Спосіб лікування грипу у дорослих

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до способів лікування інфекційних хвороб. Актуальність предмету винаходу пов'язана з тим, що в сучасних умовах як на Україні, так і в інших країнах СНД спостерігається підвищення захворюваності на грип, особливо у зимово-весняний період, який може мати досить часто тяжкий перебіг. Тому розробка раціонального способу лікування тяжкої форми грипу у дорослих є важливою для клінічної практики. Відомий спосіб лікування грипу у дорослих хворих шляхом призначення симптоматичних препаратів, зокрема аспірину та анальгіну, полівітамінів, підвищеної кількості рідини усередину для посилення діурезу та ліжковому режиму хворого (Справочник практического врача. -под ред. А.И. Воробьева. -М. Баян.1992. с.348.). Однак цей спосіб недостатньо ефективний і не забезпечує скорочення терміну лікування та кількості розвитку ускладнень з боку бронхолегеневої системи, насамперед пневмоній та бронхопневмоній. Тому пропонується додаткове введення противірусних препаратів, зокрема похідних амантадіну ремантадіну, адапроміну та інших для лікування грипу у дорослих (Злыдников Д. М. Опыт клинического изучения противогриппозного препарата ремантадина //Врачебное дело. -1991. -№4. -С.15-18). Але ці препарати ефективні лише в перші 1-2 дні з початку захворювання, крім того, вони не забезпечують жарознижуючого, протизапального, інтерфероніндукуючого та імуномодулюючого ефектів, тому вони не забезпечують нормалізації показників імунологічного гомеостазу, що сприяє розвитку ускладнень з боку бронхолегеневої системи та загострень хронічних запальних процесів з боку придаткових пазух носа. Відомий також спосіб лікування грипу у дорослих шляхом додаткового введення препаратів з інтерфероногенною активністю, зокрема амізону (Деклараційний патент України №51263 А - Спосіб лікування хворих на грип. -Опубл. 15.11.2002р. Бюл. №11). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що амізон у частини хворих, особливо при наявності у хворих вторинних імунодефіцитних станів, не забезпечує достанього інтерфероногенного та імуномодулюючого ефектів, що в клінічному плані виражається збереженням субфебрилітету та підвищеною ймовірністю розвитку ускладнень, насамперед пневмоній. Задачею винаходу було підвищення ефективності лікування грипу у дорослих хворих та зниження ймовірності розвитку ускладнень. Вказана задача реалізується шляхом додаткового введення циклоферону індуктору ендогенного інтерферону, що володіє також імуномодулюючою активністю. Вказана пропозиція базується на встановленої в експериментальних умовах, а потім підтвердженої у клініці закономірності, яка полягає у тому, що при спільному введені амізону та циклоферону має місце взаємопотенціююча дія обох препаратів в плані імуномодулюючої, протизапальної та інтерфероніндукуючої активності, яка перевищує просту сумацію ефектів обох препаратів. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому на грип вводять амізон по 0,25г 3-4 рази на добу усередину після прийому їжі та додатково циклоферон у вигляді 12,5% розчину по 2мл внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 5 діб поспіль. У клінічному плані ефективність заявленого способу проявляється скороченням терміну лікування, прискоренням одужання хворих, зменшенням частоти розвитку ускладнень, в патогенетичному - зниженням концентрації СМ у сироватці крові. При розробці заявленого способу було обстежено 80 дорослих хворих на грип віком від 18 до 35 років (43 чоловіка та 37 жінок), які були розподілені на дві групи, по 40 осіб у кожній, рандомізовані за віком, статтю та терміном вступу до стаціонару. Діагноз грипу встановлений на підставі клініко-епідеміологічних даних та підтверджений серологічно, зростанням титрів специфічних антитіл у 4 рази та більше в динаміці захворювання. На початку лікування клінічна картина захворювання була типовою та характеризувалася наявністю пропасниці, загальної слабкості, нездужання, зниження або відсутності апетиту, головного болю, ломоти у всьому тілі, артралгії, болю в очних яблуках, сухого кашлю та сухого грипозного риніту. При проведенні клінічного обстеження звертали увагу на тривалість збереження клінічних симптомів захворювання та наявність або відсутність ускладнень, а саме бронхіту, пневмонії та гайморитів. За даними клінічного нагляду встановлено, що при використанні заявленого способу відмічається позитивний вплив на клінічні показники, а саме скорочення тривалості збереження пропасниці у хворих основної групи, яка лікувалася згідно заявленого способу, в середньому на 2,2±0,2 дні раніше, ніж у хворих групи зіставлення, загальної слабкості - на 2,5±0,1 дні раніше, нездужання на 2,0±0,25 дні раніше, головного болю - на 2,7±0,1 дні раніше, ломоти у всьому тілі - на 2,6±0,2 дні раніше, артралгії - на 3,0±0,3 дні раніше, болю в очних яблуках - 2,8±0,2 дні раніше, сухого кашлю - на 2,8±0,3 дні раніше, зниження або відсутність апетиту - на 2,7±0,1 дні раніше, грипозного риніту - на 2,6±0,12 дні (Р