Спосіб лікування інфільтративних та обмежено-кавернозних форм нефротуберкульозу

Спосіб лікування інфільтративних та обмежено-кавернозних форм нефротуберкульозу, що включає внутрішньовенну і пероральну протиту 3 ньовенне введення ізоніазіду з розрахунку 1015 мг/кг ваги у сполученні з одноразовим введенням добових доз рифампіцину (0,6-0,9 г) і етанбутолу (15-20 мг/кг ваги) або рифампіцину і стрептоміцину (1000 мг). Наступний основний курс стаціонарної антибактеріальної терапії проводять комбінацією з трьох протитуберкульозних препаратів (рифампіцин - тубазид - етионамід або рифампіцин - тубазид - протионамід). Надалі в протитуберкульозному диспансері або спеціалізованому санаторії впродовж 6 місяців здійснюють закріплюючий етап хіміотерапії інтермітуючим лікуванням за допомогою сполучення двох протитуберкульозних препаратів. Терапію припиняють при стійкому абацилюванні сечі (не виявляється зростання мікобактерій туберкульозу - МБТ - на спеціальних середовищах) і нормалізації основних клініко-лабораторних показників. Зазвичай це відбувається після 10-12 місяців безперервного лікування. Наступні два роки пацієнт потребує протирецидивного лікування впродовж 1,5-2 місяців у весняно-осінній період. Недоліки способу пов'язані з дуже тривалим (до 12 місяців) проведенням постійної гепато- та нефротоксичної хіміотерапії туберкулостатичними препаратами, які у 13-27 % випадків призводять до розвитку побічних токсичних реакцій, в 9 % випадків - до алергічних реакцій і в 1,8-3 % випадків - до токсико-алергічних реакцій. Прояви токсичних ускладнень можуть бути від подразнюючої дії на шлунково-кишковий тракт, нейро-, гепато-, нефротоксичних реакцій до тяжких імунозалежних станів (тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анафілактичний шок, гостра ниркова недостатність). Крім цього, не є рідким (1,7-24,5 %) розвиток повної або часткової резистентності штамів МБТ до туберкулостатиків з розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН) і вторинного хронічного пієлонефриту, який протікає латентно і призводить також до ХНН В основу корисної моделі поставлено завдання створення удосконаленого способу лікування інфільтративних та обмежено-кавернозних форм нефротуберкульозу з підвищеною ефективністю за рахунок посилення дії протитуберкульозних препаратів в уражених тканинах шляхом підвищення їх концентрації безпосередньо в осередку запалення, а також їх проникнення до клітин МТБ, профілактики утворення бацил, що не культивуються, а також L-трансформованих бацил, санації заочеревинних лімфатичних колекторів, купірування вторинного імунодефіциту і активації репаративних процесів. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування інфільтративних та обмеженокавернозних форм нефротуберкульозу, який включає внутрішньовенну і пероральну протитуберкульозну хіміотерапію специфічними антибіотиками і туберкулостатиками, імунокоректорами, біостимуляторами і вітамінами, згідно з корисною моделлю перед введенням специфічних антибіотиків і туберкулостатиків їх змішують з ліпіном, а як біостимулятор і імунокоректор обирають озонокисневу суміш, яку вводять заочеревинно з періо3 дичністю 1 раз у 3 дні в об'ємі 1000-1500 см із 67430 4 зростанням концентрації озону в суміші від 3 до 10-12 мг/л з кроком 0,5 мг/л. Змішування специфічних антибіотиків і туберкулостатиків з ліпіном перед введенням дозволяє залучати ці препарати безпосередньо в осередок активного запалення і створювати необхідну концентрацію в ньому, тобто досягти їх синергічної дії на бацили в осередку запалення як на ті, що розмножуються, так і на ті, що персистують. Крім цього, він покращує місцевий імунітет. Обрання як біостимулятора і імунокоректора озоно-кисневої суміші та запропонований режим її використання дають можливість отримати не тільки значну протизапальну, бактерицидну, вірусоцидну, фунгіцидну, імуномоделюючу та аналгетичну дію, але і покращує функціональний стан органів та систем, знімає токсичну і алергічну дію медикаментів, захищає та покращує функцію органів шлунково-кишкового тракту (печінка, підшлункова залоза, весь кишковий тракт). Відоме використання зазначених препаратів поодинці, але у сполученні з ліпосомальними препаратами, наприклад, ліпіном, воно дозволяє отримати синергічний ефект, який полягає у забезпеченні можливості дії препаратів безпосередньо в осередку специфічного запалення, притому з максимальною концентрацією в мінімально короткий строк після введення за рахунок поліпшення проникності клітинних і бактеріальних мембран, а також активуючої дії місцевого імунітету і антиоксидантної системи ліпотропним препаратом „Ліпін". Крім цього, озоно-киснева суміш сприяє кращому проникненню препаратів всередину клітин мікобактерій туберкульозу, що посилює дію препаратів. Також вона пригнічує супутню неспецифічну флору (яка, як правило, не виліковується за наявності фіброзно-рубцевих змін в тканинах) і перешкоджає розвитку посттуберкульозних фібрознорубцевих змін в тканинах. Підвищуються захисні сили організму. Спосіб реалізується наступним чином. Хворому щоденно, один раз на добу після ентерального прийому добових доз рифампіцину і етамбутолу внутрішньовенно уводять стандартний розчин тубазиду (15 мг/кг ваги) у сполученні з ліпосомальним препаратом "Ліпін" (500 мг) на фоні приймання або введення вітамінів і біостимуляторів (екстракт алое, склоподібне тіло, плазмол, полібіолін, ФІБС). Щоденна консервативна терапія, яка проводиться в описаному обсязі двічі на тиждень, суміщається з ендолімфатичною пресакральною заочеревинною озонотерапією. При цьому хворого укладають на гінекологічне крісло та під контролем пальця, введеного у ампулу прямої кишки, після обробки антисептиком промежини між анальним отвором і куприком, уводять довгу голку і подають 0,25-0,5 % розчин новокаїну з похідними ізохіноліну (розчин папаверину гідрохлориду 2 % - 2 мл або розчину нопи 2 % - 2 мл) до пельвіоректальної клітковини. Похідні ізохіноліну мають лімфотропну дію. Після цього по цій же голці до позачеревного простору уводять озоно-кисневу суміш в кількості 3 1000-1500 см з початковою концентрацією озону в суміші 3 мг/л та подальшим збільшенням на 0,5 мг/л до концентрації озону 10-12 мг/л. Ці про 5 67430 цедури виконують 1 раз в 3 дні до 14-18 процедур сумарно (або 3 місячного курсу ударно-основної протитуберкульозної хіміотерапії). Така комплексна терапія сприяє швидкому і ефективному пригніченню життєдіяльності МБТ і перериває надходження в тканини ураженого органу мікобактеріальних токсинів, при цьому не вступають в дію механізми склеротичної трансформації тканини, які оточують туберкульозний осередок, тобто менше виражений нефросклероз і посттуберкульозний пієлонефрит. Спосіб було використано у 23 хворих з інфільтративними і обмежено-кавернозними формами нефротуберкульозу. У 22 (95,7 %) вже до завершення третього місяця лікування отримана гарантована антимікробна санація внутрішньо органних осередків з відсутністю побічних токсикоз 6 алергічних реакцій і мінімальних перифокальних склеротичних трансформацій тканин. Лише в одному випадку перехід на закріплюючий амбулаторно-санаторний етап з інтермітуючим прийманням двох туберкулостатиків був здійснений згідно з динамікою клініко-лабораторних показників лише до кінця 4-го місяця стаціонарного лікування. Таким чином, запропоновано удосконалений спосіб лікування інфільтративних та обмеженокавернозних форм нефротуберкульозу з підвищеною ефективністю. Лікування за корисною моделлю дозволяє після 3-хмісячного курсу отримати не тільки абацилювання інфільтративно-осередкових деструктивних процесів, але і досягти і інволюції специфічних змін в уражених органах, чим суттєво покращити процеси загоєння. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601