Спосіб профілактики уражень печінки при проведенні інтенсивної поліхіміотерапії туберкульозу легень

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до фтизіатрії. Актуальність предмету винаходу пов'язана з розробкою в сучасних умовах прискорених інтенсивних режимів хіміотерапії хворих на туберкульоз легенів, особливо при вперше виявленому деструктивному туберкульозі легень, які сприяють суттєвому прискоренню ліквідації бактеріовиділення та досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання. Оскільки в теперішній час в Україні та інших країнах СНД має місце епідемія туберкульозу, використання інтенсивної поліхіміотерапії важливе для клінічної практики. Однак щоденне введення 5 різних протитуберкульозних препаратів, з яких низка (рифампіцин, ізоніазид, пиразинамід) є гепатотоксичними, протягом 5 місяців поспіль, суттєво підвищує можливість розвитку уражень печінки у хворих на туберкульоз. Тому потрібна розробка раціональних, патогенетично обгрунтованих способів профілактики уражень печінки при проведенні інтенсивної поліхіміотерапії туберкульозу легень. Існує спосіб профілактики уражень печінки при інтенсивній поліхіміотерапії туберкульозу легень шляхом введення піридоксину по 50мг на день протягом усього періоду проведення поліхіміотерапії (Белик И. Б., Цыганкова Л.М., Вялых Ж.Э. и др. Результаты применения 5-месячной интенсивной полихимиотерапии у впервые выявленных больных деструктивным туберкулезом легких // Укр. пульмонол. журн. - 2001. - №2. С. 20 - 25). Оскільки інших способів профілактики уражень печінки при інтенсивній поліхіміотерапії в медичній літературі та патентних джерелах нами не знайдено, цей спосіб обрано в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що лише введення піридоксину (вітамін В6) не забезпечує профілактики уражень у значної кількості хворих на туберкульоз, які підлягають інтенсивній поліхіміотерапії. У цілому ефективність відомого способу складає лише 25 - 30%. Тому він потребує подальшого удосконалення. Задачею винаходу було підвищення ефективності відомого способу профілактики уражень печінки та зменшення частоти розвитку таких уражень при інтенсивній поліхіміотерапії шляхом додаткового введення нового вітчизняного препарату гепатопротекторної дії ербісолу. Ербісол - препарат природного походження, який містить біологічно активні речовини з екстрактів ембріонів великої рогатої худоби, володіє гепатозахисним та імуномодулюючим ефектами, стимулює репаративну регенерацію пошкоджених тканин, нормалізує метаболічні процеси в організмі. Ербісол нетоксичний, не викликає алергічних реакцій та інших небажаних побічних ефектів, не має протипоказів для використання. Наша пропозиція щодо додаткового введення ербісолу хворим на туберкульоз про проведенні інтенсивної поліхіміотерапії базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах закономірності, яка потім була підтверджена в клінічній практиці, що додаткове введення ербісолу при одночасному призначенні 5 протитуберкульозних препаратів сприяє суттєвому покращенню метаболічних процесів у паренхімі печінки та зменшенню можливості її ураження при тривалому введенні хіміопрепаратів, у тому числі гепатотоксичних. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. При призначенні з приводу туберкульозу легень проведення інтенсивної поліхіміотерапії з одночасним введенням 5 протитуберкульозних препаратів (найчастіше рифампіцину, ізоніазиду, пиразинаміду, стрептоміцину та етамбутолу) протягом 5 місяців поспіль, для профілактики уражень печінки хворим вводять піридоксин (вітамін В6) по 1мл 5% розчину внутрішньом'язово (50мг на добу) та додатково ербісол по 2мл 2 рази на добу внутрішньом'язово протягом 1 місяця, потім по 2мл 1 раз на добу ще 4 місяці (тобто до завершення повного курсу інтенсивної поліхіміотерапії туберкульозу). При розробці заявленого способу нами було обстежено дві групи хворих на деструктивний туберкульоз легень, яким з цього приводу проводилася інтенсивна поліхіміотерапія з одночасним введенням 5 протитуберкульозних препаратів (ізоніазид, рифампіцин, пиразинамід, стрептоміцин, етамбутол) у середньо терапевтичних дозах. Перша група (35 хворих) о тримувала профілактику уражень печінки за допомогою відомого способу-прототипу (тобто лише тіаміном), друга гр упа (36 хворих) - відповідно до заявленого способу (з додатковим введенням ербісолу). В обох групах обстежених вивчали в динаміці клініко-біохімічні показники, що характеризували функціональний стан печінки. Обидві групи хвори х, що були під наглядом, рандомізовані за характером патологічного процесу в легенях, віком та статтю хворих, ви хідними показниками функціонального стану печінки. При проведенні клініко-лабораторного обстеження в динаміці було встановлено, що у хворих першої групи при проведенні інтенсивної поліхіміотерапії поступово підвищувалася частота клінічної симптоматики, що свідчила про виникнення уражень печінки, а саме гепатомегалії, появи субіктеричності шкіри та склер, а в окремих випадках - помірної жовтяничниці, чутливості печінкового краю при пальпації, підвищення щільності печінки, потемніння сечі (таблиця 1). У частини хворих відмічений також позитивний симптом Кера, наявність гіркоти або металевого присмаку у роті, обкладеності язика білим або брудним жовтим нальотом. У другій групі хворих, яка отримувала профілактику ураження печінки згідно із заявленим способом, частота клінічної симптоматики, яка свідчила про патологію печінки була суттєво меншою (див. таблицю 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів профілактики уражень печінки у хворих на туберкульоз легень, що підлягали інтенсивній поліхіміотерапії, на клінічні показники (М ± m) Клінічні показники Збільшення печінки Жовтяниця Субіктеричність склер абс. 29 6 24 Перша група (n=35) % 82,9 ± 6,5 17,1 ± 2,4 68,6 ± 6,0 Друга група (n=36) абс % 14 35,9 ± 3,8 1 2,8 ± 0,5 12 33,3 ± 3,6 Р