Спосіб визначення оксидної активності мікроорганізмів

Спосіб визначення оксидної активності Aerococcus viridans, який полягає у тому, що мікроорганізми засіваються на щільне живильне середовище, яке містить 20-40 г живильного агару на 1 л води, який відрізняється тим, що мікроорганізми вирощуються на щільному індикаторному живильному середовищі, що містить (г на 1 л води): живильний агар 20 - 40 розчинний крохмаль 5,0 - 40,0 калію йодид 0,1-2,0, а після вирощування мікроорганізмів поверхня щільного індикаторного живильного середовища заливається 5 мл 5-10 % розчину H2SО4. (19) (21) a200600328 (22) 13.01.2006 (24) 12.11.2007 (72) КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, UA, СТЕП АНСЬКИЙ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ, UA, ХІЛЬКО ЛЕОНІД ВАСИЛЬОВИЧ, UA (73) КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, UA, СТЕП АНСЬКИЙ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ, UA, ХІЛЬКО ЛЕОНІД ВАСИЛЬОВИЧ, UA (56) UA A 52151,16.12.2002. UA C2 72065, 15.12.2004. SU A1 1359301, 15.12.1987. SU A1 1406156, 30.06.1988. 3 80892 середовище задовільної якості і їм часто користуються, хоча і відомо, що нагрівання, особливо в лужному середовище, приводити до зміни багатьох цукрів. Певною небезпекою є перетворення одного цукру в інше, наприклад, взаємний перехід манози, глюкози і фруктози. У якості індикаторів використовують нейтральний червоний (0.0005%; вага/ об'єм), феноловий червоний (0.005%; вага/об'єм), бромкрезоловий фіолетовий (0.002%; вага/об'єм) і хлорфеноловий червоний (0.001%; вага/об'єм). Інколи до пептоної води додають індикатор Андреде. Але, рідкі індикаторні середовища не дозволяють вивчати біохімічні властивості ізольованих колоній, чи окремих осередків росту. Для вивчення біохімічних властивостей культур мікроорганізмів використовуються щільні індикаторні живильні середовища, наприклад, пептоний агар, до якого до розливу в чашки додається індикатор і автоклавований розчин цукру. Користуючись чашками з індикаторним середовищем, водночас проводять і іспит і розподіл змішаних культур. Можна користуватися найбільш простим живильним середовищем, яке складається з суміші пептоного агару, індикатора і цукру. У якості прототипу розглядається щільне індикаторне живильне середовище, що містить еозин і метиленовий синій (ЕМС), рецепт якої приводитися нижче, бо в такому середовищі зміна барвника обмежується зоною, займаною кожною колонією, завдяки чому кожну окрему колонію легко відрізнити від сусідніх. Склад щільного індикаторного середовища для виявлення біохімічних властивостей мікроорганізмів: Пептон 10 г Еозин Υ 0.4 г Метиленовий синій 0.065 г NaCl 5г К2НРО4 2г Агар 15.0 г Цукор 10г Дистильована вода 1л Вхідне значення рН середовища повинно бути рівно 7.3. Вихідне живильне середовище пофарбовано в черновато-синій колір. Колонії, викликаючи бродіння, пофарбовані в чорний з металевим блиском колір, а колонії, що не володіють цією здатністю – безбарвні [3]. Втім це середовище не реагує на оксидну активність мікроорганізмів, що полягає в продукції водень пероксиду. В основу винаходу поставлене завдання: розробити спосіб визначення оксидної активності мікроорганізмів, що полягає в продукції пероксиду водню ізольованими колоніями і окремими осередками при рості. Поставлено завдання вирішується тім, що мікроорганізми вирощуються на щільному живильному середовищі, що має в складі (г на 1 л води): живильний агар 20,0-40,0 розчинний крохмаль 5,0-40,0 йодид калія 0,1-2,0 4 Середовище готується наступним засобом. Живильний агар розплавляється у воді за допомогою кип'ятіння, після чого додається розчинний крохмаль і калій йодид. Живильне середовище стерилізується при 1ат. на протязі 30мін., після чого розливається в чашки Петрі. Після вирощування мікроорганізмів поверхня середовища заливається 5мл 5 -10 % H 2SO4. Після 10-15мін експозиції в зонах росту ізольованих колоній чи окремих осередків росту, що продукують водень пероксиду з'являється темно-синє забарвлення. Приклад 1. Мікроорганізм Aerococcus viridans засівається на поверхню індикаторного живильного середовища, що має в складі (г на 1л води): живильний агар 20,0 розчинний крохмаль 5,0 йодид калія 0,1 Середовище готується наступним засобом. Живильний агар розплавляється у воді за допомогою кип'ятіння, після чого додається розчинний крохмаль і калій йодид. Живильне середовище стерилізується при 1ат. на протязі 30мін., після чого розливається в чашки Петрі. Після вирощування мікроорганізмів поверхня середовища заливається 5 мл 5 - 10 % H2SO4. Після 10-15 мін експозиції в зонах росту ізольованих колоній чи окремих осередків росту, що продукують водень пероксиду з'являється темно-синє забарвлення. Приклад 2. Мікроорганізм Aerococcus viridans засівається на поверхню індикаторного живильного середовища, що має в складі (г на 1 л води): живильний агар 30,0 розчинний крохмаль 20,0 йодид калія 1,0 Середовище готується наступним засобом. Живильний агар розплавляється у воді за допомогою кип'ятіння, після чого додається розчинний крохмаль і калій йодид. Живильне середовище стерилізується при 1ат. на протязі 30мін., після чого розливається в чашки Петрі. Після вирощування мікроорганізмів поверхня середовища заливається 5мл 5-10% H2SO4. Після 10-15 мін експозиції в зонах росту ізольованих колоній чи окремих осередків росту, що продукують водень пероксиду з'являється темно-синє забарвлення. Приклад 3. Мікроорганізм Aerococcus viridans засівається на поверхню індикаторного живильного середовища, що має в складі (г на 1л води): живильний агар 40,0 розчинний крохмаль 40,0 йодид калія 2,0 Середовище готується наступним засобом способом. Живильний агар розплавляється у воді за допомогою кип'ятіння, після чого додається розчинний крохмаль і калій йодид. Живильне середовище стерилізується при 1 ат на протязі ЗО мін, після чого розливається в чашки Петрі. Після вирощування мікроорганізмів поверхня середовища заливається 5мл 5-10% H2SO4. 5 80892 Після 10 - 15 мін експозиції в зонах росту ізольованих колоній чи окремих осередків росту, що продукують водень пероксиду з'являється темно-синє забарвлення. Джерела інформації: 1. Державна фармакопея Союзу Радянських Соціалістичних Республік. -10-ізд. - М.: Медицина, -1968. - С.1079. 2. Каган В.Е., Орлів О.Н., Прилипко Л.Л. Проблема аналізу ендогенних продуктів перекісного окислювання ліпідів."Біофізика"(Підсумки науки й техніки ВІНГП АН СРСР).-М.-1986.-18.-С54. 3. Мейнелл Дж., Мейнелл Є. Експериментальна мікробіологія."Мир".-М.1967.- С.78. 6