Спосіб прогнозування хронізації гострого гепатиту в

Спосіб прогнозування хронізації гострого гепатиту В, що включає дослідження сироватки крові, який відрізняється тим, що в сироватці крові визначають вміст 6-keto-PgF1(PgI2) і ТхВ2 та розраховують прогностичний показник: співвідношення 6-keto-PgF1/TxB2 і при умові, що його значення 0,21 пг/мл та нижче, прогнозують хронізацію процесу. (19) (21) u201104299 (22) 08.04.2011 (24) 25.01.2012 (46) 25.01.2012, Бюл.№ 2, 2012 р. (72) КОЗЬКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ, ВИНОКУРОВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА, СОЛОМЕННИК ГАННА ОЛЕГІВНА, ЗАБЛОЦЬКА СВІТЛАНА ІВАНІВНА, МОГИЛЕНЕЦЬ ОЛЕНА ІВАНІВНА (73) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 3 рігається у 25-30 % хворих, при високому рівні віремії (більше 2000 фг/мкл) ГГВ частіше за всього трансформується в хронічний [Ильина Е.Н., Фомина Е.Е., Артѐмов Е.К. и др. Хронические вирусные заболевания печени: Метод, пособие для врачей. - 2001. - 21 с.]. Однак визначення цього показника можливе лише при наявності коштовного обладнання; крім того, при концентрації його від 500 до 2000 фг/мкл неможливо достеменно передбачити хронізацію процесу у кожного окремого хворого. Відомий спосіб, у якому запропоновано визначення рівня неоптерину у сироватці крові хворих на ГГВ з метою прогнозування рецидивів і хронізації захворювання. Спосіб оснований на тому, що головна роль в імунній відповіді організму на вірус гепатиту В належить клітинному ланцюгу імунітету і для його оцінювання доцільно використовувати такий стабільний показник, як неоптерин (визначається методом імуноферментного аналізу - ІФА). Виявлено, що у період реконвалесценції у 31,4 % хворих гострим гепатитом В, С та мікст-формою залишається підвищений рівень неоптерину (в 1,52 рази у порівнянні із нормою), який корелює з частотою рецидивів та хронізацією захворювання. Таким чином, підвищений рівень неоптерину у хворих на ГГВ у період реконвалесценції свідчить про можливість розвитку в подальшому рецидивів та хронізації процесу. [Бречка А.В. Клиникоиммунологическая эффективность цитокинотерапии в комплексном лечении вирусных гепатитов: Автореф. дисс. к. мед. н. - Курск, 2009. - 22с]. Даний спосіб прогнозування хронізації гострого гепатиту В є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Однак спосіб має недоліки. Здійснення способу можливо лише за наявності спеціального обладнання для проведення ІФА та комерційних тестсистем, які дорого коштують. Немає конкретних значень вмісту неоптерину, при яких можливо прогнозувати рецидив чи хронізацію хвороби. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу підвищення точності прогнозування хронізації ГГВ шляхом оцінки стану системи простогландинів. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі прогнозування хронізації ГГВ, що включає дослідження сироватки крові, згідно з корисною моделлю, в сироватці крові визначають вміст 6-ketoPgF1(PgI2) і ТхВ2 та розраховують прогностичний показник: співвідношення 6-keto-PgF1/TxB2 і при умові, що його значення 0,21 пг/мл та нижче, прогнозують хронізацію процесу. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення точності прогнозування хронізації ГГВ обумовлений визначенням стану системи простогландинів, що дозволяє прогнозувати хронізацію процесу з високою точність. Спосіб виконують наступним чином: У хворого при рецидиві гепатиту В виконують забір крові з ліктьової вени вранці, натще, у кількості 2-3 мл. Кров відстоюють, потім центрифугують протягом 20 хв. і піпеткою відбирають сироватку, у якій ви 66815 4 значають вміст 6-keto-PgF1(PgI2) і ТхВ2 газохроматографічним методом - використовують хроматограф з дефектом по захопленню електронів (цей метод простий та доступний у використанні). Розраховують співвідношення 6-keto-PgF1/TxB2 і при показниках його нижче 0,21 пг/мл прогнозують хронізацію процесу. Спосіб ілюструють наступні приклади його клінічного застосування: Приклад 1. Хворий Ц., 1985 р.н., удруге потрапив до лікарні зі скаргами на слабкість, зниження апетиту, жовтяницю шкіри і склер, відчуття сухості у роті, темний колір сечі, ахолічний кал, болісні відчуття у правому підребер'ї. Два місяці тому цей хворий проходив лікування у гепатологічному відділенні з діагнозом: гострий гепатит В (HBsAg+) жовтянична форма, середній ступінь тяжкості. В епідеміологічному анамнезі - парентеральне вживання наркотичних речовин. Під час об'єктивного дослідження з'ясовано: температура не підвищена, шкіра та склери жовтяничного кольору, серце та легені без особливостей, живіт м'який, під час пальпації чутливий у правому підребер'ї, нижній край печінки виступає із-під реберної дуги на 2 см., селезінка не пальпується, сеча темного кольору, кал ахолічний, супутніх захворювань не виявлено. Лабораторні дані - аналіз крові: еритроцити 12 9 4,5x10 /л, Нb - 156 г/л, лейкоцити - 4x10 /л, еозинофіли - 5 %, нейтрофіли (паличкоядерні - 1 %, сегментоядерні - 31 %), лімфоцити - 51 %, моноцити - 11 %, ШОЕ - 5 мм/г. Біохімічні показники: сулемова проба - 1,6 мл, тимолова - 6 од, активність АлАТ - 10,9 ммоль/(л/год), загальний білірубін - 38 мкмоль/л (прямий - 15 мкмоль/л, непрямий - 23 мкмоль/л), лужна фосфатаза - 18 од. Методом ІФА - виявлені anti-HBcorlgM (anti-HCV - відсутні). У хворого діагностований рецидив гострого гепатиту В. Додатково у хворого був визначений у сироватці крові вміст 6-keto-PgF1(PgI2) й ТхВ2 і розраховано співвідношення 6-keto-PgF1/TxB2, яке склало 0,90 пг/мл, що свідчить про незначний ризик хронізації та високу вірогідність сприятливого виходу хвороби (одужання). Протягом 12 місяців після виписки із стаціонару у хворого активність АлАТ знаходилась у межах нормальних значень, ДНК HBV у сироватці крові не виявлялась, що свідчить про одужання хворого. Приклад 2. Хвора П., 1980 р.н., удруге потрапила до лікарні зі скаргами на загальну слабкість, анорексію, нудоту, біль та тяжкість у правому підребер'ї. Декілька місяців тому ця хвора проходила лікування у гепатологічному відділенні з діагнозом: гострий гепатит В, безжовтянична форма, легкий ступінь тяжкості. В епідеміологічному анамнезі чоловік хворіє на вірусний гепатит В. Під час об'єктивного дослідження з'ясовано: температура 37,2°С, склери та шкіра - нормального кольору, серце та легені без особливостей, живіт м'який, під час пальпації - незначні больові відчуття у правому підребер'ї, нижній край печінки виступає із-під реберної дуги на 1 см., селезінка не пальпується; супутніх захворювань не виявлено. Лабораторні дані - аналіз крові: еритроцити 12 9 3,96х10 /л, Нb - 132 г/л, лейкоцити - 5,3х10 /л, 5 еозинофіли - 1%, нейтрофіли (паличкоядерні - 2 %, сегментоядерні - 52 %), лімфоцити - 36 %, моноцити - 9 %, ШОЕ - 4 мм/г. Біохімічні показники: сулемова проба - 1,98 мл, тимолова - 2,5 од, активність АлАт - 8 ммоль/(л/год), загальний білірубін 15 мкмоль/л (прямий - 5 мкмоль/л, непрямий - 10 мкмоль/л), лужна фосфатаза - 4 од. Методом ІФА виявлено HBsAg, HBeAg, anti-HBcorIgM (anti-HCV, anti-HBe - негативні), методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) - ДНК HBV ++. Хворій діагностовано рецидив гострого гепатиту В. Комп’ютерна верстка А. Крулевський 66815 6 Додатково у хворої був визначений у сироватці крові вміст 6-keto-PgF1(PgI2) й ТхВ2 і розраховано співвідношення 6-keto-PgF1/TxB2, яке склало 0,16 пг/мл, що свідчить про високий ризик хронізації. Протягом 8 місяців після виписки у хворої активність АлАТ знаходилась стабільно на підвищених цифрах (від 1,4 до 4,5 ммоль (л/год)), визначались методом ІФА HBsAg та методом ПЛР - ДНК HBV, що свідчить про формування у хворої хронічного гепатиту В. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601