Спосіб лікування хворих на злоякісні пухлини навколоносових порожнин

Винахід відноситься до області медицини, зокрема, до лікування хворих на злоякісні пухлини біляносових порожнин. Відомі способи безтампонного ведення прооперованих гайморових порожнин, коли після видалення патологічних утворень з порожнини та гемостазу, утворювали співвустя під нижньою носовою раковиною з порожниною носа, а розріз, на слизовій пристінкового відділу порожнини рота, зашивали кетгутом [3]. Але онкологічна практика має свої особливості. Відомо, що комбіноване лікування ( операція та хіміотерапія ) покращує виживання хворих на рак та збільшує термін безрецидивного періоду. Але суттєвим недоліком залишається можливість призначення хіміопрепаратів тільки на 9-10 день після операції [5]. Більша ефективність досягається введенням хіміопрепарату безперервною інфузією у термін 24-36 годин з метою пролонгації дії хіміопрепарату протягом 2-3 циклів розвитку ракових клітин [6]. Для більш якісної дії хіміопрепарату на пухлину та зменшення впливу цитостатика на організм пацієнта використовують локальне застосування ксерогелю метилкремнієвої кислоти з імобілізованим на ньому цитостатиком [4] та призначають ентеросорбент [2]. Найбільш близьким до винаходу по технічній суті є спосіб лікування [1], коли після видалення пухлини утворена порожнина з метою гемостазу та запобігання інфекціювання заповнюється марлевою турундою, просоченою антибіотиковою маззю. Таку турунду видаляють наступного дня після гайморотомії. Однак цей спосіб лікування має суттєві недоліки, а саме: марлева турунда просочується субстратами, які виділяються з поверхні рани та тисне на стінки порожнини. Це призводить до утр уднення лімфо- та кровотоку. Збільшується кількість медіаторів запалення та виникає набряк тканин, а здавлення нервових закінчень спричиняє біль у ділянці післяопераційної рани. Все це знижує ефективність лікування і значно подовжує термін як перебування хворого у лікарні, так і досягнення стану ремісії. Задачею даного винаходу є розробка способу лікування хворих на злоякісні пухлини біляносових порожнин, який був би позбавлений недоліків, притаманних прототипу, а саме: підвищення ефективності лікування, скорочення терміну лікування із забезпеченням відсутності больового синдрому у післяопераційному періоді. Поставлена задача досягається запропонованим способом лікування хворих на злоякісні пухлини біляносових порожнин, який включає хірургічне видалення пухлини з біляносових пазух, нанесення на стінки (поверхню) післяопераційної порожнини (найбільш ретельно в завужених місцях) від 15 до 30г (в залежності від площі ранової поверхні) виготовленого ех tempore препарату "ци фоксан-паста", заповнення порожнини марлевою турундою, що просочена препаратом "цифоксан-суспензія", яку видаляють через строк від 4 до 6 днів після операції. Препарати "цифоксан-паста" і "цифоксан-суспензія" пройшли ретельну медико-біологічну атестацію за схемою ФК МОЗ України, яка довела їх повн у нешкідливість та біосумісність з тканинами організму. "Цифоксанпаста" являє собою 70% пастоподібну суспензію у воді гідрогелю метилкремнієвої кислоти (ГТМКК), яка вміщує у своєму складі від 0,4 до 1,0г циклофосфану. "Ци фоксан-суспензія" містить у своєму складі 50% суспензія ГГМКК, котра вміщує у своєму складі від 0,4 до 1,0г циклофосфану. Ці препарати розроблені в ЗАТ "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ". Запропонований спосіб відрізняється від прототипу тим, що перед заповненням післяопераційної порожнини робиться аплікація препаратом "цифоксан-паста", а марлева турунда просочується також цим же препаратом у вигляді більш розведеної (50%) суспензії з імобілізованим цитостатиком (препарат "цифоксан-суспензія"). За рахунок попереднього, до заповнення післяопераційної порожнини марлевою тур ундою, нанесення аплікаційного комплексного препарату, який являє собою композицію гідрофобної кремнійорганічної матриці (ГГМКК) і протипухлинного препарату було досягнуто декілька позитивних непередбачених ефектів. По-перше, марлева турунда, яка просочувалась більш розбавленою, ніж паста суспензією ГГМКК з імобілізованим цитостатиком, зовсім не прилипала до поверхні рани і легко, без болю, видалялась з порожнини. По-друге, застосування цього прийому дозволило разом з гемостазом практично звести нанівець появу запалення та набряку оточуючи х тканин. Поряд з раннім (зразу після операції) початком ефективної хіміотерапії, зниження рецидивів пухлин досягається ефективна детоксикація організму ентеросорбентом. Суть винаходу пояснюється прикладами конкретного здійснення способу лікування хвори х на злоякісні пухлини біляносових порожнин. Приклад 1. Хворий Д., 48 років, історія хвороби № 352, поступив у онковідділ з діагнозом: Рак решітчастого лабіринту. Залишкова пухлина після проведеної раніше променевої терапії в дозі 65 Грей. Патогістологічно встановлено плоскоклітинний неороговіваючий рак. Під ендотрахеальним наркозом за допомогою керованої гіпотонії було виконано операцію ринотомію за Муром з видаленням пухлини з решітчастого лабіринту. Після гемостазу, на стінки післяопераційної порожнини було нанесено 20г цифоксан-пасти та заповнено марлевою турундою, просоченою 50% цифоксан-суспензією. На шкіру післяопераційної рани накладено лавсанові шви та асептичну пов'язку. В післяопераційному періоді набряк тканин в ділянці післяопераційної рани був незначний, хворий не скаржився на біль. На 5 день після операції марлевий тампон було видалено без зайвих зусиль. На підставі клінічних аналізів крові, зміни відповідали звичайному перебігу післяопераційного періоду. Ніяких ускладнень, за період перебування хворого в клініці, не спостерігалось. Приклад 2. Хворий П., 50 років, історія хвороби № 546, поступив у онковідділ з діагнозом: Рак гайморової порожнини з розповсюдженням на решітчастий лабіринт. Патогістологічно встановлено плоскоклітинний зроговілий рак. Під ендотрахеальним наркозом за допомогою керованої гіпотонії було виконано операцію ринотомію за Муром з видаленням пухлини з гайморової порожнини та решітчастого лабіринту. Після гемостазу, на стінки утвореної порожнини було нанесено 30г цифоксан-пасти з послідуючим заповненням порожнини марлевою турундою, просоченою 50% цифоксан-суспензією. На шкіру післяопераційної рани накладено лавсанові шви та асептичну пов’язку. В післяопераційному періоді спостерігався незначний набряк тканин в ділянці післяопераційної рани та щоки, хворий скаржився на відчуття стороннього тіла у післяопераційній порожнині, але болю не було. На 6 день після операції марлевий тампон було видалено без зайвих зусиль. Показники клінічних аналізів крові були у межах норми. Ніяких ускладнень, за період перебування хворого в клініці, не спостерігалось. Пропонований спосіб застосовано у 10 хворих на злоякісні пухлини біляносових порожнин. В таблиці 1 наведені схеми лікування цих хворих за ознаками запропонованого способу лікування. Результати лікування хворих на злоякісні пухлини біляносових порожнин з використанням запропонованого способу у порівнянні із способом за прототипом наведені у таблиці 2. Спостереження за хворими після операції показало зменшення числа рецидиву хвороби при застосуванні запропонованого способу і значне зменшення терміну перебування хворих у лікарні: - основна група (лікування згідно запропонованого способу) - середній ліжко/день М1=15 при середній помилці середньої величини m 1=2,9 (р