру відбортованих країв металевої основи плитки. Але дане технічне рішення передбачає кріплення плитки до поверхні стіни за допомогою розчину, тобто з використанням "мокрого" процесу. В зв'язку з цим волога із розчину зволожує всередині основи теплоізоляцію і погіршує її теплотехнічні властивості. Тому дана плитка не забезпечує в повній мірі теплоізоляцію стін. Крім того, така плитка потребує для виготовлення дефіцитного металевого листа із надійним захисним покриттям, має значну трудомісткість виготовлення і вимагає широкого діапазону розмірів, щоб уникнути в процесі облицювання розрізування та підгонки плиток. Загальними ознаками з прототипом є основа і теплоізоляційний матеріал. В основу винаходу поставлено задачу створення такої конструкції облицювальної плитки шляхом удосконалення уже відомих та способу її кріплення, яка б дала можливість відмовитись від "мокрих" процесів облицювання і за рахунок цього підвищити ефективність теплоізоляції стін та знизити трудомісткість і матеріаломісткість процесу облицювання стін з утепленням. Поставлена задача досягається тим. що плитка з прямокутною або квадратною основою для облицювання стін відрізняється тим, що замість прямих кутів плитка має секторні вирізи, випуклі всередину плитки. Згідно з винаходом, основа плитки, виконана із кераміки або природного каменю або цементно - піщаного розчину або бетону або полімеру або іншого матеріалу для облицювання стін. Згідно з винаходом, спосіб облицювання плиткою стін з утепленням, що включає нанесення на облицювальну поверхню розчину та кріплення плитки до нього, який відрізняється тим, що по облицювальній поверхні стіни під розмір секторних вирізів, випуклих всередину плитки, виконують отвори, в які вставляють кріпильні шпильки з головками і надітими на них кільцями - прокладками з наступним закріпленням шпильок в отворах стіни за допомогою швидкотверднучого розчину або клею, між якими розміщують шар теплоізоляційного матеріалу або зберігають повітряний прошарок, а під головку закріпленої в отворі стіни кріпильної шпильки підводять своїми секторними вирізами чотири плитки і в такому положенні їх фіксують. Згідно з винаходом, в нижній частині кріпильних шпильок виконані кільцеві канавки, і кріпильні шпильки виконуються із кераміки або корозійностійкого металу або металу із антикорозійним покриттям або пластмаси або композитного матеріалу. Згідно з винаходом, в якості матеріалу для кілець - прокладок використовується кераміка, або корозійностійкий метал, або метал із антикорозійним покриттям, або гума або пластмаса, або композитний матеріал. Згідно з винаходом як теплоізоляційний матеріал використовується органічна пориста пластмаса пінополістірол або пінополіуретан, або пінопласт, або неорганічні волокнисті матеріали - мінеральна вата, або скловата або шлаковата, або базальтова вата або їх композиція. Винахідницький рівень забезпечують сук упністю перелічених ознак, що дозволить досягнути очікуваного технічного результату На фіг.1 показана конструкція плитки; на фіг.2 - спосіб облицювання плиткою стін з утепленням (або вузол кріплення плитки до стіни); на фіг.3 - переріз І-І на фіг.2. Винахід реалізується таким чином. Плитка прямокутної чи квадратної форми має собою основу 1, з кераміки або природного каменю або цементно-піщаного розчину або бетону або полімеру або іншого матеріалу, яка замість прямих кутів має секторні вирізи 2 з випуклостями всередину плитки. Плитка 1 з секторними вирізами 2 кріпиться до стіни 4 за допомогою шпильки З в отворах 5 стіни. Спосіб облицювання плиткою стін з утепленням виконується в такій послідовності: по облицювальній поверхні стіни 4 під розмір секторних вирізів 2, випуклих всередину плитки, виконують пробиванням чи просвердлюванням круглі отвори 5 діаметром під кріпильну шпильку 3. Потім з попередньо надітим на шпильку 3 кільцем - прокладкою 6, яка відповідає товщині шару теплоізоляційного матеріалу 7, кріпильну шпильку 3 вставляють у виконаний отвір 5 стіни 4 і за допомогою швидкотверднучого розчину або клею 8 закріплюють кріпильну шпильку 3 з кільцевими канавками 9 в нижній частині в отворах 5 стіни 4. Глибина закріплення кріпильних шпильок 3 в отворах 5 стіни 4 регулюється товщиною кільця - прокладки 6 та товщиною самої плитки 1. Після закріплення нижнього ряду кріпильних шпильок 3 в отворах 5 стіни 4 на облицювальну поверхню стіни укладають шар теплоізоляції 7 товщиною, яка відповідає висоті кільця - прокладки 6. Потім плитку 1 своїми секторними вирізами 2 підсовують під головки закріплених в отворах 5 стіни 4 кріпильних шпильок 3 і фіксують в такому положенні. Вид і товщина шару теплоізоляційного матеріалу залежить від необхідного термічного опору стіни. Із органічних теплоізоляційних матеріалів найбільш ефективними є пористі пластмаси - пінополістирол, або Вт пінополіуретан, або пінопласт, коефіцієнт теплопередачі яких в сухому стані не перевищує 0-041 , а із М × °К неорганічних волокнистих теплоізоляційних матеріалів - такі, як мінеральна вата, або скловата або шлаковата Вт або базальтова вата, або їх композиція, що мають коефіцієнт теплопередачі від 0,04 до 0,056 . М × °К Ширину швів між плитками регулюють діаметром кріпильних шпильок та величиною секторних вирізів по кутам плитки. Для захисту теплоізоляції від атмосферної вологи шви між плитками зачеканюють герметизуючим шнуром на мастиці або клею і потім закривають мастикою або полімерним розчином. Розчин, яким замонолічують кріпильні шпильки в отворах стіни повинен бути швидкотверднучим, наприклад гіпсовим або на глиноземистому цементі або на швидкотверднучому цементі з добавками прискорювачів твердіння, тощо. Замість розчину можна використовува ти клей. На фасадній стороні будинку будуть виступати головки кріпильних шпильок, які, на нашу думку, не погіршать його архітектурно - естетичний вигляд. Запропоноване технічне рішення ініціює важливе економічне питання будівельної галузі - відхід від "мокрих" процесів облицювання стін плиткою і за рахунок цього підвищення ефективності теплоізоляції стін та зниження трудомісткості і матеріаломісткості процесу облицювання стін з утепленням. Отже, вказані аспекти можливості використання технічного рішення в промислових умовах забезпечують йому відповідність критерію "Промислова придатність". Література 1. Б.В. Сысоев, А.С. Щербаков, Л.В. Голованова., Строительные материалы. М.: Лесная промышленность, 1980,192с., с.41. 2. В.Н. Кропотов, Б.И. Скавронский, Строительные материалы, М.:Высшая школа, 1973, 384с., с.88. 3. Энциклопедия неорганических материалов, 2-ой том. К.: Главная редакция Украинской Советской энциклопедии, 1977, 199-201с. 4. О.О. Литвинов, Ю.И. Беляков. Технология строительного производства. К.: Высшая школа, 1985, 442-443с. 5. Патент України №30401А, МКВ E04F13/14 Бюл.№8, 29.12.1999.