Спосіб лікування дифтерії у дорослих хворих

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до способів лікування інфекційних хвороб. Актуальність предмету винаходу пов'язана з тим, що в сучасних умовах як в Україні, так і в інших країнах СНД, спостерігається підвищення захворюваності на дифтерію, що пов'язано як з дефектами вакцинації, так і з негативним впливом ксенобіотиків або радіонуклідів на організм. Вплив екологічно несприятливих факторів (хімічно шкідливі речовини, радіонукліди) обумовлює виникнення імунодепресії і зниження показників природної антиінфекційної резистентності, у зв'язку з чим виникають вторинні імунодефіцитні стани. На цьому фоні суттєво знижується формування специфічного протидифтерійного імунітету при вакцинації, і тому істотно зростає частота захворюваності на дифтерію серед населення, насамперед дорослого. Тому розробка патогенетично обґрунтованих способів лікування дифтерії у дорослих важлива для потреб клінічної практики лікаряінфекціоніста. Існує спосіб лікування дифтерії у дорослих хворих, який передбачає введення антибіотиків та протидифтерійної сироватки, а також засобів неспецифічної детоксикації, а саме внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів в кількості 1500-2000мл на добу дорослому, 10% розчину альбуміну по 400мл на добу, а також преднізолону парентерально в добовій дозі 60-120мг (Справочник по инфекционным болезням /Под ред. Ю. В. Лобзина и А.П. Казанцева. -СПб: Комета, 1997. -С.225 -228). Однак цей спосіб недостатньо ефективний при лікуванні хворих з токсичними формами дифтерії, оскільки він у таких випадках не обумовлює тривалого зниження як загальноінфекційної, так і специфічної інтоксикації, обумовленої дією екзотоксину дифтерійної палички. Відомий також спосіб лікування дифтерії у дорослих хворих, який включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів та додатково інгібіторів протеаз (контрикал, гордокс або трасилол), діуретиків, а також препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію (Возіанова Ж.І. Ін фекційні і паразитарні хвороби. -T.I. -Київ: Здоров'я. -2001. -С. 17-221). Недоліками цього способу є недостатньо швидке зниження так званої "метаболічної" інтоксикації, яка пов'язана з накопиченням в організмі хворого токсичних сполук середньомолекулярної маси, тобто "середніх молекул" (CM), а також синдрому імунотоксикозу, який обумовлений суттєвим підвищенням вмісту у крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Існує також спосіб лікування дифтерії у дорослих хворих, який включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретиків, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію, та додатково кремнеземних ентеросорбентів у вигляді 2% водної суспензії протягом 7-10 діб поспіль (Деклараційний патент України на винахід №48667 МПК7 А61К31/695, А61Р31/00. - Спосіб лікування дифтерії. -Опубл. 15.08.2002. -Бюл. №8). Однак відомо, що у частини хворих на дифтерію досить тривало зберігаються порушення з боку природної антиінфекційної резистентності (ПАР), особливо після перенесеної токсичної дифтерії, а в клінічному плані астенічний або астено-депресивний синдроми та зниження працездатності. Тому був розроблений удосконалений спосіб лікування дифтерії, що включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки в дозі, яка відповідає тяжкості перебігу хвороби, глюкозо-сольових розчинів, діуретиків, інгібіторів протеаз, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію, кремнеземних ентеросорбентів усередину та ербісолу (Деклараційний патент України на винахід №59724 МПК7 А61К35/48. - Спосіб лікування хворих на дифтерію. -Опубл. 15.09.2003. -Бюл. №9). Даний спосіб найбільш ефективний з існуючих, тому він обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що у частини хворих все ж таки недостатньо швидко знижуються прояви синдрому ендогенної "метаболічної" інтоксикації, що сприяє тривалому збереженню астего-невротичних проявів та формуванню у таких хворих після перенесеної дифтерії синдрому підвищеної стомленості, який супроводжується значним зниженням працездатності, підвищеною втомою, поганим самопочуттям. Задачею винаходу було підвищення ефективності лікування дорослих хворих на дифтерію, скорочення терміну лікування та покращення виходів дифтерії, а саме зниження ймовірності розвитку синдрому підвищеної стомленості. Дана задача досягається шляхом додаткового введення до комплексу лікування нового українського препарату глутаргіну. Наша пропозиція щодо використання глутаргіну в комплексі лікувальних заходів у хворих на дифтерію, базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах, а потім підтвердженій у клініці закономірності, що глутаргін суттєво прискорює зниження, а потім ліквідацію явищ мікробної (інфекційної) інтоксикації, обумовленої безпосередньо токсинами збудників дифтерії, а також "метаболічну" інтоксикацію, яка обумовлена порушеннями обміну речовин, у тому числі білкового обміну у хворих на дифтерію, та біохімічним маркером якої є суттєве підвищення рівня так званих "середніх" молекул у крові. При лікуванні хворих на дифтерію глутаргін впроваджений нами вперше. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. При госпіталізації хворого та встановленні діагнозу дифтерії, призначають антибіотики, протидифтерійну сироватку в дозі, яка відповідає тяжкості перебігу хвороби, глюкозосольових розчинів, діуретиків, інгібітори протеаз, препарати, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію, кремнеземні ентеросорбенти усередину та ербісол та додатково вводять глутаргін по 20-30мл 4% розчину внутрішньовенно двічі на добу протягом 5-7 днів поспіль, а потім по 0,5г (2 таблетки) 3 рази на добу усередину ще 15-20 діб поспіль. Для вивчення ефективності заявленого способу лікування дифтерії у дорослих хворих було обстежено 42 хворих на дифтерію. Обстежені хворі розподілялися на дві групи - основну (22 хворих), яка лікувалася згідно до заявленого способу та груп у зіставлення (20 хворих), що отримувала лікування згідно до відомого способупрототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані між собою за тяжкістю перебігу дифтерії, віком та статтю хворих. Обстежені хворі поступали до інфекційного стаціонару переважно на перший або другий день від початку хвороби. Клініка дифтерії у них була типовою і характеризувалася підвищенням температури тіла, наявністю інших симптомів інфекційної токсикозу (головний біль, загальна слабкість, ломота в усьому тілі, зниження апетиту) та місцевих проявів запального процесу у ротоглотці (біль у горлі, набряк піднебінних мигдаликів та язичка, наявність плівчастих нальотів на мигдаликах, які поширювалися на язичок та м'яке піднебіння). При тяжкому перебізі дифтерії відзначалося також виражена блідість шкіри, ціаноз губ та носо-губного трикутника, нігтьових фаланг, та хікардія, глухість тонів серця, виникнення задишки навіть у разі невеликого фізичного навантаження, у частини хворих - набряк на шиї різного ступеня поширення - від підщелепної ділянки (при субтоксичній дифтерії) до ключиць (при токсичній дифтерії IIIст.). У всі х хворих на дифтерію, що були під наглядом, відзначено збільшення та болісність підщелепних лімфовузлів. Проведення клінічного обстеження в динаміці дозволило встановити, що в основній групі, яка отримувала лікування згідно до заявленого способу, тобто додатково отримувала глутаргін, було відзначено вірогідне прискорення ліквідації симптомів загального інфекційного токсикозу та місцевого запального процесу в ротоглотці. Так, як видно з таблиці 1, ліквідація загальної слабкості у хворих основної групи відмічалася на 2,5±0,15 дні раніше, ніж у гр упі зіставлення, нездужання - на 3,2±0,2 дні, головного болю - на 2,3±0,12 дні, ломоти в усьому тілі - на 2,5±0,15 дні, болю у горлі - на 2,4±0,18 дні, тахікардії - на 2,5±0,2 дня. Таблиця 1 Вплив заявленого та відомого способів лікування дифтерії у дорослих хворих на деякі клінічні показники (М±m) Клінічні показники Тривалість збереження (діб): загальної слабкості нездужання головного болю ломоти у всьому тілі болю в горлі тахікардії нальотів у ротогло тці гіперемії слизової оболонки ротоглотки збільшення підщелепних лімфатичних вузлів набряку шиї (при токсичній дифтерії) блідості шкіри астенічного синдрому Основна група (n=22) Група зіставлення (n=20) Р 4,7±0,3 5,1±0,25 4,1±0,2 4,3±0,3 3,3±0,2 4,2±0,2 3,3±0,3 4,1±0,25 7,2±0,25 8,3±0,3 6,4±0,2 6,8±0,25 5,7±0,15 6,6±0,25 5,4±0,25 6,2±0,3