Спосіб накладання шва при лапароскопічній дуоденопластиці

Винахід відноситься до медицини, зокрема до способів накладання шва при лапароскопічних операціях на органах черевної порожнини. В ендохірургії існує два способи формування шва - екстракорпоральний та інтракорпоральний. Екстракорпоральний вузол формують зовні за межами черевної порожнини шляхом перехресту ниток одна навколо другої і опускають в черевну порожнину спеціальним пристроєм. Для надійного лігування необхідно накласти три вузли. Недоліки екстракорпорального вузла - витрата шовного матеріалу значної довжини, можливість прорізання шва з відривом тканини при тракції нитки доверху. Інтракорпоральний вузол формують всередині черевної порожнини. Недоліком відомого способу є те, що техніка накладання інтракорпорального шва набагато складніша для хірурга, потребує тривалого тренінгу, подовжує тривалість операції і залишається однією з проблем в лапароскопічній хірургії порожнинних органів (див. кн. В.Н. Запорожан, В.В. Грубник, В.Ф. Саенко, М.Е. Ничитайло, «Видеоэндоскопические операции в хирургии и гинекологии» // Київ, "Здоров'я". - 2000. - С. 39-45). Найбільш близьким способом, що заявляється, по технічній суті та досягаємому результату є спосіб, який включає прошивання стінок по всій довжині анастомозу швами, що чергуються шовним матеріалом. Вузли усі х швів знаходяться на серозній оболонці в шахматному порядку та поза зоною анастомозу (див. авт. свід. СРСР №1787433 A1 A61B17/04 з. 23.07.90p.). Недоліком способу є довготривалість операції, травмується тканина кишки та використовується велика кількість шовного матеріалу. Формувати анастомоз за допомогою такого шва незручно. В основу винаходу поставлена задача: спрощення техніки накладання інтракорпорального шва завдяки заміні техніки зав'язування вузла на фіксацію лігатур ендокліпсою, що значно скорочує тривалість операції та зменшує післяопераційні ускладнення. Поставлена задача вирішується тим, що в способі накладання шва при лапароскопічній дуоденопластиці вузли швів виводяться за зону анастомозу, точно співставляються одноіменні оболонки зшиваємих стінок та зав'язування вузла шва замінено на фіксацію лігатур ендокліпсою. Завдяки тому, що зав'язування вузла шва замінено на фіксацію лігатур ендокліпсою скорочується тривалість операції та зменшуються післяопераційні ускладнення. Суть способу пояснюється кресленнями: на фіг.1 - зображено вигляд накладання шва при лапароскопічній дуоденопластиці в сагітальному розрізі, на фіг.2 - зображено вигляд накладеного шва в поперечному розрізі, на фіг.3 - зображено фіксацію лігатур за допомогою ендозатискача та ендокліпатора, на фіг.4 - зображено завершений вигляд дуоденопластики, де: 1 - серозна оболонка; 2 - м'язева оболонка; 3 - слизова оболонка; 4 - ендозатискач; 5 - ендокліпатор; 6 - лінія дуоденопластики. Спосіб реалізується слідуючим чином (фіг.1, фіг.2, фіг.3, фі г.4). Прошивання стінок по всій довжині анастамозу виконують одинарними швами шовним матеріалом, що не розсмоктується 3/0-4/0. При цьому перший вкіл виконують в серозну оболонку 1 з правої сторони розрізу, відступивши від краю 5-7мм, далі голку проводять через м'язеву 2 та слизову 3 оболонки. Перший викіл шва виконують через край слизової 3 та м'язевої 2 на серозну 1 оболонку з лівої сторони. Другий вкіл даного шва роблять, відступивши 2-3мм з лівої сторони розтину через серозну 1 і м'язеву 2 оболонки з виколом на такій же відстані через м'язеву 2 та серозну 1 оболонки справа. За допомогою ендозатискача 4 підтягують лігатури доверху та одночасним натискуванням щічками ендокліпатора 5 на місце виходу лігатур співставляють стінки анастамозу і фіксують шов ендокліпсою (лінія дуоденопластики 6). Доказом ефективності даного способу, який був опробований в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛ ШМД), можуть бути наведені нище приклади. Приклад 1. Хворий П., 20 років, історія хвороби №3881, доставлений в хірургічне відділення №1 КМКЛ ШМД 7.02.03р. о 13 годині зі скаргами на кинджальний біль в епігастрії, нудоту, блювоту. За хворів 2,5 години тому назад. Обстежений. Встановлено діагноз: перфоративна виразка дванадцятипалої кишки (ДПК). Операція через 1 годину 40 хвилин. Лапароскопія. Виявлена перфоративна виразка передньої стінки цибулини дванадцятипалої кишки до 0,5см в діаметрі. Виконана лапароскопічна санація черевної порожнини. Висічення перфоративної виразки. Дефект передньої стінки ДПК до 2-х см. Лапароскопічну дуоденопластику виконували інтракорпоральними швами атравматичною капроновою ниткою 3. Перший вкіл голки проводили в серозну оболонку з правої сторони розрізу, відступивши 6-7мм від краю, далі голку проводили через м'язеву та слизову оболонки. Перший викіл шва виконували через край слизової та м'язевої на серозну оболонку з лівої сторони. Другий вкіл даного шва зробили, відступивши 2-3мм з лівої сторони розтину через серозну та м'язеву оболонки з виколом на такій же відстані через м'язеву на серозну оболонку справа. За допомогою ендозатискача підтягуємо лігатури до верху та одночасним натисканням щічками ендокліпатора на місце виходу лігатур співставляємо стінки анастомозу і фіксуємо шов ендокліпсою. В такій же послідовності накладали і решту шві в (відстань між швами 5-6мм). Повторна санація черевної порожнини, дренаж в праве підребер'я і малий таз. Післяопераційний період протікав гладко. Дренаж з малого тазу видалений на третю добу. До кінця третьої доби хворий почав приймати їжу. На четверту добу видалений дренаж з підребер'я. На 6 добу хворий в задовільному стані виписаний додому з рекомендаціями приймати противиразкову терапію до 14 днів. Приклад 2. Хворий С., 17 років, історія хвороби №11630 поступив в КМКЛ ШМД 21.04.03р. о 21 годині з діагнозом: перфоративна виразка. Обстежений. Встановлений діагноз: перфоративна виразка ДПК. Операція через одну годину 50 хвилин - лапароскопічне висічення перфоративної виразки, дуоденопластика, санація та дренування черевної порожнини. Дуоденопластику проводили запропонованим вище способом. Післяопераційний період без ускладнень. Хворий в задовільному стані виписаний на 6 добу. Таким чином, запропонований спосіб значно спрощує те хніку накладання шва, зменшує післяопераційні ускладнення, скорочує час накладання анастомозу та тривалість операції в 2-3 рази.