Спосіб лікування хронічного гепатиту

Винахід відноситься до області медицини і стосується лікування хронічних гепатитів. Хронічні гепатити - це тривалі запальні поразки печінки, викликувані специфічними і неспецифічними агентами, потенційно здатні переходити в цироз печінки, а під впливом лікування можуть стабілізуватися, а також піддаватися зворотному розвитку. Найбільш частою причиною хронічних гепатитів є вірусні гепатити, малярія, хронічні інтоксикації формаліном, бензолом, тринітротолуолом, протитуберкульозними препаратами й ін. Відомі способи лікування хронічних гепатитів із застосуванням різних гепатопротекторів рослинного походження, а саме, есенціалє, айка-фосфату, катергену, ЛІВ-52 (Яковенко Э.П., Щербатых С.И., Григорьев П.Я. Эффективность терапии у больных хроническими гепатитами гепатопротекторами/Тезисы итоговой научнопрактической конференции «Вопросы клинической медицины».-М., 1989, с.228-231). Жодне з цих природних засобів, що володіють гепатопротекторною дією, не є універсальними. При застосуванні цих препаратів відмічається виникнення алергічних реакцій. Найбільш близьким технічним рішенням до заявленого, є спосіб лікування хронічних гепатитів і цирозів печінки шляхом використання традиційної терапії, яка містить антибіотики, вітаміни, симптоматичне лікування і прийом гепатопротектора, в якості якого застосовують найбільш розповсюджений рослинний препарат силібор (Машковский М.Д. Лікарські засоби. М., 1990. - Т.1. - С.516). Він володіє гепатозахисною дією, поліпшує обмінні процеси в печінці, сприяє відновленню функцій шлунково-кишкового тракту. Однак, лікування силібором є недостатньо ефективним. Препарат не володіє мембраностабилизуючою активністю, не запобігає гепатотоксичній дії лікарських препаратів (антибіотиків, туберкулостатичних і ін.), викликає ряд побічних реакцій організму (диспептичні, алергійні й ін.). В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу лікування хронічних гепатитів, у якому за рахунок заміни гепатопротектору досягається відновлення внутріпечінкового кровотіку, стабілізація клітинних мембран, позитивний вплив на метаболічні процеси, покращення гепатозахисної та антиоксидантної дії, активація нейрогормональної регуляції адаптаційних процесів і реактивності організму. Поставлена задача вирішується в способі лікування хронічних гепатитів шля хом застосування традиційної терапії, яка містить антибіотики, вітаміни, симптоматичне лікування і гепатопротектор, згідно з винаходом, у якості гепатопротектора призначають препарат прополісу прополін у дозі 0,02г 3 рази на день, при досягненні терапевтичного ефекту прийом прополіну продовжують протягом 1 місяця. Препарат прополісу - прополін, являє собою очищену сум у смолистих і бальзамічних речовин прополісу, що містить коричний спирт, коричну кислоту, дубильні речовини, флавони (хризин, тектохризин), флованоли (піноцебрин, піностробін), похідні кверцитину, ацетоксибетулінол, ізованілін, ненасичені ароматичні кислоти (кавову, фер улову), оксикумаріни й інші речовини, що володіють антиоксидантними і гепатозахистними властивостями. Експериментально доведено, що при поразці печінки модельними гепатотоксинами (тетрахлорметаном, дгелектозамінами) через 2 тижні після введення прополіну відбувається стабілізація клітинних мембран, відновлення клітинних органел гепатоцитів, відновлення функціонального стану печінки і підвищення її стійкості до дії токсичних агентів. Прийом прополіну в дозі, що рекомендується, одночасно з комплексною традиційною терапією хронічних гепатитів дозволяє мобілізувати регуляторні механізми, що беруть участь у підтримці оптимального рівня обмінних процесів, позитивно впливати на реактивність організму, сприяти превалюванню процесів анаболізму над катаболізмом, тобто підвищити адаптаційні і відбудовні процеси організму і тим самим поліпшити і прискорити лікувальний ефект хронічних гепатитів. Спосіб дозволяє зменшити частоту і тривалість рецидивів за рахунок стабілізації клітинних мембран, схоронності клітинних органел гепатоцитів, відновлення внутрішньопечінкової гемодинаміки, функціонального стану печінки і підвищення її стійкості до дії токсичних агентів. Прийом препарату прополін протягом 1-2 місяців, але не більш 60 днів - умова, необхідна і достатня для відновлення функції печінки і внутрішньопечінкового кровотіку, попередження дезадаптаційних розладів організму і токсичного впливу препаратів, застосованих у комплексному лікуванні гепатиту, що дозволить виключити розвиток хронічного гепатиту, після гострої поразки печінки, підвищити ефективність і скоротити терміни лікування хронічних гепатитів. Доза препарату прополін менш 0,02г 3 рази в день не робить необхідної лікувальної дії, прийом більш 0,02г 3 рази в день недоцільно, тому що не забезпечує посилення лікувального впливу препарату на організм хворого. Заявлений спосіб здійснюють таким чином. Хворому на хронічний гепатит одночасно з традиційним комплексним лікуванням (антибіотики, вітаміни і симптоматичне лікування) призначають прополін у дозі 0,02г 3 рази в день під час чи після їжі, прийом якого продовжують протягом 1-2 місяців, але не більш 60 днів. Лікування проводять при неодмінному дотриманні відповідної дієти. Нижче приведені приклади конкретного використання заявленого способу. Приклад 1. Хворий В., 44 років. Діагноз: хронічний гепатит. 5 років тому переніс гострий вірусний гепатит. Останні 3 роки щорічні загострення від 2 до 3 місяців. Скарги на болі в правому підребер'ї, загальну слабість, підвищену стомлюваність, болі в суглобах, виражену метеозалежність, періодичну гіркоту в роті. При клініко-лабораторному й інструментальному обстеженні визначалися: жовтяничні склери, судинні зірочки на шкірі живота і груди, "печіночні" долоні, печінка виступала на 4см з-під реберної дуги, хвороблива при пальпації. Біохімічні печіночні проби позитивні. При ультразвуковому скануванні - зміни, характерні для хронічного гепатиту. Зміст кортизолу в крові 134,42нмоль/л, інсуліну - 8,83пмоль/л, К= кортизол % / інсулін% = 4, внутрішньопечінковий кровотік - 410,8мол/хв. Клініко-лабораторні показники свідчили про наявність уповільненого кровотіку печінки і дезадаптаційного синдрому, що супроводжують хронічний гепатит. Проведено курс лікування відповідно до заявленого способу. Одночасно з загальноприйнятим лікуванням призначали прополін у дозі 0,02м х 3 рази в день після їжі. Прийом прополіна продовжували після виписки зі стаціонару до 60 днів. Після проведеного лікування наступила стійка ремісія, що продовжується дотепер, тобто більш 3-х років, на тлі щорічного курсу прийому прополіну по 0,02м х 3 рази в день протягом місяця. У результаті лікування нормалізувалися клініко-лабораторні показники, печінка не збільшена. Кровотік печінки - 1147,5мол/хв., рівень кортизолу - 451 нмоль/л, рівень інсуліну в крові - 74пмоль/л, К=1,6. Як свідчать приведені дані, у результаті лікування покращилося самопочуття хворого, відновилася працездатність, знизився коефіцієнт напруги і нормалізувався печіночний кровотік, що характеризує підвищення адаптаційних можливостей організму і нормалізацію функціонального стану печінки. Повне клінічне благополуччя, відновлення працездатності, відсутність рецидивів свідчить про стабілізацію процесу і видужання. Приклад 2. Хворий Й., 27 років. Діагноз: хронічний гепатит. У дитинстві переніс малярію, 3 роки тому - гострий вірусний гепатит. Через 2 роки поступово наростала загальна слабість, періодично з'являлася іктеричність склер, шкірна сверблячка, болі в правому підребер'ї. При огляді шкірні покриви і склери злегка жовтяничні, позапечінкових знаків немає. Печінка виступає на 3см зпід реберної дуги, помірковано хвороблива. Усі функціональні проби печінки й активність ферментів у крові не змінені. На сканограмах печінки виявлені зміни, характерні для хронічного гепатиту. Рівень кортизолу в крові 575нмоль/л, інсуліну - 8,8пмоль/л, К=17,5, швидкість внутрішньо печінкового кровотіку - 451,5мол/хв. Після проведеного лікування заявленим способом загальний стан значне покращився, зникла слабість, підвищилася працездатність. Клініко-лабораторні показники нормалізувалися, печінка не пальпується. Зміст кортизолу в крові 397нмоль/л, інсуліну - 71пмоль/л, К=1,5, вн утрішньо печінковий кровотік - 1352мол/хв. Приведені показники свідчать про нормалізацію змісту гормонів і коефіцієнта напруги, нормалізації розмірів печінки і внутрішньо печінкового кровотіку, що вказують на підвищення пристосувально-компенсаторних можливостей організму і нормалізацію функції печінки. Хворий виписаний з повним видужанням. Як видно з приведених прикладів, застосування прополіну дозволяє значно поліпшити і стабілізувати стан хворого, тобто підвищити е фективність лікування. До кінця перебування в стаціонарі (через 2-3 тижні) у більшості хворих, що одержували прополін, відзначалася позитивна динаміка суб'єктивних і об'єктивних клінічних симптомів і лабораторно-інструментальних показників, нормалізувався внутрішньопечінковий кровотік, що свідчило про нормалізацію функціонального стану печінки. Позитивна динаміка змісту адаптивних гормонів у крові і процентне співвідношення рівня кортизолу до інсуліну, виражене коефіцієнтом напруги (К), свідчить про підвищення адаптаційних можливостей організму, забезпечене перевагою процесу анаболізму над катаболізмом. У таблиці 1 приведені одержані дані. Таблиця 1 Характеристика динаміки змісту адаптивних гормонів і внутрішньо печінкового кровотіку у хворих хронічними гепатитами, які лікувалися заявленим способом Фізіологічні норми Період дослідження Показники (n=10) До лікування (n=30) Після лікування (n=30) Кортизоли нмоль/л 134,7±12,24 451,3±42,72 363,6±32,55 799,4±45,47 383,5±41,52 Інсулін пмоль/л 8,80±3,00 74,0±19,07 97±10,54 251,0±24,14 127,5±11,50 К1 1 24 1 К2 1 4 2 К3 1 40 5 Внутрішньо-печінковий (989-1575) 379,61±42,92 1147,95±31,10 кровотік мол хв. 1548±41,59 К1 - відношення підвищеного рівня кортизолу до зниженого рівня інсуліну; К2 - відношення зниженого рівня кортизолу до зниженого рівня інсуліну; К3 - відношення нормального рівня кортизолу до зниженого рівня інсуліну. Для підтвердження переваги заявленого способу лікування хронічного гепатиту в порівнянні з прототипом було проведене лікування групи хворих хронічним гепатитом з 70 чоловік. Аналізувалися: суб'єктивні клінічні показники (скарги і відчуття, слабість, дратівливість, підвищена стомлюваність, метеозалежність, шкірна сверблячка, артралгії, гіркота в роті, болі в правому підребер'ї); об'єктивні клініко-лабораторні показники (розміри печінки, болю при пальпації в правому підребер'ї, наявність судинних зірочок на тілі, "печіночні" долоні, біохімічні печіночні проби, дані ультразвукового сканування); зміст адаптивних гормонів і коефіцієнта напруги; швидкість внутрішньо печінкового кровотіку; ефективність лікування через 2 місяці після прийому препарату (видужання, поліпшення, без змін у %). Дані порівняльного аналізу приведені в таблиці 2. Таблиця 2 Порівняльні дані ефективності лікування хронічних гепатитів Показники Суб'єктивні клінічні симптоми Об'єктивні клінічні симптоми Зміна змісту гормонів Заявлений спосіб + прополін (n=40) 1 2 3 32±8 68±8 52±8 26±7 22±7 62±8 26±7 12±5 Прототип + силібор (n=30) 1 2 3 11±5 43±8 46±8 8±5 40±8 52±9 14±6 17±5 69±8 Внутрішньо-печінковий кровотік Ефективність лікування в цілому 48±8 48±8 27±7 30±7 25±7 22±1 11±5 11±5 32±8 28±8 57±9 61±8 1 - нормалізація, % 2 - поліпшення, % 3 - без змін, % Проведений порівняльний аналіз (таблиця 2) свідчить про те, що використання запропонованого способу дозволяє: значно чи поліпшити нормалізувати загальний стан хворого; стабілізувати функцію печінки; нормалізувати печінковий кровотік; підвищити адаптаційні можливості і реактивність організму; попередити розвиток хронічного гепатиту; знизити токсичну дію препаратів, застосовуваних у комплексному лікуванні хронічних гепатитів; скоротити терміни лікування хронічних гепатитів у 2-2,5 рази; підвищити ефективність лікування на 40-50%.