Система укх радіозв’язку

Корисна модель відноситься до галузі електрики, зокрема, до техніки електричного зв'язку, а саме до систем УКХ радіозв'язку. Відома система УКХ радіозв'язку, що містить дві або декілька станцій радіозв'язку, які містять передавальні та приймальні антени з вузькою діаграмою спрямованості [1]. Недоліками відомої системи УКХ радіозв'язку є те, що для здійснення радіозв'язку між двома станціями необхідне визначення азимуту на кореспондента, причому зміна місця розташування станцій потребує зміни азимутів спрямованості їх антен, для чого необхідне знання координат розташування кореспондента, повідомлення яких кореспонденту можливе шляхом їх передачі за допомогою антени з коловою діаграмою спрямованості, що зменшує енергетичну прихованість станції радіозв'язку для засобів радіорозвідки. Найбільш близьким технічним рішенням, обраним за прототип, є система УКХ радіозв'язку, що містить одну або декілька базових станцій та дві або декілька рухомих станцій, розташованих навколо базової станції, при цьому рухомі станції містять приймальні антени з коловою діаграмою спрямованості та передавальні антени [2]. Недоліками відомої системи УКХ радіозв'язку, обраної як прототип, є те, що випромінювання радіосигналу від антен рухомих станцій здійснюється в усіх напрямках, у тому числі у напрямку засобів радіорозвідки противника, що знижує розвідзахищеність рухомих станцій. В основу винаходу поставлене завдання шляхом використання рухомими станціями передавальних антен з вузькою діаграмою спрямованості та застосуванням базових станцій для обміну рухомими станціями даними щодо координат розташування кореспондента забезпечити підвищення розвідзахищеності рухомих станцій. Суть корисної моделі в системі УКХ радіозв'язку, що містить одну або декілька базових станцій та дві або декілька рухомих станцій, розташованих навколо базової станції, при цьому рухомі станції містять приймальні антени з коловою діаграмою спрямованості та передавальні антени, досягається тим, що базова станція містить систему суп утникової навігації, пристрій для кодування інформації, пристрій розрахунку азимуту на кореспондента, приймальну та передавальну антени, які компонуються із антен з вузькою діаграмою спрямованості, при цьому сума діаграм спрямованості у горизонтальній площині становить 360 градусів, рухомі станції містять системи супутникової навігації, пристрої для кодування інформації, пристрої розрахунку азимуту на кореспондента та передавальні антени з вузькою діаграмою спрямованості. Порівняльний аналіз технічного рішення, яке заявляється, із прототипом, дозволяє зробити висновок, що система УКХ радіозв'язку, яка заявляється, відрізняється тим, що базова станція містить систему суп утникової навігації, пристрій для кодування інформації, пристрій розрахунку азимуту на кореспондента; приймальну та передавальну антени, які компонуються із антен з вузькою діаграмою спрямованості, при цьому сума діаграм спрямованості у горизонтальній площині становить 360 градусів, рухомі станції містять системи супутникової навігації, пристрої для кодування інформації, пристрої розрахунку азимуту на кореспондента та передавальні антени з вузькою діаграмою спрямованості. Таким чином, система УКХ радіозв'язку, яка заявляється, відповідає критерію корисної моделі "новизна". Суть корисної моделі пояснюється за допомогою креслень, де на Фіг.1 зображена схема здійснення радіозв'язку між базовою та рухомою станціями, на Фіг.2 зображена схема здійснення радіозв'язку між рухомими станціями. Система УКХ радіозв'язку містить (див. Фіг.1): базову станцію 1, дві або декілька рухомих станцій 2-5, передавальні та приймальні антени 9 базової станції 1 складаються з антен з вузькими діаграмами спрямованості 10, діаграми спрямованості яких створюють колову діаграму спрямованості передавальної та приймальної антенам 9. Станції радіорозвідки противника 6-8 ведуть розвідку джерел радіовипромінювання. Система УКХ радіозв'язку підвищеної розвідзахищеності працює наступним чином: рухома станція 5 (див. Фіг.1) визначає координати свого розташування за допомогою систем супутникової навігації, що містяться у складі рухомої станції 5. Інформація про координати свого розташування з деякою періодичністю перетворюються у пакет службових даних, кодується кодувальним пристроєм, що міститься у складі рухомої станції 5 та передається у напрямку 11 базової станції 1. Базова станція 1, отримавши пакет службових даних від рухомої станції 5, розкодовує його кодувальним пристроєм, що міститься у складі базової станції 1, та отриману інформацію щодо координат рухомої станції 5 заносить у базу даних базової станції 1. З моменту занесення отриманої інформації про координати рухомої станції 5 у базу даних базової станції 1, базова станція 1 за допомогою однієї з антен з вузькою діаграмою спрямованості 10 передає у напрямку 12 рухомої станції 5 квитанцію про успішне отримання пакету службових даних від рухомої станції 5. Рухома станція 5 при отриманні квитанції від базової станції 1 наступну передачу пакету що містить координати розташування рухомої станції 5, здійснює через визначений період часу, якій залежить від швидкості зміни просторового положення рухомої станції 5. У разі не отримання квитанції від базової станції 1 рухома станція 5 здійснює повторну передачу у напрямку 11 базової станції 1 пакету службових даних з координатами рухомої станції 5. Передачу даних на базову станцію 1 щодо координат свого розташування рухомі станції 2-4 здійснюють аналогічним чином. При необхідності здійснення зв'язку рухомої станції 2 з рухомою станцією 3 (див. Фіг.2), р ухома станція 2 здійснює запит у базової станції 1 про координати розташування рухомої станції 3. При отриманні запиту від рухомої станції 2 базова станція 1 здійснює передачу у напрямку рухомої станції 2 останнього пакету отриманого від рухомої станції 3 з її координатами. Отримавши пакет з координатами розташування рухомої станції 3, рухома станція 2 передає на базову станцію 1 квитанцію успішного отримання відповіді на запит. У разі не отримання базовою станцією 1 квитанції від рухомої станції 2, базова, станція 1 здійснює повторну передачу пакету з координатами рухомої станції 3 у напряму рухомої станції 2. Рухома станція 2, після отримання пакету про координати рухомої станції 3, за допомогою пристрою розрахунку азимуту на кореспондента, який міститься у складі рухомої станції 2, визначає азимут спрямованості антени на рухому станцію 3. Після визначення азимуту на рухому станцію 3, рухома станція 2 здійснює передачу пакету запиту на зв'язок у напрямку 13 на рухому станцію 3. Пакет запиту на зв'язок містить у своєму складі координати розташування рухомої станції 2. При отриманні рухомою станцією 3 пакету запиту від р ухомої станції 2 пристроєм визначення азимуту на кореспондента що міститься у рухомій станції 3 визначається напрямок на рухому станцію 2. Далі рухомою станцією 3 здійснюється передача квитанції про отримання пакету запиту на зв'язок у встановленому напрямку 14 на рухому станцію 2. З отриманням рухомою станцією 2 квитанції від рухомої станції 3 здійснюється передача пакету входження в зв'язок, передача якого обумовлює встановлення зв'язку між рухомими станціями 2 і 3. У разі не отримання рухомою станцією 2 квитанції від рухомої станції 3 у напрямку 13 здійснюється повторна передача пакету запиту на зв'язок. При відсутності квитанції рухомої станції 3, рухомою станцією 2 здійснюється уточнюючий запит у базової станції 1 про координати розташування рухомої станції 2 та повторює алгоритм входження в зв'язок з рухомою станцією 3. Після закінчення сеансу зв'язку рухомі станції 2 та 3 продовжують періодичну передачу даних на базову станцію 1 щодо координат свого розташування. При відсутності у базовій станції 1 даних про запрошуван у на зв'язок рухому станцію здійснюється запит у суміжних базових станцій про наявність інформації про запрошувану р ухому станцію. З отриманням інформації про координати розташування викликаємої рухомої станції базова станція 1 здійснює передачу пакету з цією інформацію на рухому станцію від якої був отриманий запит. Підвищення розвідзахищеності відбувається за рахунок використання рухомими станціями передавальних антен з вузькою діаграмою спрямованості, при чому виявлення рухомої станції можливо при попаданні станції радіорозвідки у головний пелюсток діаграми спрямованості передавальної антени рухомої станції. Підвищення ефективності використання системи УКХ радіозв'язку, яке заявляється, у порівнянні з прототипом, досягається за рахунок підвищення розвідзахищеності рухомих станцій 2-5. Джерела інформації: 1. Калинин А.И., Черенкова Е.Л. Распространение радиоволн и работа радиолиний. М.: Связь, 1971. -440с.аналог. 2. Соколов А.В., Андрианов В.И. Альтернатива сотовой связи: Транкинговые системы. -БХВ-Петербург.: 2002, 448с. – прототип.