Спосіб оцінки кісткової компоненти тіла з урахуванням соматотипу людини

Спосіб оцінки кісткової компоненти тіла з урахуванням соматотипу, який включає антропометрію людини за лінійними та охватними показниками з подальшим обчисленням відносного вмісту кісткової компоненти, який відрізняється тим, що виконують виміри довжини тіла (Н, см) та його маси (МТ, кг) і розраховують зросто-ваговий індекс 3 тности кости у детей: взгляд педиатра // Лечащий врач. - 2002. - № 9. - с. 26-30). Існуючі методи визначення кісткової маси людини базуються на оцінці мінеральної щільності кісток, зокрема для опосередкованої оцінки KM застосовується одно- та двобіоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DEXA/DXA), рентгенографія, кількісне ультразвукове дослідження (ультразвукова кісткова денситометрія), фотонна абсорбціометрія, кількісна комп'ютерна томографія (QCT) (Пат. № 49707 A, UA, МПК A61N5/06, G01N33/48. / - Заявка № 2002032065; Заявл. 14.03.2002; Опубл. 16.09.2002. Спосіб ранньої діагностики виникнення остеопорозу кісткової тканини; Пат. № 49707 A, UA, МПК A61N5/06, G01N33/48. / - Заявка №2002 032065; Заявл. 14.03.2002; Опубл. 16.09.2002. Спосіб ранньої діагностики виникнення остеопорозу кісткової тканини). Фотонні і рентгенівські денситометри підрозділяються на моно- і двохроматичні. Монохроматичні - дають можливість досліджувати лише кортикальну тканину кістки, тоді як двохроматичні кортикальну і трабекулярну її компоненти, що дозволяє визначати мінеральну щільність кісток периферичного і осьового скелету, після чого за спеціальною формулою перерахувати вірогідну КМ у конкретного пацієнта (Сміян С.І., Жулкевич І.В., Масик О.М., Гаврилюк М.Є., Бабінець Л.С. Нові підходи до оцінки структурно-функціональних характеристик кісткової тканини за даними лонгітудинальної кісткової денситометрії // Шпитальна хірургія. - 2000. - № 1. – С. 134-136; Method for diagnosis and management of osteoporosis: Пат. 7 6249692 США, МПК , А61В 5/00. Cowin Stephen С., The Research Foundation of City Univ. of New York. № 09/641634; Заявл. 17.08.00; Опубл. 19.06.01; НКИ 600/407). Однак, застосування фотонних та рентгенівських денситометрів дозволяє отримувати лише відносне уявлення щодо абсолютної кількості кісткової компоненти, є достатньо вартісним і технічно складним, що унеможливлює застосування при скринінгових обстеженнях людей різного віку (Митник З.М. Можливості комп'ютерної томографії в діагностиці остеопорозу // Український медичний альманах. - 2001. - № 2. - С. 53-55). Перелічені методи не знайшли широкого застосування для оцінки ККТ у зв'язку з технічною складністю та високою вартістю процедури інструментальних досліджень та подальших розрахунків (Рассохин Б.М., Зубовский Г.А., Сергеев И.Е., Пуртова Г.С. Остеопенический синдром у детей и подростков, больных сколиозом //Український медичний альманах. - 2000. - Т. 3, № 4. - С. 71-75). Ці методи не ефективні у роботі практикуючого лікаря з ряду причин: висока вартість, значна доза опромінення, великий діапазон коливання даних та відсутність їх стандартизації у різних онтогенетичних та клінічних групах пацієнтів (Рубин М.П., Чечурин Р.Е., Зубова О.М. Остеопороз: диагностика, современные подходы к лечению, профилактике //Тер. архив. - 2002. - № 1. - С. 32-37). Відомий спосіб оцінки ККТ базується на виконанні антропометричних вимірів з подальшим застосуванням спеціального обчислювального алго 66942 4 ритму (Matiegka J. The testing of physical effeciecy // Amer. J. Phys. Antropol. - 1921. - Vol. 2, № 3. - P. 2538). Суть вказаного способу антропометричного визначення абсолютної кількості кісткового компонента полягає в тому, що виконують виміри довжини тіла (Н, см) та його масу (МТ, кг) і розрахо-3 вують зросто-ваговий індекс (ІМТ=Н/МТ ), вимірюють величини дистального епіфіза плеча (s1 см) передпліччя (s2, см), стегна (s3, см), гомілки (s4, см) і, розрахувавши їх середнє значення за формулою =(s1+s2+s3+s4)/4, визначають абсолютну масу кісткової тканини (МКА, кг) за формулою 2 МКА= Н1,2/1000. Цей спосіб дозволяє з використанням прямих антропометричних вимірів отримувати показник абсолютної кількості кісткової тканини. Однак, застосування способу передбачає оцінку ККТ без урахування соматотипу, що зменшує точність оцінки та не у повній мірі враховує особливості онтогенетичного остеогенезу. Відомий, також спосіб оцінки соматотипу за схемою J. Carter і В. Heath (Carter J. The HeathCarter comatotype method. San-Diego state univ., 1980, 368 p.; Carter J., Heath B. Somatotypingdevelopment and applications. - Cambridge University Press, 1990. - 504 p.), при цьому соматотип визначається за інтегральним критерієм, об'єднуючим три складові: ендоморфний (характеризує ступінь розвитку жирової тканини), мезоморфний (визначає відносний розвиток м'язів і кісткових елементів тіла) та ектоморфний, що визначає відносну витягнутість тіла людини і є проміжним між ендоморфною і мезоморфною характеристиками статури людини. При цьому, оцінку кісткової компоненти за ектоморфним показником (МКТ) визначають за формулою МКТ=ІМТХ1-Х2, ураховуючи відповідні віко-статеві коефіцієнти (Х1Х2), які отримують за результатами спеціальних антропометричних досліджень. Застосування цього способу дозволяє визначити ектоморфний компонент у соматотипі людини, однак не враховує абсолютну кількість кісткової тканини. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким за технічною суттю та результатом, який може бути досягнуто, тому він вибраний як найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу оцінки кісткової компоненти тіла шляхом урахування абсолютної кількості кісткової тканини та ектоморфної складової соматотипу залежно від етапу онтогенетичного розвитку людини. Поставлена в основу корисної моделі задача вирішується тим, що у відомому способі оцінки компонентного складу маси тіла людини, який включає антропометрію за лінійними та охватними показниками з подальшим обчисленням відносного вмісту кісткової компоненти, згідно з корисною моделлю, виконують виміри довжини тіла (Н, см) та його масу (МТ, кг) і розраховують зросто-3 ваговий індекс (ІМТ=Н/МТ ), вимірюють ширину дистального епіфіза плеча (s1, см) передпліччя (s2, см), стегна (s3, см), гомілки (s4, см) і, розрахувавши її середнє значення за формулою =(s1+s2+s3+s4)/4, визначають абсолютну масу кісткової тканини (МКА, кг) за формулою 5 МКА= Н1,2/1000, після чого виконують оцінку кісткової компоненти за ектоморфним показником (МКТ), який визначають за формулою МКТ=ІМТХ1Х2, враховуючи відповідні віко-статеві коефіцієнти (Х1-Х2) і варіаційність (SD) ектоморфного показника (МКТ±SDКТ) та абсолютної кількості кісткової тканини (МКА±SDКА); і коли у конкретного обстеженого МКТ знаходиться в межах МКТ±SDКТ, а МКА знаходиться в межах МКА±SDКА, кісткову компоненту тіла людини оцінюють як онтогенетичногармонійну; і навпаки. Отже, підвищення точності оцінки кісткової компоненти тіла досягають шляхом одночасного урахування абсолютної кількості кісткової тканини та ектоморфної складової соматотипу залежно від етапу онтогенетичного розвитку людини. Останнє відіграє вирішальну роль у підвищенні точності оцінки ККТ, оскільки ураховується вплив комплексу антропологічних показників та етапів онтогенетичного розвитку людини. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах при виконанні антропометрії конкретної людини у вертикальному положенні, із застосуванням метрологічно повірених пристроїв виконують наступні виміри: універсальним антропометром вимірюють довжину тіла (Н, см) з точністю до 0,1 см, із застосуванням ваг медичних вимірюють масу тіла людини (МТ, кг) з точністю до 0,1 кг. Після чого, застосовуючи штангенциркуль (з точністю до 0,01 см), вимірюють ширину дистального епіфіза плеча (s1, см; найбільша відстань по горизонталі між зовнішнім і внутрішнім надвиростками плечової кісти); передпліччя; ширину передпліччя (s2, см; найбільша відстань по горизонталі між шилоподібними відростками променевої і ліктьової кісти), ширину стегна (s3, см; найбільша відстань по горизонталі між внутрішніми і зовнішніми надвиростками стегнової кістки), ширину гомілки (s4, см; найбільша відстань по горизонталі між зовнішньою і внутрішньою кісточками гомілки). Після виконання антропометрії, розраховують зросто-ваговий індекс конкретної -3 людини за формулою (ІМТ=Н/МТ ), розраховують середнє значення охватних параметрів тіла конкретної людини за формулою =(s1+s2+s3+s4)/4, розраховують абсолютну масу кісткової тканини (МКА, кг) для конкретної людини за формулою 2 МКА= Н1,2/1000 та розраховують ектоморфний показник (МКТ) конкретної людини за формулою МКТ=ІМТХ1-Х2. При цьому коефіцієнти X1 та Х2 і варіаційність (SD) ектоморфного показника (МКТ±SDКТ), а також абсолютну кількість кісткової тканини (МКА±SDКА) для віко-статевої групи, до якої належить конкретна людина, добирають із референтної бази даних, або за результатами регіонально-популяційного вивчення антропометричних параметрів, або за результатами порівняльного 2 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 66942 6 вивчення у спеціально сформованих групах людей (наприклад при вивчення впливу наявних соматичних чи функціональних розладів на компонентний склад тіла). І коли показник МКТ конкретної людини знаходиться в межах МКТ±SDКТ, а МКА знаходиться в межах МКА±SDКА, кісткову компоненту тіла цієї людини оцінюють як онтогенетично-гармонійну; і навпаки. Приклад застосування запропонованого способу. При проведенні комплексного медичного огляду школярів, безпосередньо у натуральних умовах виконано антропометрію Ольги К., 15 років; зокрема універсальним антропометром виміряли довжину тіла дівчинки (Н=157,0 см), із застосуванням ваг медичних виміряли масу тіла (МТ=46,7 кг), штангенциркулем виміряли: ширину дистального епіфіза плеча - найбільшу відстань по горизонталі між зовнішнім і внутрішнім надвиростками плечової кісти (s1=6,2 см), ширину передпліччя - найбільшу відстань по горизонталі між шилоподібними відростками променевої і ліктьової кістки (s2=4,7 см), ширину стегна - найбільшу відстань по горизонталі між внутрішніми і зовнішніми надвиростками стегнової кістки (s3=7,6 см), ширину гомілки - найбільшу відстань по горизонталі між зовнішньою і внутрішньою кісточками гомілки (s4=5,5 см). Після виконання антропометрії, розрахували зросто-ваговий індекс Ольги К. за формулою -3 -3 ІМТ=Н/МТ =157,0/46,7 =157/3,6=43,6, середнє значення ширини епіфізів за формулою =(s1+s2+s3+s4)/4=(6,2+4,7+7,6+5,5)/4=24/4=6,0 та розрахували абсолютну масу кісткової тканини за 2 2 формулою МКА= Н1,2/1000=6 1571,2/1000= =6,78 і ектоморфний показник за формулою МКТ=ІМТХ1-Х2=46,30,732-28,6=31,9-28,6=5,29. При цьому, значення коефіцієнтів Х1 та Х2 відповідно, становлять 0,732 та 28,6, а референтні середньогрупові значення ектоморфного показника (МКТ±SDКТ=3,90±0,37) та показника абсолютної кількості кісткової тканини (МКА±SDКА=6,80±0,40) для групи 15 річних дівчаток, до якої відноситься і Ольга К. взято із референтної бази даних. Оскільки, у Ольги К. показник МКТ знаходиться поза межами середньогрупових значень (5,29>3,90±0,37), а показник МКА знаходиться в межах МКА±SDКА, кісткову компоненту тіла Ольги К. оцінюють як онтогенетично-дисгармонійну. Отже, як продемонстровано на прикладі, застосування корисної моделі дозволяє оцінювати за визначених умов впливу патогенетичних і саногенетичних факторів шляхом урахування абсолютної кількості кісткової тканини та ектоморфної складової соматотипу залежно від етапу онтогенезу. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601