Пристрій для хірургічного лікування кульшового суглоба

Винахід відноситься до медицини, а конкретно до травматології та ортопедії і може бути використаний при хірургічному лікуванні переломів кульші, переломів кульші з вивихом стегна, захворювань кульшового суглоба, коли виникає необхідність виконання репозиції фрагментів тазу і стегнової кістки із зведенням останньої, точної центрації головки стегнової кістки у кульшовій западині, декомпресії компонентів кульшового суглоба, стабільній фіксації кульшового суглоба в заданому положенні, дозованої корекції положення проксимального відділу стегна, подовження стегнової кістки, а також виконувати ранню розробку рухів у кульшовому суглобі на фоні його декомпресії. Для реалізації таких маніпуляцій необхідно мати в арсеналі ортопедо-травматологічної клініки пристрій, який відповідав би усім вищеозначеним вимогам. Відомий апарат для хірургічного лікування вивиху стегна, що має тазову та стегнову опори, пов'язані між собою репозиційними вузлами, дистракційними стержнями з шарнірами, спиці та елементи фіксації. Кожен репозиційний вузел виконаний у вигляді кривошипного механізму, рухома частина якого закріплена на стегновій опорі, а нерухома - на тазовій опорі, при цьому з останньою шарнірно з'єднана рама, яка обладнана дистрактором. При цьому рухома частина кривошипного механізму виготовлена у вигляді планки, один кінець якої шарнірно закріплений на нерухомій вісі тазової опори, а другий-шарнірно з'єднаний з кронштейнами та різьбовими стержнями тазової та стегнової опор, а сам аппарат постачений додадковими дистракційними стержнями з шарнірними вузлами (Патент 2139689, RU, А61В17/56, А61В17/62, 1995). Недоліками цього апарату є: 1. Проведення спиць з одного боку в крилі клубової кістки може привести до прорізання спицями крила клубової кістки та, як наслідок, привести до втрати стабільної фіксації. 2. Проведення спиць в області крила клубової кістки через великий масив м'яких тканин призводить до виникнення мікрорухливості на границі спиця-шкіра та, як наслідок, до гнійно-запальних ускладнень навколо них. 3. Проведення двох пар перехрещених спиць, однієї через діафіз стегнової кістки, а другої в ії нижній третині призводить до фіксації основних груп стегнових м'язів і, як наслідок, до розвитку контрактур колінного суглоба. 4. При проведенні шпиць через крило клубової кістки можливе відхилення їх від потрібного напрямку введення, внаслідок чого можливе проникнення шпиць в порожнину таза з пораненням внутрішніх органів. 5. За допомогою цього апарата не можна виконати корекцію патологічної торсіі та шийково-діафізарного кута, що може в післяопераційному періоді призвести до рецидиву вивиху через децентрацію головки стегнової кістки відносно вертлюгової западини. Найбільш близьким до запропонованого пристрою є апарат для лікування стегнової кістки, що містить опору, на якій фіксуються три перехрещені спиці, проведені крізь крило клубової кістки. Опора з'єднана з кільцевою опорою, яка зафіксована на дистальному відділі стегна за допомогою телескопічних штанг, на ній встановлені вузел репозиції для закріплення на ньому пучка спиць та різьбові штанги з перемичкою. Вузел репозиції виконано у вигляді "П"-подібної скоби з отворами на її бокових поверхнях для встановлення перемички. Причому, у середній частині скоби встановлено з можливістю повороту різьбовий стержень, на якому розміщені зажимні пластини (А.с. СРСР №1641316, А61В17/60, 1988). Недоліками цього апарату є: 1. Виконання за допомогою апарата одностороньої фіксації спиць у крилі клубової кістки, може у післяопераційному періоді привести до втрати стабільності фіксації компонентів кульшового суглоба. 2. Проведення спиць в області крила клубової кістки через великий масив м'яких тканин призводить до виникнення мікрорухливості на границі спиця-шкіра та, як наслідок, до гнійно-запальних ускладнень навколо них. 3. Проведення трьох перехрещених спиць через дистальний відділ стегна на двох рівнях призводить до фіксації основних груп стегнових м'язів і, як наслідок, до розвитку контрактур колінного суглоба. 4. При проведенні шпиць через крило клубової кістки можливе відхилення їх від потрібного напрямку введення, внаслідок чого можливе проникнення шпиць в порожнину таза з пораненням внутрішніх органів. 5. Навіть проведення чотирьох консольних спиць у проксимальному відділу стегна може привести до виникнення їх нестабільності при корекції положення проксимального віділу стегна і подовженні стегнової кістки. В основу винаходу поставлена задача створення пристрою, який дозволяє забезпечити стабільну фіксацію пристрою на клубових кістках, виконувати точну і дозовану корекцію стегнової кістки відносно вертлюгової западини, корекцію патологічної торсіі проксимального відділу стегна та шийково-діафізарного кута, забезпечити подовження стегнової кістки, проводити ранню розробку згинально-розгинальних і відвідно-привідних рухів на фоні дозованої декомпресії суглобових кінців компонентів кульшового суглоба. Поставлена задача досягається тим, що у пристрої для хірургічного лікування кульшового суглоба, який має елементи кріплення пристрою до клубових кісток та проксимального відділу стегнової кістки, які з'єднані шарнірним дистрактором, репонуючі елементи, шарнірні згинально-розгинальні та привідно-відвідні елементи, згідно винаходу, елементи кріплення пристрою до клубових кісток являють собою транссегментарні стержні, на яких за допомогою утримувачів встановлена опорна рама, яка виконана роз'ємною та складається з двох півкілець з чотирма кронштейнами на кінцях і чотирьох різьбових штанг, які з'єднані між собою гайками, до рами за допомогою різьбового стержня і двох маятників, кожен з яких має різьбовий стержень та фігурну пластину, що з'єднані між собою віссю, прикріплено півкільце з отворами, через які за допомогою болтів та гайок фіксується рамка, що рухомо з'єднана за допомогою різьбової вісі та гайок з фігурнозігнутою планкою, яка має отвори, при цьому різьбова вісь проходить через отвори верхньої частини планки, а отвори нижньої частини планки призначені для кріплення до неї за допомогою стержнефіксаторів і гайок різьбових стержнів, введених у проксимальний відділ стегна, та кронштейну, до якого кріпляться дугоподібна планка та пластина, які мають отвори, дугоподібна планка та пластина за допомогою різьбових штанг та гайок з'єднані з аналогічними дугоподібною планкою та пластиною, останні з'єднані з пластиною, яка має отвори для проведення через них і фіксації в пластині за допомогою гайок кортикальних різьбових стержнів та блокуючого елемента, який складається з двох планок, кожна з яких має отвори під фіксуючі елементи для фіксації планок між собою, та різьбові стержні з гайками, за допомогою яких блокуючий елемент одним кінцем фіксується до півкільця, а іншим до планки. Завдяки наявності в пристрої елементів кріплення пристрою до клубових кісток, які являють собою транссегментарні стержні, на яких за допомогою утримувачів встановлена опорна рама, яка виконана роз'ємною та складається з двох напівкілець з чотирма кронштейнами на кінцях та чотирьох різьбових штанг, які з'єднані між собою гайками, забезпечується можливість виконувати стабільну фіксацію пристрою на клубових кістках. Завдяки наявності прикріплених до рами за допомогою різьбового стержня і двох маятників, кожен з яких має різьбовий стержень та фігурну пластину, що з'єднані між собою віссю, напівкільця з отворами, через які за допомогою болтів та гайок фіксується рамка, що рухомо з'єднана за допомогою різьбової вісі та гайок з фігурнозогнутою планкою, яка має отвори, при цьому різьбова вісь проходить через отвори верхньої частини планки, а отвори нижньої частини планки призначені для кріплення до неї за допомогою стержнефіксаторів і гайок різьбових стержнів, введених у проксимальний відділ стегна, та кронштейну, до якого кріпляться дугоподібна планка та пластина, які мають отвори, дугоподібна планка та пластина за допомогою різьбових штанг та гайок з'єднані з аналогічними дугоподібною планкою та пластиною, останні з'єднані з пластиною, яка має отвори для проведення через них і фіксації в пластині за допомогою гайок кортикальних різьбових стержнів забезпечується можливість, як під час хірургічного втручання після виконання остеотомії проксимального кінця стегна, так і у післяопераційному періоді виконувати дозовану корекцію положення головки стегнової кістки відносно вертлюгової западини, корекцію патологічної торсіі проксимального відділу стегна і шийково-діафізарного кута, подовження стегнової кістки, що у подальшому дає змогу здійснювати дозовану декомпресію компонентів суглоба та проводити ранню розробку згинально-розгинальних і відвідно-привідних рухів у ньому. Завдяки наявності блокуючого елемента, який складається з двох планок, кожна з яких має отвори під фіксуючі елементи для фіксації планок між собою та різьбові стержні з гайками, за допомогою яких блокуючий елемент одним кінцем фіксується до напівкільця, а іншим - до планки, забезпечується можливість швидкої і надійної фіксації проксимального відділу стегнової кістки відносно кульшової западини у необхідному положенні. Технічних вирішень зі схожою сукупністю суттєвих ознак при проведеному патентно-інформаційному пошуку не виявлено. Це дозволило зробити висновок, що технічне вирішення, яке пропонується, відповідає умовам патентоздатності. При цьому пристрій простий і технологічний при виготовленні та при використанні. Винахід пояснюється кресленням, де зображений загальний вигляд пристрою для хірургічного лікування кульшового суглоба , встановленого на клубових кістках. Пристрій містить транссегментарні стержні 1, на яких за допомогою утримувачів 2 встановлена опорна рама, яка виконана роз'ємною та складається з двох напівкілець 3 з чотирма кронштейнами 4 на кінцях, чотирьох різьбових штанг 5 та гайок 6. Напівкільця 3 мають отвори, через які кронштейни 4 з'єднуються між собою. Кронштейни 4 та різьбові штанги 5 з'єднані між собою гайками 6. До опорної рами за допомогою гайок 7, різьбового стержня 8 і двох маятників, кожен з яких має різьбовий стержень 9 та фігурну пластину 10, які з'єднані між собою віссю 11 прикріплене напівкільце 12, яке конструктивно виконано аналогічно напівкільцям 3. До напівкільця 12 за допомогою різьбових стержнів 13 та гайок 14 прифіксована рамка 15, яка рухомо з'єднана за допомогою різьбової вісі 16 і гайок 17 з фігурно-зогнутою планкою 18, яка має отвори. Через отвори верхньої частини планки 18 проходить різьбова вісь 16, а через отвори нижньої частини планки 18 кріпляться до неї за допомогою стержнефіксаторів 19 різьбові стержні 20, які введені у проксимальний відділ стегна, та кронштейн 21, до якого кріпляться дугоподібна планка 22 та пластина 23, які мають отвори. Дугоподібна планка 22 та пластина 23 за допомогою різьбових штанг 24 та гайок 25 з'єднані з аналогічними дугоподібною планкою 26 та пластиною 27, які з'єднані з пластиною 28, яка має отвори для проведення через них і фіксації в пластині за допомогою гайок 29 кортикальних різьбових стержнів 30 та блокуючого елемента, який складається з двох з'єднаних між собою планок 31 і 32, причому планки 31 та 32 мають можливість переміщуватись одна відносно другої та фіксуватися між собою за допомогою різьбового стержня 33, який встановлюється в одному з отворів 34, та гайок 35. Планка 31 жорстко закріплена з різьбовим стержнем 36, за допомогою якого та гайок 37 вона жорстко кріпиться до півкільця 12. Планка 32 жорстко закріплена з різьбовим стержнем 38, за допомогою якого та гайок 39 вона жорстко кріпиться до пластини 28. Технологію використання пристрою для хірургічного лікування кульшового суглоба наводимо на конкретному клінічному прикладі. Хвора П., 13 років, історія хвороби № 62753 знаходилася в клініці дитячої ортопедії ІПХС ім. проф.М.І. Ситенка з діагнозом: високий вроджений вивих лівого стегна. Після обстеження хворій виконане хірургічне втручання з використанням пристрою, що пропонується. В положенні хворої на спині під загальним знеболюванням, після обробки операційного поля, виконано перший етап хірургічного лікування: спочатку м'якотканинна декомпресія лівого кульшового суглоба, а потім під крижу встановлено упор, нижні кінцівки укладені на підставки таким чином, щоб під задньою поверхнею кульші залишався вільний простір - 30-35см. Відповідно до анатомічних ориєнтирів, через здухвинні кістки почергово проведено транссегментарні стержні 1, на яких за допомогою утримувачів 2 встановлена та зафіксована опорна рама з урахуванням розмірів та конституції хворої. До опорної рами за допомогою гайок 7, різьбового стержня 8 і двох маятників прикріплено напівкільце 12. При цьому різьбові вісі 11 обох маятників були встановлені у проекції центру головки стегнової кістки у сагітальній площині. До напівкільця 12 за допомогою різьбових стержнів 13 та гайок 14 зафіксували рамку 15, яку рухомо з'єднали за допомогою різьбової вісі 16 та гайок 17 з фігурно-зогнутою планкою 18. Різьбову вісь 16 встановили через отвори верхньої частини планки 18 у проекції центру головки стегнової кістки у фронтальній площині. Через отвори нижньої частини фігурно-зогнутої планки 18 повели стержнефіксатори 19, за допомогою яких також зафіксували до планки 18 кронштейн 21. До кронштейну 21 закріпили дугоподібну планку 22 та пластину 23. Дугоподібна планка 22 та пластина 23 за допомогою різьбових штанг 24 та гайок були з'єднані з аналогічними дугоподібною планкою 26 та пластиною 27, які нерухомо з'єднали з пластиною 28. Через отвори пластини 28 провели у діафіз стегна та зафіксували до неї за допомогою гайок 29 кортикальні різьбові стержні 30. Змонтували блокуючий елемент. Через 3 доби після хірургічного втручання почали проводити дозоване зведення стегна, яке проводили 26 діб. Після чого був виконаний другий етап хірургічного втручання. Для чого пристрій був розблокований шляхом звільнення різьбових стержнів 8, 9 від напівкільця 3, а пластини 28 від кортикальних різьбових стержнів 30, та частина його знята з опорної рами та кортикальних різьбових стержнів 30. У проксимальний відділ стегна провели два різьбові стержні 20. Через зовнішньо-боковий доступ виконали міжвертлюгову деторсійно-варізуючу остеотомію стегна. Частину пристрою, яку знімали, встановили в попереднє положення та заблокували, після чого різьбові стержні 20 за допомогою стержнефіксаторів 19 зафіксували до нижньої частини планки 18 в положенні вікової антеторсії. Вальгусну деформацію шийки стегнової кістки зкорегували до вікової норми шляхом переміщення за допомогою гайок та різьбових штанг 24 дугоподібної планки 26 і пластини 27 відносно дугоподібної планки 22 і пластини 23. Через 3 доби після другого етапу хірургічного втручання хвору підняли на милиці, дозволили дозоване навантаження оперованої кінцівки. Через 14 діб після хірургічного втручання, використовуючи блокуючий елемент, різьбові стержні 8, 33 та маятники розпочато пасивні і активні привідно-відвідні та згинально-розгинальні рухи. Таким чином пристрій, що пропонується дозволяє забезпечити стабільну фіксацію його на клубових кістках, виконувати точну і дозовану корекцію стегнової кістки відносно кульшової западини, корекцію патологічної торсії проксимального відділу стегна та шийково-діафізарного кута, забезпечити подовження стегнової кістки, проводити ранню розробку згинально-розгинальних і відвідно-привідних рухів на фоні дозованої декомпресії суглобових кінців компонентів кульшового суглоба. Пристрій простий у виготовленні, допускає теплову, світлову та хімічну стерилізацію і може бути використаний в ортопедо-травматологічних клініках.