Спосіб зменшення болю та безмедикаментозного комплексного оздоровлення тканин скелетних м’язів і фасцій при міофасціальному синдромі та обмеженнях обсягу рухів, а також для підвищення сили і працездатності люди

Винахід належить до галузей нормальної фізіології та медицини і призначений для зменшення болю та комплексного оздоровлення тканин скелетних м'язів і фасцій при міофасціальному синдромі та обмеженнях обсягу рухів, а також підвищення сили і працездатності людини в процесі її оздоровлення та фізичної реабілітації. За прототип обрано частину методів діагностики та лікування (за винятком вживання знеболюючих ін'єкцій і пероральних кортикостероїдів), яких детально описано у двотомній монографії Дж.Г. Тревелл і Д.Г. Сімонс: "Миофасциальные боли".- М., Медицина. 1989, т.1, - 255с, Т.2, - 608с, (переклад з англійської мови), у першому томі якої показано, що, по-перше, єдиним надійним способом лікування при міофасціальному синдромі та обмеженнях обсягу рухів у м'язах є "просте механічне розтягування" (руками лікаря) м'язів на повний обсяг їх рухів (с.53,100-113) у тому разі, якщо знеболюючий масаж виявляється недостатнім. При цьому сам пацієнт повинен перебувати в стані максимального розслаблення, щоб спазми м'язів не протидіяли процесу розтягування (с.104). Якщо ж ця процедура неможлива чи не дає позитивного ефекту, то, по-друге, здійснюють метод "розтягування м'яза та знеболювання" його з одночасним нанесенням на шкіру навпроти м'яза охолоджуючої рідини, хлоретилу чи флюорометану (с.106), які швидко випаровуються й охолоджуються, що рефлекторно дає ефект знеболення. При вдалій процедурі, коли м'язи витягнуті на всю довжину і рух відновлюється в повному обсязі, потрібен теплий (+38°С) і обов'язково вологий компрес на болісну зону, або душ чи ванна. Після цього пацієнт виконує один раз фізичні вправи, "закріплюючи успіх і попереджуючи рецидив спазму" (с.113). По-третє, хронічний біль окремого і дуже болючого м'яза усувають методом "ін'єкції та розтягування" (с.114), тобто механічному розтягуванню м'яза зовнішньою силою передує введення в зону сильного болю м'язів розчину новокаїну 0,1-0,5% (с.115-125) з одночасним введенням фізіологічного розчину. Така ін'єкція можлива лише в тому разі, якщо діагноз точний і виявлено локалізацію болючої зони м'язового тяжа діаметром 1-3мм на глибині м'яза 0,2-6см від поверхні шкіри. Вдале попадання голкою шприца в тугий і слизький тяж м'яза є дуже малоймовірним навіть для фахівця найвищої кваліфікації. Тому для більшості населення ця корисна процедура (з 1912р.) досі залишається малодоступною. Згодом у болісній зоні відбувається дистрофія тканин, що веде до інвалідності (с.54-55). По-четверте, у розчин новокаїну додають кортикостероїди для медикаментозного знеболювання в разі запалення м'язів і сполучних тканин, а також при сильному болю навіть при вдалій процедурі розтягування (с.127-128). Призначають також невеликі дози кодеїну, ацетилсаліцилову кислоту і парацитамол при спазматичному напруженні м'язів, запаленнях, порушеннях сну та ін. (с.135 -137). Оскільки навіть у віці 17-25 років початок міофасціального синдрому та обмежень обсягу рухів спостерігали у 50% населення США (т.1, с.21), а після 60 років - у 90%, то зрозуміло, що запобігати формуванню хронічних захворювань м'язів і зв'язок повинна кожна людина самостійно, не покладаючись лише на лікувальні заклади, яких занадто мало для боротьби з такими масовими хворобами. Жахливим наслідком цих хвороб є, наприклад, контрактура Дюпюїтрена (т.2, с.432-440). Крім того, біль у м'язах грудини і живота часто буває наслідком хвороби серця, шлунка, дванадцятипалої та інших кишок і внутрішніх органів: сечового міхура, піхви, яєчка, підшлункової залози, нирок та ін. Причому, біль м'язів може тривати багато тижнів чи місяців після оздоровлення внутрішніх органів, хвороба яких була першопричиною захворювання скелетних м'язів за асоціацією (т.2, с.493-495, 511,519, 522-524, 569-587). Тому потім може відбуватися рецидив хвороб внутрішніх органів під впливом болю м'язів скелета (також за асоціацією). Головними недоліками перелічених методів прототипу є, по-перше, відсутність безпосереднього впливу на швидкість метаболічних процесів, які відбуваються в болісній зоні тканин м'язів і зв'язок (т.1, с.53-55); подруге, бракує активної участі самого пацієнта і його тканин у оздоровчому процесі; по-третє, знеболюючи ліки мають шкідливі наслідки, тому ними не можна користуватися тривалий час, що є неминучим при хронічних захворюваннях. Метою винаходу є створення такої комплексної програми дій і впливу на організм, яка б сприяла одночасному оздоровленню та лікуванню як скелетних м'язів і зв'язок тулуба та кінцівок, з одного боку, так і внутрішніх органів, з іншого боку, а також нормалізації функцій систем травлення, нервового та гуморального саморегулювання організму в межах нормальної фізіології. Ця програма має бути достатньо простою, щоб хворий зміг сам виконувати її в домашніх умовах і без сторонньої допомоги, а також достатньо ефективною, щоб відчувався результат, і пацієнт не припиняв боротьбу за своє здоров'я протягом декількох місяців. Поставленої мети досягають: 1) частими і міцними звичайними потягуваннями та виявленням болісності м'язів і зв'язок, що здійснює сам пацієнт у тестових позиціях тіла і за допомогою спеціальних фізичних вправ; 2) негайним зверненням до лікаря, який: а) перевіряє результат самостійного обстеження пацієнтом ступеня болісності різних частин тіла, б) формулює діагноз, в) призначає лікувальні процедури, г) навчає пацієнта самостійно здійснювати ці процедури в домашніх умовах; 3) методами: а) механічного розтягування хворих м'язів і зв'язок малими кроками при кожному маховому чи коливальному русі, б) оздоровчого дихання крізь маску інгалятора вуглекислотного (ІВК), в) спеціальних вправ лікувальної фізкультури (ЛФК), г) фіто- і магнітотерапії, д) теплових процедур; 4) постійним контролем з боку пацієнта або його родичів за перебігом оздоровлення тканин м'язів і зв'язок за рівнем: а) їх болісності, б) обмеження обсягу рухів при тестах і оздоровчих процедурах, в) доброго самопочуття, г) фізичної і душевної сили, д) загальної працездатності. Об'єктивними показниками сили і здоров'я залишаються силомір та велоергометр. Спосіб здійснюють таким чином. 1. Після бесід з лікарем самі пацієнти намагаються частіше користуватися природними способами профілактики та запобігання міофасціального синдрому, а саме: 1) міцними потягуваннями як після сну, так і через кожні 2-3 години занять у школі, на лекції, в бібліотеці, за комп'ютером тощо, 2) зручними меблями, коли висота стільця, стола чи парти відповідає скелету користувача, спинка стільця відповідає лордозу попереку, висота крісла і його підлокітників - особливостям будови тіла, 3) супінаторами, якими слід користуватися своєчасно, 4) правильною поставою, формуючи її з дитячого віку, 5) раціональною поведінкою і 6) прийомами праці в різних позах без зайвих напружень м'язів, тобто потроху і часто міняючи позу, начебто танцюючи, непомітно для сторонніх. Слід уважно стежить за тим, щоб запобігати ситуації, при якій м'язи перебувають тривалий час (десятки хвилин, а то і годин) у скороченому чи напруженому стані, навіть якщо ця напруга м'язів невелика. Стан максимального розслаблення м'язів є оптимальною умовою збереження їх здоров'я. Танок під спокійну музику відповідає цим умовам. 2. Фігура 1 дає уявлення про вихідну позицію для обстеження та оздоровлення пропонованим способом тканин м'язів і зв'язок у зонах ключиці, плечового суглоба і грудини. Попередній пошук болісних м'язів і фасцій у цих зонах здійснюють самі пацієнти, лежачи горілиць у розтягнутому стані (сідницями на краю стільця, попереком - над цим стільцем, спиною і лопатками - на табуретці, а головою - на іншій табуретці з подушкою), опустивши ступні ніг на підлогу і зручно обхвативши правою рукою спинку стільця, а випрямленою і відведеною вбік лівою рукою утримують гантель вагою 0,2-4кг і, повільно коливаючи цю руку у вертикальній площині з амплітудою кисті 30см, описують нею в горизонтальній площині сектор до 180° (від стегна і до вуха) і визначають таким чином ступінь захворювання м'язів та зв'язок за мірою їх підвищеної болісності, з одного боку, і за мірою обмежень обсягу рухів лівої руки, грудних м'язів та ін. (в градусах і сантиметрах), з іншого боку. 3. У лікувальному закладі лікарі спеціальними тестами визначають розмір обмежень рухів під час обстеження пацієнта, встановлюють хвороби, виконують потрібні процедури, а потім навчають пацієнта самостійно оздоровлювати свої м'язи та фасції в домашніх умовах. При дуже тяжкому стані хворого лікар чи родичі руками розтягують лише дуже болісні м'язи на повну їх довжину, але після зменшення болю краще, якщо самі пацієнти, лежачи горілиць на стільці і табуретках, самостійно розтягують власні м'язи плеча і грудини методом коливань витягнутої вбік лівої руки з гантеллю (вгору - вниз з амплітудою 30см ) так, що останні 30-40см руху вниз рука вже є розслабленою і рухається разом з гантеллю по інерції, розтягуючи (при кожнім коливанні) м'язи болісній зони стільки разів, скільки треба для зменшення болю, тобто протягом 4-6 хв. здійснюють 20-80 коливальних рухів; після чого пацієнти відпочивають, лежачи 10 хвилин у цій позиції, поклавши гантель на підлогу і склавши руки на тулубі. 4. Протягом усього часу поступового розтягування м'язів коливальними рухами та відпочинку дихають крізь маску інгалятора вуглекислотного (ІВК). 5. Діагноз і лікування м'язів живота і ніг здійснюють теж самі пацієнти, лежачи горілиць на стільці та двох табуретках з опущеними на підлогу п'ятками випрямлених ніг, і розтягують м'язи ніг методами інтенсивних потягувань, а саме: 1) прихиляють носки ступні в бік гомілок, тобто періодично "тягнуть" носки ступнів "на себе" до почуття сильного болю у гомілкових м'язах і ступнях, одночасно і повільно та синхронно повертаючи носки направо-наліво, вибираючи найбільш болісні положення та рухи й усуваючи цей біль рухами ж напружених ступнів і гомілок протягом 1-3 хвилин, після чого носки ступнів відхиляють від гомілок і "тягнуть" їх "від себе" теж до сильного болю в гомілкових м'язах і ступнях, також повертаючи носки в різні боки й усуваючи біль за 1-3хв., 2) по черзі піднімають максимально випрямлені ноги на 70-120°, виявляючи таким чином біль в очеревині, тазостегновій та гомілковій зонах, після чого усувають виявлений біль фізичними вправами за рекомендацією лікаря. 6. Болісні м'язи в зонах шиї, плечей, боків, попереку і кінцівок пацієнти самі виявляють, розтягують і масажують вправами (згідно з фігурою 2), лежачи на підлозі чи дивані на правому боці і виконуючи махові рухи (верхніми лівими напівзігнутими рукою і ногою) у вертикальній площині так, що в горішніх точках руку і ногу рухають назустріч одна одній, після чого ногу розслабляють, опустивши на підлогу чи постіль, а руці, в якій утримують гантель вагою 1-4кг, "дозволяють" останні 20-40см опускатися разом з гантеллю по інерції далі за поперек, наскільки «дозволяє» біль, після чого руку трохи підводять і підтягують із-за попереку до ключиці, а потім горизонтальним рухом простягають її (мимо й позаду голови) вздовж тулуба, після чого опускають далеко за голову (яку попередньо максимально повернули обличчям до постелі) і одночасно натискують м'язом плеча на тильну і бокову частини шиї від 7-го шийного хребця і майже до вуха, після чого м'яким, пружним рухом "відштовхують" цю руку (скороченням черевця м'язів її плеча) від м'язів шиї, додатково масуючи таким чином шию, випрямляють руку й одночасно рухають кисть з гантеллю вгору, описуючи кистю дугу 130° у вертикальній площині, майже до зустрічі з ногою, яку, після короткого відпочинку в розслабленому стані, піднімають до 50°, тобто до моменту "зустрічі" з рукою, завершуючи таким чином черговий маховий цикл лікувальної фізкультури (ЛФК). 7. Під час махових рухів кінцівками у вертикальній площині виконують повільний поворот фронтальної площини таза відносно площини грудної клітки, яка розташована під кутом 25-45° до постелі, виявляючи таким чином болісні зони і положення попереку, в яких призупиняють поворот таза до моменту усунення болю маховими рухами кінцівок протягом 1-2 хвилин, після чого продовжують поворот таза, виявляючи та усуваючи біль у нових болісних положеннях м'язів та нервових корінців і судин, які оточують нерви спинного мозку, де іноді відбувається болісний застій венозної крові. 8. Дихають крізь маску ІВК як під час махових рухів кінцівками з поворотом таза, так і під час відпочинку, коли можна і заснути в розслабленому стані, попередньо розташувавши площину грудини (і лопаток) під кутом 10-15° відносно горизонталі, а ноги вільно поклавши в зручній позі на диван під кутами 15° до вісі тулуба. 9. Змінюють вихідні позиції так, щоб коливальні та махові рухи здійснювати правою рукою, і виконують описані вище комплекси вправ уже правою частиною тулуба. 10. Перед нічним сном приймають теплий розслаблюючий душ, а на болісні зони м'язів кладуть теплі компреси з календули, звіробою, глоду, настояних на гарячій олії. 11. Профілактику міофасціальних хвороб скелетних м'язів здійснюють щоденно як вранці, лежачи на постелі після сну і виконуючи звичайні міцні потягування рук і ніг, а також різних частин тулуба, повертаючи їх у різні боки і виявляючи таким чином болісні м'язи та застій крові й усуваючи цей біль відповідними рухами свого тіла протягом 3-5хв., так і вдень через кожні 2-3 години навчальних занять або праці, сидячи в офісі чи бібліотеці, перегляду телепередач, тренувань та ігор на комп'ютері, під час прання у ванні чи роботи на кухні. 12. Магнітне поле, індукція якого навколо поверхні магніту досягає В£10-50мТл, щоденно направляють в епіцентри болю і здійснюють магніто-терапію протягом 10-45 хвилин за добу кількома окремими сеансами одночасно з диханням крізь маску ІВК. 13. Об'єм змішувальної камери ІВК, оздоровчі процедури і режими їх виконання визначають лікарі після обстеження пацієнта, вимірювання його дихального об'єму та встановлення діагнозу "букета" хвороб. 14. У випадку тяжкого стану хворого ЛФК здійснюють протягом місяця двічі на добу: через годину після їди (сніданку, обіду), а потім в міру одужання зменшують кількість процедур до 3 разів на тиждень. 15. Оздоровче дихання крізь маску ІВК (яке рефлекторно збільшує діаметри судин, течію крові в болісних зонах, а також концентрацію кисню в крові) здійснюють по 2-4 рази на добу (по 20-30 хвилин за сеанс): під час процедур, після обіду, вечері і перед сном, але загальною тривалістю до 1-1,5 години на добу. 16. Протизапальним і загальнооздоровчим засобом для всіх тканин і внутрішніх органів є чай, заварений глодом, звіробоєм і ромашкою у рівних долях, який п'ють щоденно півсклянки за півгодини до їди, або через годину після їди. 17. Після 1-2 місяців оздоровчого курсу потрібен відпочинок 1-2 тижні. Потім можна все повторити, якщо є потреба. Таким чином, сам хворий, навчений лікарем простих методів комплексного безмедикаментозного оздоровлення в домашніх умовах, здійснює комплексне і досить ефективне знеболення хворих м'язів і зв'язок, оздоровлення їх тканин (і одночасно - тканин низки внутрішніх органів) при міофасціальному синдромі та обмеженнях обсягу рухів, а також підвищення фізичної сили і загальної працездатності в процесі профілактики, оздоровлення та фізичної реабілітації. Процедури: 1) механічного розтягування м'язів і зв'язок коливальними чи маховими вправами ЛФК, 2) дихання гіперкапничною сумішшю через ІВК, 3) фіто- і магнітотерапії, 4) протизапальної і загальнооздоровчої фітотерапії, які здійснюють одночасно, щоб забезпечити підсилення оздоровчих ефектів, в умовах 5) безперервного контролю (з боку пацієнта) перебігу процесу оздоровлення, - виконує сам пацієнт з малими зусиллями і матеріальними витратами, нетривало в часі та ще й з помітним задоволенням. Автори сподіваються, що після освоєння цього способу значними верствами населення стан здоров'я і працездатність цих людей помітно зростуть. Наш багаторічний досвід свідчить, що саме так воно і є.