Спосіб оцінки ступеня виразності атрофії слизової оболонки шлунка та товстої кишки

Винахід відноситься до медицини, а саме до патологічної анатомії і може бути використаним для оцінки ступеня виразності атрофії слизової оболонки шлунка та товстої кишки. Атрофія - це прижиттєве зменшення об'єму клітин, тканин, органів, яке супроводжується зниженням або припиненням їх функції. Атрофію підрозділяють на фізіологічну та патологічну. Патологічна атрофія викликається різними причинам, серед яких найбільше значення мають недостатнє харчування, порушення кровообігу та діяльності ендокринних залоз, захворювання органів, тощо. Тому діагностування атрофії є важливою складовою загального процесу діагностування захворювання окремого органу чи системи в цілому. Дослідження біопсійного матеріалу є важливою складовою діагностики атрофії, в тому числі атрофії слизової оболонки шлунка та товстої кишки як базової складової діагностики патології шлунково-кишкового тракту людини. Із-за відсутності загальноприйнятих критеріїв діагностики по біопсійному матеріалу цієї патології, постановка діагнозу залишена на розсуд лікаря, який відповідає за біопсію. Уточнення цих критеріїв є важливою ще не до кінця вирішеною задачею. Дослідження включає реєстрацію чергування пошкоджених і непошкоджених ділянок. Одержати точні результати виразності атрофії слизової оболонки шлунка чи товсто ї кишки, маючи в розпорядженні тільки декілька шматочків слизової оболонки до того ж дуже невеликих розмірів вдається дуже рідко (Л.И.Аруин, Новая международная морфологическая классификация гастрита (модификация Сиднейской системы// Арх.патологи. 1997. -№3. -C.3-6). Відомо, що в нормі в полі зору великого збільшування видно 3-4 поперекове зрізані залози. Якщо їх менше, діагностують атрофію (Л.И.Ар уин, Новая международная морфологическая классификация гастрита (модификация Сиднейской системы// Арх. патологи. -1997. -№3. -С.3-6). Даний спосіб оцінки наявності атрофії є найбільш близьким до того, що заявляється по технічній суті та результату, який може бути одержаним, тому його обрано в якості прототипу. При оцінці навіть наявності атрофії не кажучи вже про оцінку ступеня виразності її виникають значні розходження поміж дослідниками. Труднощі пов'язані, зокрема, з тим, що при запальній інфільтрації власної пластинки інфільтрат розсуває залози і таким чином імітує атрофію. До того ж за рахунок тангенціальності зрізу слизова оболонка може виглядати потовщеною. Особливо важко розпізнати слабку атрофію в антральному відділі. І хоча прототип пропонує напівкількісну оцінку наявності атрофії він не позбавлений вище перерахованих недоліків та не дає можливості об'єктивно оцінити ступень виразності атрофії слизової оболонки. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу покладено задачу оцінки ступеня виразності атрофії слизової оболонки шлунка та товстої кишки. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі оцінки наявності атрофії слизової оболонки, що включає підрахунок зрізаних залоз в полі зору зрізу біоптату, згідно з винаходом додатково вимірюють товщину залозистого прошарку слизової оболонки, визначають відносну площину залоз та вираховують паренхіматозний індекс (Р) за формулою: P = Sx Hx , Hn де Hx - товщина залозистого прошарку слизової оболонки в мм, Sх - відносна площина залоз в %, Hn - норма для залозистого прошарку слизової оболонки в мм потім одержане значення паренхіматозного індексу порівнюють з нормою для нього і, якщо він знижений до 10% відсотків по відношенню до норми діагностують початкову атрофію, при зниженні його від 10% до 20% - помірно виражену атрофію, при зниженні його більш ніж на 20% - виражену атрофію. Спосіб виконують наступним чином: Біопсіний матеріал фіксують в 10% розчині формаліну, заливають в парафін за загальноприйнятою методикою. Гістологічні зрізи офарблюють гематоксиліном і еозином. В полі зору зрізу біоптату товщину залозистого прошарку слизової (Hx) оболонки за допомогою окуляр-мікрометра, визначають відносну площину зaлoз (Sx) з використанням окулярної сітки Г.Г.Автанділова за методикою крапкового підрахунку та вираховують паренхіматозний індекс за формулою: P = Sx Hx , Hn де Н пілороантрального відділу шлунка дорівнює 0,45мм, фундального - 0,65мм, товстої кишки - 0,4мм. Одержане значення паренхіматозного іиндексу порівнюють з нормою для нього: для пілороантрального відділу шлунка 75%, для фундального - 90%, для товстої кишки - 65%. Якщо він знижений до 10% відсотків по відношенню до норми діагностують початкову атрофію, при зниженні його від 10% до 20% - помірно виражену атрофію, при зниженні його більш ніж на 20% - виражену атрофію. Таким чином, за допомогою паренхіматозного індексу діагностують ступень виразності атрофії: для пілороантрального відділу шлунка початкова 74-56% помірно виражена 55-36% виражена 35% та нижче для фундального відділу шлунка початкова 89-77% помірно виражена 76-55% виражена 54% та нижче для товстої кишки початкова 64-55% помірно виражена 54-45% виражена 44% та нижче n Спосіб ілюструють наступні приклади: 1. В біоптаті із пілороантрального відділу шлунка відносна площина залоз становить 50% при товщині залозистого прошарку слизової оболонки 0,3 мм: Р=50%.0,3мм/0,45мм=33,3%; таким чином, має місце виражена атрофія слизової оболонки 2. В біоптаті із фундального відділу шлунка відносна площина залоз становить 85% при товщині залозистого прошарку слизової оболонки 0,6мм: Р=85%×0,6мм/0,65мм=78,5%; таким чином, має місце початкова атрофія слизової оболонки 3. В біоптаті із товстої кишки відносна площина залоз становить 60% при товщині слизової оболонки 0,35мм: Р=60%×0,35/0,4=52,5%; таким чином, має місце помірно виражена атрофія слизової оболонки.