Спосіб лікування прогресуючої деформації довгих кісток

Винахід відноситься до медицини, зокрема до дитячої ортопедії і може бути використаний для лікування багатоплощинних осьових деформацій довгих кісток, наприклад, при нейрофіброматозі та нирковій остеодистрофії. Прогресуюча деформація спричиняє патологічну перебудову кістки у зоні максимального навантаження, що призводить до патологічного перелому з формуванням несправжнього суглоба (псевдоартрозу) через порушення трофіки кісткової тканини. Відомий спосіб заміщення дефекту трубча тих кісток [1], який включає розрізи м'яких тканин дистальніше і проксимальніше від патологічної ділянки та кісткову пластику трансплантатами. Цей спосіб неможливо застосувати для хірургічного лікування патологічно зміненої кістки тому, що кортикальний трансплантат не заповнює нерівності ураженої кістки, його неможливо провести і щільно сумістити з ураженим сегментом кістки при значній деформації діафіза та застосувати для лікування багатоплощинної деформації кістки. Перебудова кортикального трансплантата відбувається протягом року. Найбільш близьким до запропонованого способу є спосіб лікування кутови х деформацій кінцівок [2], обраний за прототип, який включає поперечне розсічення окістя з увігнутої сторони деформації на частину окружності довгої кістки з його відшаруванням, виворотом та підшиванням одного з клаптів окістя до м'яких тканин. Недоліками цього способу є його спрямованість на усунення деформації лише в одній площині шляхом зняття натягу окістя на невеликому протязі та прискорення темпу росту кістки локально на вершині увігн утої поверхні кута деформації, відсутність необхідного потовщення патологічно витонченої кістки, відсутність ефекту збільшення міцності кістки. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу лікування прогресуючої деформації довгих кісток, в якому шляхом розсічення окістя та застосування пластичного матеріалу (керамічного гідроксилапатиту) досягається можливість усунення деформації у кількох площинах, потовщення патологічно витонченої ділянки кістки, збільшення її міцності. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування прогресуючої деформації довгих кісток шляхом І-подібного розсічення окістя з увігнутої сторони деформації та його відшарування, згідно з винаходом, окістя розсікають по всій довжині деформації, формуючи два П-подібних клапті, та підокісно укладають прошарки пористих гранул гідроксиапатиту без зведення країв розсіченого окістя. Розсічення окістя по всій довжині увігнутої поверхні кістки з формуванням двох П-подібних клаптів дозволяє усун ути бага топлощинну деформацію. Підокісне заповнення гранулами гідроксиапатиту по увігнутій поверхні кістки потовщує витончену кістку і збільшує її міцність. Збереження діастазу між краями окістя по лінії розсічення сприяє більш повільному її зрощенню, а отже й тривалому ефекту зняття напруги по всій увігнутій поверхні кістки і, таким чином, сприяє вирівнюванню деформації. Заявлюваний спосіб пояснюється ілюстративно. На Фіг.1 наведений відбиток з рентгенограми до операції хворого С., 1995 року народження, що відображає деформацію патологічно зміненої великої гомілкової кістки з переважною локалізацією ураження у середній третині гомілки. На Фіг.2 наведений відбиток з рентгенограми того ж хворого зразу після операції. На Фіг.3 наведений відбиток з рентгенограми того ж хворого через 2 роки після операції. Спосіб включає І-подібне розсічення окістя з увігнутої сторони деформації по всій ЇЇ довжині з формуванням двох П-подібних клаптів, його відшарування та підокісне укладання прошарків пористих гранул гідроксиапатиту без зведення країв розсіченого окістя. Спосіб здійснюють таким чином. По всій довжині пошарово оголюють увігнуту поверхню патологічно зміненої кістки, виконують розріз окістя по всій довжині деформованої та патологічно зміненої кістки на 1-2см вище і нижче деформації. У крайніх точках подовжнього розрізу роблять два поперечних розрізи окістя на половину окружності кістки відповідної деформації. Окістя відшаровують від поздовжнього розрізу у протилежних напрямках, формуючи П-подібні клапті по обидві сторони увігнутої поверхні кістки по всій довжині розтину окістя. Далі гранули гідроксиапатиту вкладають по всій довжині і ширині відшарованого окістя з заходженням на 1-2см вище та нижче країв деформації. Гранули гідроксиапатиту накривають П-подібними клаптями окістя таким чином, щоб його краї не стикалися. Приклад виконання запропонованого способу. Хворий С., 1995 року народження, історія хв. №429307. Діагноз: нейрофіброматоз, периферична форма, деформація великої гомілкової кістки з переважною локалізацією ураження у середній третині гомілки. Рентгенологічно визначається витончення і деформація великої гомілкової кістки по типу антекурвації під кутом 165° у середній третині гомілки, склероз кісткової тканини і звуження кістковомозкового каналу. Довжина ураженої ділянки кістки 5см, різниця у товщині великих гомілкових кісток між хворою і здоровою кінцівками на рівні вершини деформації - 0,3см. Розрізом на передньо-внутрішній поверхні гомілки довжиною 7см, оголена увігн ута поверхня патологічно зміненої великої гомілкової кістки, зроблене подовжнє розсічення окістя по увігн утій поверхні по всій довжині деформації довжиною 7см, і перпендикулярно йому два поперечних розрізи окістя у проксимальній і дистальній частині поздовжнього розрізу на половину окружності великої гомілкової кістки. Окістя дбайливо відділено по всій довжині поздовжнього розрізу у протилежних напрямках і сформовано два П-подібні клапті по обидві сторони увігн утої поверхні по всій довжині деформації, потім під них укладені пористі гранули гідроксиапатиту розміром 1-2мм і накриті двома клаптями окістя. Відстань між краями повздовжнього розрізу окістя становить 0,3см. Накладено пошарові шви на м'які тканини. Через 2 роки після операції відмічена часткова корекція деформації великої гомілкової кістки, на рентгенограмах кісток правої гомілки-потовщення великої гомілкової кістки у межах 0,3см, відновлення просвіту кістковомозкового каналу. У клініці запропонованим методом виконано 4 операції. У всіх випадках отримано стабілізацію розвитку деформації, у 1-й - повну її корекцію. Терміни спостережень становлять від 3 місяців до 5 років. Застосування запропонованого способу дозволяє у подальшому виключити необхідність виконання коригуючи х остеотомій, які небезпечні при вроджених чи набутих захворюваннях можливістю незрощення та формування псевдоартрозу через порушену трофіку кісткової тканини, знизити травматичність лікування. Крім того оперативне втручання триває близько 30хв., що має велике значення при проведенні загального знеболювання у дітей з вродженими вадами, які часто супроводжуються змінами в інших системах організму, зокрема ЦНС Навантаження кінцівки починають з 3-4 тижня після операції, шви знімають амбулаторно, що значно зменшує тривалість перебування хворого на хірургічному ліжку (у середньому на 2-3 тижні). Джерела інформації, прийняті до уваги при експертизі: 1. А.с. №738614 СССР, МПК2 А61В17/00. Способ замещения дефекта трубчатых костей /Я.Н. Родин, Н.П. Решетников, В.В. Филиппов, Саратовский НИИТО; №2667662/28-13; Заявлено 27.09.78; Опубл. 05.06.80, Бюл. 21. - 2с. 2. A.c. №1012892 СССР, МПК3 А61В17/00. Способ лечения угловых де формаций конечностей /И.И.Талько, М.С. Кабаций; №3346631/24-13 /Киевский НИИ ортопедии; Заявлено 16.10.81; Опубл. 23.04.83., Бюл. №15. - прототип.