Спосіб оцінки м’язової компоненти тіла з урахуванням соматотипу людини

Спосіб оцінки м'язової компоненти тіла з урахуванням соматотипу людини, який відрізняється тим, що виконують виміри ширини дистальних епіфізів плеча (F1), см) та стегна (F2, см), обхват плеча у напруженому стані (F3, см), площу м'язової 2 тканини плеча (F4, см ), обхват гомілки (F5, см) та 3 Вісник морфології.-2004. - Том.10, №1. - С.52-53). Водночас, відомо, що одним із інтегральних показників тілобудови є його соматотип, яким і визначається відносний вміст м'язової компоненти конкретної людини (Жафярова С.А. Конституция и морфофункциональные особенности детского организма // Актуальные вопросы биомедицинской и клинической антропологии: Матер, научной конференции.-Красноярск, 1997. - С. 31-32). До того ж, наявністю визначеного соматотипу може визначатися і компонентний склад тіла, зокрема абсолютне значення м'язової маси людини (Каменская В.Г., Клопова В.И., Рудкевич Л.А. Конституция дошкольника // Материалы IV международного конгресса по интегративной антропологии. - СПб: Изд. СПбГМУ, 2002. - С.148-151). Відомий, також, спосіб оцінки м'язової компоненти тіла базується на виконанні антропометричних вимірів з подальшим застосуванням спеціального обчислювального алгоритму (Matiegka J. The testing of physical effeciecy // Amer. J. Phys. Antropol.-1921. - Vol. 2, №3. - P.25-38). Суть вказаного способу антропометричного визначення абсолютної кількості м'язового компонента полягає в тому, що виконують виміри площі м'язової тканини плеча (А1 см), та довжину тіла людини (А2, см), після чого визначають абсолютну кількість м'язової маси за формулою ММА=А2×(0,0264+0,0029×А1). Цей спосіб дозволяє з використанням прямих антропометричних вимірів отримувати показник абсолютної кількості м'язової тканини. Однак, застосування способу передбачає оцінку м'язової компоненти тіла без урахування соматотипу, зокрема його мезоморфного показника, що зменшує точність оцінки та не у повній мірі враховує онтогенетичні особливості компонентного складу тіла. Відомий, також спосіб оцінки соматотипу за схемою J. Carter і В. Heath (Carter J. The HeathCarter comatotype method. San-Diego state univ., 1980, 368p.; Carter J., Heath B. Somatotypingdevelopment and applications.- Cambridge University Press, 1990.-504p.), при цьому соматотип визначається за інтегральним критерієм, об'єднуючим три складові: ендоморфний (характеризує ступінь розвитку жирової тканини), мезоморфний (визначає відносний розвиток м'язів і кісткових елементів тіла) та ектоморфний, що визначає відносну витягнутість тіла людини і є проміжним між ендоморфною і мезоморфною характеристиками статури людини. При цьому, оцінку м'язової компоненти за мезоморфним показником (ММТ), визначають за формулою = ММТ (0,858×В1+0,601×В2+0,188×В3+0,161×В5)0,131×В6+4,50, де В1 - ширина дистального епіфіза плеча (см), В2 - ширина дистального епіфіза стегна, В3 охват плеча у його напруженому стані, В4 - середнє значення охватних параметрів гомілки у її верхній та нижній частинах, В5 - довжина тіла людини. Застосування цього способу дозволяє визначити мезоморфний компонент у соматотипі людини, однак не враховує абсолютну кількість жирової тканини. 66943 4 Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким за технічною суттю та результатом, який може бути досягнуто і вибраний як найближчий аналог. В основу корисної моделі поставлена задача підвищити точність оцінки м'язової компоненти тіла шляхом урахування абсолютної кількості м'язової тканини та мезоморфної складової соматотипу залежно від етапу онтогенетичного розвитку людини. Задача, яку поставлено в основу корисної моделі вирішується тим, що у відомому способі оцінки компонентного складу маси тіла людини, який включає антропометрію за лінійними та охватними показниками з подальшим обчисленням відносного вмісту м'язової компоненти маси тіла, згідно з корисною моделлю, виконують виміри ширини дистальних епіфізів плеча (F1 см) та стегна (F2, см), обхват плеча у напруженому стані (F3, см), площу м'язової тканини плеча (F4, см), обхват гомілки (F5, см) та довжину тіла людини (F6, см), після чого визначають абсолютну кількість м'язової маси (ММА) за формулою ММА=F6×(X0+X1×F4), а оцінку м'язової компоненти виконують за мезоморфним показником (ММТ), який визначають за формулою MMT=(X2×F1+X3×F2+X4×F3+X5×F5)-X6×F6+X7, враховуючи віко-статеві коефіцієнти (Х0-Х7) і варіаційність (SD) мезоморфного показника (ММТSDMT) та абсолютної кількості м'язової тканини (ММА±SDМА); і коли у конкретного обстеженого ММТ знаходиться в межах MMT±SDMT, а ММА знаходиться в межах ММА±SDМА, м'язову компоненту тіла людини оцінюють як онтогентично-гармонійну; і навпаки. Отже, підвищення точності оцінки м'язової компоненти тіла досягають шляхом одночасного урахування абсолютної кількості м'язової тканини та мезоморфної складової соматотипу залежно від етапу онтогенетичного розвитку людини. Останнє відіграє вирішальну роль у підвищенні точності оцінки м'язової компоненти тіла, оскільки ураховується вплив комплексу антропологічних показників та етапу онтогенезу людини. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах при виконанні антропометрії конкретної людини у вертикальному положенні, із застосуванням метрологічно повірених пристроїв виконують виміри: штангенциркулем з точністю до 0,01см - вимірюють ширину дистальних епіфізів плеча (F1, см; найбільша відстань по горизонталі між зовнішнім і внутрішнім надвиростками плечової кісти) та стегна (F2, см; найбільша відстань по горизонталі між внутрішніми і зовнішніми надвиростками стегнової кістки), сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5 см - обхват плеча у його напруженому стані (F3, см), після чого визна2 чають площу м'язової тканини плеча (F4, см ), сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5см - вимірюють обхватні параметри гомілки (F5, см; середнє значення вимірів у верхній та нижній частині гомілки) та універсальним антропометром, з точністю до 0,5см - довжину тіла людини (F6, см;), після чого визначають абсолютну кількість м'язової маси (ММА) за формулою ММА=F6×(X0+X1×F4), а оцінку м'язової компоненти виконують за мезомо 5 рфним показником (Ммт), який визначають за формулою MMT=(X2×F1+X3×F2+X4×F3+X5×F5)-X6×F6+X7. При цьому віко-статеві коефіцієнти (Х0-Х7) і варіаційність (SD) мезоморфного показника (ММТSDMT), а також абсолютну кількість м'язової тканини (ММА±SDМА) для віко-статевої групи, до якої відноситься конкретна людина, добирають із референтної бази даних, або за результатами регіонально - популяційного вивчення антропометричних параметрів, або за результатами порівняльного вивчення у спеціально сформованих групах людей (наприклад при вивчення впливу наявний соматичних чи функціональних розладів на компонентний склад тіла). І коли у конкретного обстеженого ММТ знаходиться в межах MMT±SDMT, а ММА знаходиться в межах ММА±SDМА, м'язову компоненту тіла людини оцінюють як онтогентичногармонійну; і навпаки. Приклад застосування корисної моделі. При проведенні комплексного медичного огляду школярів, безпосередньо у натуральних умовах виконано антропометрію Ольги Н., 15 років; зокрема, штангенциркулем з точністю до 0,01см, виміряли найбільшу відстань по горизонталі між зовнішнім і внутрішнім надвиростками плечової кісти (F1=7,34см), виміряли ширину дистальних епіфізів стегна - найбільшу відстань по горизонталі між внутрішніми і зовнішніми надвиростками стегнової кістки (F2=8,25см); сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5см - виміряли обхват плеча у його напруженому стані (F3=23,5см) та визначили площу м'язової тканини плеча Комп’ютерна верстка Н. Лисенко 66943 6 2 (F4=34,2см ); сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5см - виміряли охватні параметри у верхній та нижній частині гомілки і розрахували їх середнє значення (F5=(33+21)/2=27 см) та універсальним антропометром, з точністю до 0,5см виміряли довжину тіла школярки (F6=161,5см). Після виконання антропометрії та добору із референтної бази даних відповідних для дівчинки 15р. віко-статевих коефіцієнтів (становлять: Х0=0,0264; Х1=0,0029; Х2=0,858; Х3=0,601; Х4=0,188; Х5=0,161; Х6=0,131; Х7=4,50; варіаційність мезоморфного показника для відповідного віку та статі становить ММТSDMT=3,3±0,6 тоді як для абсолютної кількості м'язової тканини - ММА±SDМА=21,2±1,3кг); визначили абсолютну кількість м'язової маси за формулою ММА=F6×(X0+X1×F4)=161,5×(0,0264+0,0029×34,2)≈2 0,3кг, а для оцінки м'язової компоненти за мезоморфним показником визначили його величину за формулою MMT=(X2×F1+X3×F2+X4×F3+X5×F5)X6×F6+X7= =(0,858×7,34+0,601×8,25+0,188×23,5+0,161×27)0,131×161,5+4,50≈3,36. Оскільки, у Ольги Н. показники ММТ та ММА знаходяться у межах середньогрупових значень для відповідної віко-статевої групи, то м'язова компонента тіла оцінюється як онтогентично-гармонійна. Отже, як продемонстровано на прикладі, застосування корисної моделі дозволяє оцінювати м'язову компоненту тіла людини за визначених умов впливу патогенетичних/саногенетичних факторів шляхом урахування абсолютної кількості м'язової тканини та мезоморфної складової соматотипу, залежно від етапу онтогенезу. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601